У часи криз людям потрібна підтримка з боку інших. Саме тому групи «рівний – рівному», створені в межах проєкту Care4U3 «Грошова допомога та стійкість для України, фаза ІІІ», стали актуальним та своєчасним рішенням. Вони допомагають людям знайти опору серед тих, хто переживає схожі обставини або має подібний досвід.
Ініціатива створення таких груп належала донорам проєкту, які розглядали цей формат як підсилення компоненту психічного здоров’я постраждалого від війни населення.
Основна ідея полягала в тому, щоб дати людям простір для взаємної підтримки через спільну взаємодію. Групи мали надавати соціальну підтримку, а фасилітатор громад і психолог мали запустити групи, а саме запросити людей до участі, проінформувати про такий формат допомоги громади та розказати про цінність таких груп для психоемоційної підтримки. Водночас ці групи не мали асоціюватися винятково з психологічною підтримкою. Як зазначає керівниця програми ПЗПСП Карітасу України Ірина Максименко, групи підтримки – це не стільки суто про психологічну допомогу, скільки про творення простору, де люди можуть розповісти про свої почуття та переживання, а також отримати підтримку від інших.
Формат «рівний – рівному» означає об’єднання людей за спільним принципом, досвідом чи іншими подібними ознаками – наприклад, вимушено переміщені особи, люди літнього віку, молоді матері з дітьми, люди з інвалідністю. Такі групи не лише обговорювали труднощі свого життя, а й брали участь в різних творчих активностях, які допомагали в психоемоційному розвантаженні при переживанні важких емоцій, таких як страх, тривога тощо.
Важливою метою було забезпечення сталості цих ініціатив – аби навіть після завершення проєкту об’єднані люди продовжували зустрічі та взаємопідтримку. Перші кроки для запуску робили фасилітатори громад, але в подальшому активні учасники мали брати на себе ініціативу щодо організації й проведення зустрічей.
В Карітасі Донецьк у м. Дніпро створення таких груп стало початком формування спільнот серед вразливих категорій населення – зокрема вимушених переселенців та літніх людей. Їхнє згуртування допомогло ефективніше вирішувати повсякденні виклики.
«Однією з груп були ветерани. Зібралася активна група і для них дуже важливою була увага, що їх зібрали, запитували чого потребують, як взагалі життя в громаді. Участь в групах підтримки згуртувала ветеранів, які фактично сформувалися в спільноту і почали приймати участь в житті громади, надаючи рекомендації як покращити життя ветеранів», – поділилася Ольга Глушкова, фасилітаторка громад Карітасу Донецьк в м. Дніпро.
У Карітасі Запоріжжя було започатковано 8 груп, хоча не всі продовжили функціонування. Один із яскравих, успішних прикладів – група молоді 13–19 років. Завдяки волонтеру-психологу вони визначили лідера та реалізували низку соціальних ініціатив: екотолоку, спортивні змагання, ярмарок.
Інша успішна історія – група вимушених переселенців, в якій одна з учасниць стала лідеркою і згодом очолила раду ВПО громади. Група літніх людей не лише регулярно спілкується, а й організувала приміщення для зустрічей, проводить творчі зустрічі та святкує дні народження учасників.
Сьогодні три групи в Запоріжжі діють самостійно.
У Карітасі Харків створено 6 груп, переважно з вимушених переселенців, які втратили домівки. Перші зустрічі були емоційно складними, але згодом учасники змогли сформулювати свої запити й отримати підтримку від фахівців.
Наразі декілька харківських груп продовжують функціонувати самостійно – це переважно вимушені переселенці, які перебувають в місцях тимчасового проживання.
«Дуже важливо, що групи підтримки стали можливістю для людей почути один одного та зрозуміти, що вони не є самотні зі своїми переживаннями. Завданням фасилітаторів громад було створити безпечний простір, де учасники могли вільно говорити про те, що їх хвилює без осуду та критики. Кожен мав можливість розказати свій досвід та бути почутим», – зазначила експертка по роботі з громадами Карітас України Анна Чудовська.
Фасилітатори зазначають, що на шляху створення груп траплялися труднощі. Однією з основних стала втома учасників, особливо тих, хто мешкає на прифронтових територіях. Війна виснажила людей морально, тому було важко знайти охочих взяти на себе роль лідера. Особливо це проявилося в громадах, де проєкт мав менше контактів для активної взаємодії.
Ще однією перешкодою стала відсутність приміщень для зустрічей – дехто з учасників змушений був шукати локації самостійно.
Як зазначила одна з фасилітаторок місцевої організації, лідерам, які взяли на себе відповідальність за функціонування груп, дуже допомогло б спеціальне навчання з фасилітації. Це, на її думку, могло би суттєво зміцнити розвиток таких ініціатив.
Групи підтримки «рівний – рівному» в межах проєкту «Грошова допомога та стійкість для України, фаза ІІІ» стали не просто інструментом тимчасової допомоги, а й основою для створення стійких спільнот. У складних умовах війни, коли традиційні соціальні зв’язки часто перериваються, саме такі ініціативи забезпечують людям відчуття приналежності, безпеки та можливості бути почутими.
Цінність цих груп полягає не тільки в обміні досвідом чи психологічному розвантаженні. Йдеться про формування культури підтримки, у якій люди навчаються допомагати одне одному, стають більш активними, свідомими та стійкими. Багато з учасників вперше відчули, що вони не самі у своїй біді – і це вже стає першим кроком до внутрішнього відновлення.
Особливо важливо, що формат «рівний – рівному» не вимагає складної структури чи значних ресурсів, але має великий потенціал сталості. Його сила у людях, їхній готовності співпереживати, слухати та діяти разом. Завдяки підтримці проєкту, громади почали будувати глибші зв’язки, засновані на взаємній довірі.
Такі ініціативи – це інвестиція в майбутнє українського суспільства, де кожен має право на гідність, турботу і голос, який буде почутий.
Якщо Ви бажаєте пожертвувати кошти Карітасу України та підтримати нашу діяльність з допомоги потребуючим – перейдіть за посиланням: https://caritas.ua/donate/
Tags: