Карітас України та УВКБ ООН з початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну активно співпрацюють у напрямку відновлення пошкодженого житла та надання допомоги внутрішньо переміщеним особам (ВПО) в оренді та модернізації домівок. Ця підтримка допомагає постраждалим від російської агресії українцям повернути відчуття безпеки та надії, почати нове життя, боротися з труднощами.
UNHCR Ukraine підтримує проєкт «Житло для вразливих домогосподарств в Україні» з 2022 року. За цей час допомогу отримали понад 9 000 осіб. Цього року вдалося розширити географію проєкту, і тепер допомогу можуть отримувати бенефіціари з семи областей України: Харківської, Херсонської, Житомирської, Одеської, Миколаївської, Дніпропетровської та Запорізької.
За 2024 рік, станом на липень, було надано грошову підтримку 1210 людям, а ремонти виконано в 668 домогосподарствах. Щодо оренди житла, наразі в Одеській області вдалося оплатити нову домівку для 180 осіб, які, втікаючи від війни, залишилися без даху над головою.
Станом на 21 серпня завершено ремонти підрядником у 391 домогосподарстві: у Житомирській області – 68, у Запорізькій – 76, у Миколаївській – 72, у Харківській – 98 та у Херсонській – 77.
На Харківщині проект за підтримки УВКБ ООН втілюється безпосередньо в обласному центрі та деокупованому місті Ізюм. Як зазначив координатор Іван Кушнаренко, Ізюм на початку повномасштабного вторгнення потрапив під окупацію, під час якої агресор знищив або пошкодив 65% житлового фонду.
«Після звільнення міста почалося поступове відновлення житла, щоб люди могли повертатися, а ті, хто залишився, могли жити в нормальних умовах. Проте місцевій владі не вистачало ресурсів, щоб покрити всі потреби у відновленні. На допомогу прийшов Карітас Харків, а саме проєкт «Житло для вразливих домогосподарств в Україні ІІІ» за підтримки УВКБ ООН. Всі бенефіціари, яким ми допомогли в ході реалізації проєкту, дійсно потребували відновлення», — додав він.
Однією з потребуючих стала Клавдія Безвіконна. Будинок, в якому мешкає літня жінка, розділений на три частини, один з господарів виїхав, залишилися лише дві пенсіонерки-сусідки. Внаслідок ворожих обстрілів і так уже старенький дім було дуже пошкоджено уламками мін: дах і вікна постраждали найбільше. Бенефіціарки розповіли працівникам Карітасу всі жахи окупації й те, як вони намагалися вижити після того, як поруч снаряди вщент зруйнували декілька будинків із людьми.
«На сьогоднішній день, у рамках нашого проєкту, підрядна організація закінчує роботи з відновлення покрівлі та чекає на доставку вікон. Тепер старенькі мешканки цього будинку можуть нарешті жити в гідних умовах, забуваючи жахи окупації», — наголосив координатор.
Також в Ізюмі, завдяки підтримці ООН, вдалося допомогти Миколі Щербаку. Він також пережив окупацію, і через те, що має інвалідність та майже не ходить, чоловік не зміг виїхати до того, як агресор зайняв місто. Ті часи він згадує зі сльозами на очах. У багатоквартирному будинку, де проживає пан Микола і ще декілька мешканців, уламками снарядів повністю було пошкоджено дах, під час дощів зі стелі лилася вода. Після звільнення міста, чоловік із сусідами опинився у скрутному становищі. З різних причин їх помешкання не потрапило до державних програм із відновлення, і всюди, куди вони не зверталися, — були лише відмови.
«Наша команда провела технічну оцінку даху та зареєструвала чоловіка разом із його сусідами. На цей час підрядна організація вже провела ремонт покрівлі, площа становила 650 квадратних метрів. Нарешті в квартирах мешканців сухо і затишно», — розповів Іван Кушнаренко. — «Микола Васильович сказав після ремонту: “Я вже зневірився в усіх людях, а ви повернули мені віру в добро”».
В Одеській області в межах проекту «Житло для вразливих домогосподарств в Україні ІІІ» вже відібрали 180 реєстраційних заявок ВПО для надання допомоги в оренді житла. Більше Карітас Одеса заявок на цю допомогу поки не приймає.
