Ганна Гоменюк, керівниця Департаменту зміцнення соціальної згуртованості Карітасу України, повернулася з Берліну, де на запрошення німецьких партнерів взяла участь у конференції Café Kyiv та низці зустрічей із політиками, церковними організаціями та партнерами у сфері миробудування. Під час візиту йшлося про підтримку України, поглиблення співпраці з німецьким консорціумом Civil Peace Service та роль громадянського суспільства у зміцненні соціальної згуртованості під час війни. У розмові вона розповідає про ключові теми дискусій, атмосферу європейських майданчиків та те, як досвід Карітас у роботі з громадами може допомогти у довгостроковому відновленні країни.
— Для початку загалом розкажіть про ваш візит до Німеччини, його головні цілі та ключові партнерства в Берліні.
— Я була запрошена організацією Agiamondo. Це німецька католицька організація, що працює у сфері міжнародного співробітництва, розвитку та розбудови миру. По суті, ця поїздка була першою в рамках нашого сталого партнерства. У нас була група учасників з України, загалом більшість їхала на Café Kyiv — це конференція, де відбувалися панельні дискусії, присвячені важливим для України питанням, передусім співпраці українського суспільства з європейським. Agiamondo також запросили мене та інших своїх українських партнерів провести кілька окремих зустрічей після завершення Кафе Київ і глибше поспілкуватися між собою про розвиток співпраці.
Agiamondo підтримує проєкти в країнах Африки, Азії, Латинської Америки та Європи, спрямовані на зміцнення громадянського суспільства, соціальної справедливості, захист прав людини та миробудування. Організація також координує програми міжнародних експертних обмінів і співпрацює з партнерами — громадськими та церковними організаціями — для розвитку довгострокових ініціатив у сфері миру, соціальної згуртованості та сталого розвитку. Ми вже маємо з ними договір і відтепер будемо активніше працювати разом.
Agiamondo є частиною консорціуму німецьких організацій Civil Peace Service (програми цивільного миробудування), які працюють у сфері розбудови миру. Це постійний консорціум, який об’єднує чотири організації з Німеччини, що працюють з Україною, та мають щонайменше шість українських партнерів, зокрема, і Карітас України. Таким чином формується україно-німецька співдружність із розбудови миру.
Деякі з цих організацій уже мають своїх представників в Україні. Agiamondo наразі тільки розвиває свою активність в Україні. Раніше вони вже приїжджали до нас, і ми разом обговорювали, яку саме людину хотіли б бачити в Україні. Далі вони скерують фахівця з Європи, який працюватиме у нашій команді. Ця людина відповідатиме за розбудову миру і допомагатиме нам розвивати роботу у цьому напрямі.
Загалом подібний формат працює у 45 країнах світу. І ми, українські партнери, вже почали формувати між собою спільноту, щоб ефективніше рухатися разом.
— Першою зустріччю була ваша участь у Café Kyiv. Що найважливішого відбувалося на цій платформі?
— У рамках Café Kyiv я брала участь у панелі «Трансформація суспільних конфліктів в умовах триваючої війни», організованій у співпраці з Agiamondo. Ми обговорювали різні низові ініціативи для зміцнення соціальної згуртованості: як у ситуації загального виснаження людей в Україні ціла спільнота організацій створює простори діалогу та довіри для подолання конфліктів і поляризації.
Загалом Кафе Київ став гарним майданчиком для таких розмов. Спочатку у мене були побоювання, що на нас просто прийдуть подивитися як на українців. Але ні: усі розмови були гострими, конструктивними і спрямованими безпосередньо у корінь проблем. Зокрема, говорили про повільність прийняття рішень у європейському політикумі, реальну ситуацію життя людей на окупованих територіях, необхідність комплексних рішень.
Моє загальне відчуття, що тут відбувалися дуже глибокі розмови між спеціалістами. Це великий плюс, тому що «вулик жужжить» по всіх питаннях: щось рухається, обговорюється, хоча ми не завжди знаємо, на що це вплине в довготривалій перспективі.
Люди у Європі також відчувають певну безсилість, бо часто не знають, як саме конкретно допомогти або як змінити ситуацію. І з нашої сторони ми не просто маємо розповідати про наш досвід, а й пропонувати конкретні рішення, які можуть їм допомогти нам допомагати.
