7 червня 2019 року Карітас Донецьк в м. Дніпро запросив мешканців міста: представників державних структур, громадських організацій та вимушених переселенців на круглий стіл у форматі «Світове кафе» на тему: «Переселенці Дніпра. У пошуках домівки».
Мета заходу – визначення нагальних проблем ВПО та пошук відповідей на питання, чому люди на шостому році переселення повертаються додому, у зону конфлікту.
У роботі круглого столу взяли участь 27 осіб, серед яких – представники урядових та громадських організацій, місцевої громади. Найактивнішу участь у заході взяли вимушені переселенці.
Учасники «Світового кафе» працювали в малих мобільних групах по 5-6 осіб, для отримання зрізу громадської думки з актуальних питань переселенців Дніпра. Завдяки простій, проте ефективній технології періодичної ротації, всі учасники поринули у вир активного спілкування й співпраці.
За кожним дискусійним столом активно накопичувались питання, завдяки різнобічним поглядам народжувались нестандартні відповіді та ідеї. Ті самі, що мають допомогти спільними зусиллями зробити так, аби люди, що вимушено переїхали до нас зі Сходу України, віднайшли мир у своєму серці у новій громаді, новому помешканні, на новій роботі.
Своїми враженнями від участі в роботі «Світового кафе» ділиться заступник директора департаменту соціального захисту населення Дніпропетровської облдержадміністрації – начальник управління трудових відносин, зайнятості населення та умов праці Юрій Петренко: «Саме на таких заходах народжуються новації та нові ідеї. Як представник виконавчої влади, вважаю дуже важливим пряме спілкування з тими, кому ми надаємо допомогу. Для мене особисто це можливість почути різні думки, довідатися про ті проблеми, про які люди зазвичай не розповідають у кабінетах». Погоджується з думкою про користь спілкування у неформальний спосіб і Владислав Макаров, керівник БО «Благодійний фонд «Допомога Дніпра».
Представник Першого дніпровського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги Ліна Михеєва поділилася власним досвідом переселення, який довелося пережити: «Я вважаю, що все ж таки агресивного сприйняття переселенців зі Сходу в приймаючій громаді Дніпра не було. Мені особисто довелося пережити переселення внаслідок Чорнобильської катастрофи. Тоді нас зустріли ворожо, навіть ненавиділи. Чому? Зрозуміло, бо ми забрали в людей квартири. У Радянському Союзі існувала програма, за якою чорнобильці через півроку отримували житло. Але це були ті самі квартири, у черзі на які місцеві мешканці родинами стояли по 15-20 років. Люди не прийняли нас саме через це, були такі, що навіть смерті бажали. Тому багато людей, особливо старшого віку, швидко померли, але так і не змогли прижитися. Немов старі дерева, які пересадили разом із корінням, що так і не змогли прийнятися на новому місці. Тому Карітас робить важливу справу, обговорювати разом питання , як громада має зустрічати, а переселенці «вростати» в неї, дуже важливо. Існує стінопис у Дніпрі,на вулиці Фабра, присвячений переселенцям. Там написано «Дім, це не там, де ти живеш, а там, де тебе розуміють».
Директор Карітасу Донецьк о. Василь Пантелюк зазначив: «Одним з пріоритетних завдань нашої щоденної роботи з внутрішньо переміщеним особами є консолідація зусиль з покращення якості надання соціально-психологічних послуг. Ми намагаємося впроваджувати нові форми роботи, а також надаємо духовну підтримку, щоб допомогти людям віднайти свою домівку «тут і зараз, там, де ми є», щоб допомогти їм стати справжнім потужним ресурсом для нашої спільноти».