Юлія Солоха з Херсону стала однією з бенефіціарок Карітасу, і її історія є яскравим прикладом того, як допомога організацій може змінити життя. Ця жінка разом із чоловіком та 15-річним сином, а також 75-річною мамою, опинилися в складній ситуації з початком повномасштабного вторгнення. Чоловік має першу групу інвалідності через хворобу нирок і проходив процедури гемодіалізу кожні два дні, тому відразу не було можливості виїхати, оскільки «зелених коридорів» не надавали. Але коли росіяни заблокували доступ медикаментів з України, а альтернативи не пропонували, сім’я наважилася на втечу.
«На свій страх і ризик, у серпні 2022 року через Василівку в Запорізькій області ми спробували врятуватися. Три дні були в полі, під обстрілами, без медикаментів… Виїжджали ми «весело», аж важко згадувати. Але таки вдалося. І відразу на території, підконтрольній Україні, медична евакуація направила нас до Німеччини. По дорозі у чоловіка лопнула нирка, яку німецькі лікарі видалили. Ще 1,5 місяці ми знаходилися в лікарні. Дуже хотіли повернутися в Україну, але медики не дозволяли, оскільки для діалізу чоловікові вставили катетер в шию, з яким наші лікарі не мають досвіду працювати», – пригадує жінка.
Сім’я повернулася в Україну лише в серпні 2023 року. Оскільки в Херсоні на той час велися постійні обстріли, а в лікарні, де проводили діаліз, не було води, приїхали до Одеси.
«Першими нас тут зустріли дівчата з Карітасу і надали всю першу допомогу з ознайомлення та адаптації. Житло на той час нам підшукала моя подруга, бо це було дуже важливо, оскільки ми мали лише добу на переїзд з Німеччини в Україну. У листопаді, за медичними рекомендаціями, чоловікові видалили другу нирку, і він лишився на постійному діалізі. Але так склалося, що в лютому нам зателефонували з Центру трансплантації в Києві і запропонували зробити пересадку від донора. Операція пройшла успішно, нирка працює. Але після такої складної операції дуже важлива реабілітація. І ці чотири місяці були надважкими, просто пекельними. Чоловік тричі лежав у лікарні, кожні два тижні ми їздили з Одеси до Києва. І я фізично не мала змоги піти працювати», – розповідає бенефіціарка.
Юлія отримала допомогу від Карітасу, яка дозволила їй не турбуватися про оренду житла. Вона розповідає, що коли не було коштів на оренду, вона не знала, як знайти вихід із ситуації. Зараз сім’я знімає трьохкімнатну квартиру, вартість оренди якої складає 8 тисяч гривень на місяць.
«Ця допомога є для нас дуже важливою. Я вдячна Карітасу Одеси та всім донорам. До нас, до речі, приїжджали представники ООН із послом Іспанії в Україні. Ми розуміємо, що якщо не буде грошей орендувати житло, то доведеться їхати в Херсон. А як бути там? Поки наша квартира ціла, але два тижні тому в сусідні будинки прилетіли 5 ракет. І те, що я знаю, що в мене зараз в Одесі квартира проплачена на півроку, дає впевненість у завтрашньому дні, і я можу вибрати собі таку роботу, яку хочу, а не лиш би працювати, щоб були гроші на оплату житла», – додала жінка.
З липня 2024 року Юлія почала працювати у фонді Depaul, а згодом туди ж влаштувався її чоловік водієм на пів ставки. Ця можливість дозволила їм краще організувати своє життя в умовах нових реалій.
За словами керівниці проєкту «Житло для вразливих домогосподарств в Україні» Романи Маколович, в Одесі кейс-менеджер проєкту активно проводить зустрічі та допомагає оформлювати соціальні виплати, ставати на облік до біржі праці, працевлаштовуватися, відновлювати втрачені документи, а також розробляє подальший план самостійної оплати житла після закінчення проєкту для відібраних бенефіціарів. Водночас у Миколаївській та Херсонській областях вже вичерпали ліміти як на кеш-допомогу, так і на роботи підрядників, проте в цих областях залишається висока потреба у допомозі постраждалому населенню.
«Ми цінуємо нашу співпрацю з УВКБ ООН. Ми бачимо, як наша допомога зміцнює довіру до суспільства. Люди розуміють, що вони не залишені сам на сам зі своїми труднощами, що є ті, хто турбується про них та їхнє майбутнє», – зазначає керівник проєкту Романа Маколович.
Якщо Ви бажаєте пожертвувати кошти Карітасу України та підтримувати благодійний проєкт – перейдіть за посиланням: https://caritas.ua/donate/
Tags: #Карітас України #оон