Наприклад, ми розуміємо, що наша робота із соціальною згуртованістю та розбудовою миру є, зокрема, формою протидії російській пропаганді. Але ми не можемо відповідати дзеркально і використовувати ті самі методи. Тому це потребує значно більших інтелектуальних зусиль. Наша відповідь може бути асиметричною, і кожен із нас зараз робить свою частину цієї роботи.
Коли ми говорили про таку асиметричну відповідь на пропаганду, я подумала про те, що заходи соціальної згуртованості — зокрема діалоги і проєкти миробудування — працюють на зовсім іншому рівні, ніж суперечки в інтернеті. Онлайн-дискусії швидко розгораються, поширюються, містять багато агресії, а потім так само швидко згасають, залишаючи після себе погіршені стосунки між людьми.
Натомість миробудівні заходи в громадах — коли людина говорить із конкретною людиною там, де вони живуть, — створюють можливість побачити одне одного і почути досвід іншого. Такі зустрічі можуть впливати на людину протягом усього життя, тобто учасник вже інакше буде ставитися дуже надовго до цієї людини і до групи, яку ця людина представляє.
Якщо додати до цього медіаграмотність та інші навички, по суті своїй це і є ті довготривалі зміни, над якими ми працюємо. І я думаю, що це надзвичайно важливо в нашій роботі.
— А щодо зустрічей після конференції: з ким ви зустрічалися і які ключові результати
цих розмов?
— Ми, українська делегація, між собою спілкувалися і готувалися до цих зустрічей. Після основної платформи у Кафе Київ ми мали три ключові зустрічі. Ми побували в Бундестазі, де говорили з парламентарями з різних політичних партій і загалом розповідали про потреби як громадянського суспільства в Україні, так і людей зокрема. Основний акцент був на потребах у сфері освіти та підтримці так званої «м’якої інфраструктури», тобто підтримці людей. Ми говорили про те, що надзвичайно важливо підтримувати людей в Україні, не знижуючи при цьому військову та іншу допомогу, яка також є критично необхідною. Йшлося про те, що нам недостатньо лише гуманітарної допомоги — потрібна комплексна підтримка людей, яким ми служимо, і їхнього цілісного розвитку.
Після цього я виступала в BMZ — це німецьке міністерство розвитку, яке відповідає за різні інфраструктурні, розвиткові та миробудівні проєкти. Саме через нього відбувається фінансування консорціуму, до якого належать наші партнери і з яким тепер співпрацює Карітас України.
Там я представляла нашу роботу і знову говорила про необхідність комплексної підтримки людей. Через те, що зараз багато короткострокових проєктів, не завжди є можливість працювати на довгу перспективу, а саме цього потребує соціальна згуртованість. Ми говорили про ветеранів, внутрішньо переміщених осіб, про роботу на рівні громад. Також йшлося про громадоорієнтований підхід і про наше бачення громад — привітних, відкритих і самодостатніх, які можуть бути прикладом для інших.
Остання зустріч відбулася з Комісією «Справедливість і мир» Католицької Церкви Німеччини. Вони також дуже готові бути залученими до обговорення теми України і миру. Водночас їхня перспектива трохи інша, тому вони ставили багато запитань, щоб краще зрозуміти наше бачення побудови миру в Україні, особливо після завершення війни. І ми справді можемо працювати над поглибленням їхнього розуміння наших викликів і потреб через постійний діалог та активну співпрацю. Ми говорили про те, що бачимо певні напруги в суспільстві, але водночас величезну силу інтеграційних заходів і заходів соціальної згуртованості — саме на рівні взаємодії людини з людиною.
Загалом структури Католицької Церкви Німеччини, зокрема, Renovabis, Caritas Germany, Agiamondo, є активними партнерами в нашій роботі. З Agiamondo ми починаємо розвивати стратегічне партнерство, і це початок довгого шляху. Перший проєкт розрахований на три роки, і протягом цього часу з нами працюватиме їхній представник. Вони поступово глибше входять у наш контекст, тому ми очікуємо довгої і змістовної співпраці. Тепер до цього додається весь консорціум Civil Peace Service, який об’єднує ці зусилля. Завдяки цьому формується сильніше партнерське об’єднання організацій, які вже підтримують Україну.
— Як би ви окреслили враження від розмов і атмосферу загалом?
— Було відчуття дуже доброго розуміння наших проблем і переживань. Також відчувалася підтримка. Багато людей знають про Україну і хочуть рухатися разом із нами в питанні відновлення. Зараз існує план відновлення України, і в ньому є напрям «інфраструктура людей». По суті, це те, що ми намагаємося робити в Карітасі через соціальну згуртованість — відновлювати інфраструктуру людських зв’язків або навіть створювати її заново. І про це ми також багато говорили під час зустрічей.
Водночас є й інше відчуття. Воно дуже людське: попри співпереживання і підтримку, є відчуття, що європейські партнери рухаються досить повільно і що бракує механізмів для пришвидшення цих процесів.
У Німеччині є середовища, які добре розуміють рівень загроз у випадку, якщо Україна стане розмінною монетою у «великій політиці». Але також є відчуття, що навіть серед експертів частина людей не буде категорично заперечувати ідею зупинки вогню та поступок вже зараз, навіть якщо це означатиме певний програш України. Це дуже складне відчуття. Тому одне з наших завдань — постійно говорити про те, що в довгій перспективі такі рішення можуть мати дуже серйозні наслідки.
— Чи готові вони слухати українські аргументи?
— Ті, хто глибоко занурений у тему, — безумовно готові. І частина політиків справді добре розуміє ситуацію і підтримує Україну. Але є відчуття, що ці питання потребують значно більшого зусилля і адвокації, ніж є сьогодні.
— Чи була у вас вже налагоджена співпраця з українськими організаціями, з якими ви були разом у цій поїздці? І як вона може змінитися після спільної участі на європейських майданчиках?
— Ми вже давно знайомі і, можна сказати, дружимо. У поїздці був «Театр змін», який працює з форум-театром і театром пригноблених. Також був Музей воєнного дитинства — з ними ми теж маємо попередній досвід взаємодії. Була команда Українського католицького університету, яка планує створити цього року Центр справедливого миру. Також були інші організації, зокрема наші добрі партнери Схід SOS. Важливою частиною цієї поїздки було також формування спільноти між нами, і відтепер ми працюємо над цим ще інтенсивніше.
— Що ми можемо робити більше як громадянське суспільство і як Карітас України, щоб наш голос був почутий європейською спільнотою?
— Дуже добре працюють конкретні людські історії. Наприклад, я спеціально розповідала історію про свою подругу-військову, яка вже не повертається у відпустку до тилових міст, тому що не може там адаптуватися. Для неї це вже інший світ. Інша моя подруга, навпаки, коли проходила реабілітацію і ми зустрічалися в Києві, сказала: «Я вперше відчула промінчик життя серед сірості війни».
Ці дуже конкретні історії — про втому, адаптацію, інтеграцію — справді зачіпають людей. Вони починають перепитувати, що можна зробити для таких людей. Тому реальні історії про соціальну згуртованість працюють дуже добре. І я думаю, що важливо показувати конкретні результати і досвід громад — їхній довготривалий успіх і зміни там, де це вже працює.
Якщо говорити про роботу Карітасу України з міжнародними партнерами — німецькими і загалом європейськими — важливо тримати фокус на підході Triple nexus. Він поєднує між собою гуманітарну допомогу, довгостроковий розвиток та розбудову миру. Цей гуманітарно розвитковий-миробудівний підхід дозволяє комплексно дивитися на проблеми та потреби людей. Він також допомагає зміщувати фокус із вузького гуманітарного контексту — допомоги лише найбільш уразливим — до ширшого бачення: створення і розвитку соціальної інфраструктури, розбудови миру та цілісного людського розвитку.
— Чи можете окреслити найближчі плани та перспективи такої співпраці?
— Civil Peace Service за своєю природою намагається підтримувати саме низові ініціативи у сфері розбудови миру та відновлення соціальної тканини суспільства. Для Agiamondo рішення почати працювати в Україні було дуже важливим і приймалося після тривалих консультацій. Зараз ми разом плануємо, як будемо поглиблювати нашу роботу в громадах у сфері розбудови миру.
Це також передбачає певний експертний супровід. Представник Agiamondo зможе допомогти нам посилити нашу роботу в цьому напрямі і стане одним із ключових партнерів для її розвитку. Крім того, ми вже думаємо про проведення спільного форуму. Ми також говоримо про можливість запросити до України інших німецьких партнерів, зокрема, представників BMZ, щоби детальніше обговорити наші потреби і можливості.
Ми продовжуємо спілкування з німецькими парламентарями. Зараз готуємо листи та плануємо онлайн дискусії. Починаємо розгортати одночасно і адвокаційну, і практичну роботу.
Розмовляла Олена Мосендз
Якщо Ви бажаєте пожертвувати кошти Карітасу України та підтримувати благодійний проект – перейдіть за посиланням: https://caritas.ua/donate/
Tags: