17 листопада 2019 року – Третій Всесвітній день бідних
«Надія убогих неповинна загинути ніколи»
Президентам Карітасів,
Національним директорам,
Місяць минув з моменту нашої Генеральної Асамблеї, що відбулася в Римі з 23 по 28 травня 2019 року на тему «Одна людська сім’я, один спільний дім».
З цієї нагоди ми мали привілей двічі слухати Святішого Отця. Перший раз на богослужінню з приводу відкриття Генеральної Асамблеї, яке він очолював 23 травня у Базиліці Святого Петра. Згодом під час авдієнції, на яку він прийняв делегатів, у понеділок, 27 травня, у Климентійському залі Апостольської палати.
Послання, з яким Папа звернувся до нас, було простим, зрозумілим та вагомим, а саме, що «бідні – не цифри, а люди», яким потрібно допомагати і яких потрібно супроводжувати, захищати та оберігати. І що це неможливо без смиренності та слухання, без Божої благодаті та мужності відречення. Він нагадав нам, що «іти шляхом милосердя, смирення і слухання – означає прислуховуватися до «малої людини», тому що Бог через неї відкриває себе. І він попросив нас не дивитися на будь-кого зверхньо. «Зверху ви можете дивитись на людину, – наполіг він, – тільки коли збираєтесь допомогти їй піднятися».
Послання Святішого Отця з приводу третього Всесвітнього дня бідних дає можливість нам – чоловікам і жінкам, молоді та дорослим, а також волонтерам, які беруть участь у діяльності Карітасу – знову прислухатися до повторного заклику Папи, допомогти бідним відновити надію. Дійсно, нашим обов’язком, нашим привілеєм, нашою відповідальністю і місією є оголосити їм Добру Новину. Але більше ніж те, щоб бути «Доброю Новиною» для них, ми повинні їм служити з радістю та смиренністю, без зарозумілості, а самовіддано в ім’я Христа, Єдиного Повелителя, який виявляв до них особливу любов. Саме його ран ми торкаємося, коли йдемо до бідних і до всіх тих, хто страждає. Це питання готовності присвятити себе особисто, питання бути особисто задіяним у автентичному служінню євангелізації, оскільки діяльність, скерована на соціальний зріст бідних не є зобов’язанням відокремленим від зобов’язання , проголошувати Євангеліє.
Ми з радістю зазначаємо, що послання Папи ще більше заохочує нас до досягнення цілей нашої Стратегії протягом наступних чотирьох років. «Карітас у самому серці Церкви» – це наша перша стратегічна орієнтація, і «Служіння з любові» є первісним постулатом сім’ї Карітас Інтернаціоналіс. Це наша ідентичність як церковної організації, яка отримує таким чином свою місію, оскільки без Церкви немає Карітасу, а служіння заради милосердя є інтегральною частиною природи Церкви. Ми вирішили активно працювати над тим, щоб люди, що живуть у бідності, дійсно змогли відігравати важливу роль у своєму власному розвитку, а також у нашому. Ми скеровуватимемо наші зусилля на те, щоб ці люди брали активну участь у прийнятті рішень, які впливають на них на всіх рівнях, на рівні Карітасу, на рівні Церкви, на рівні їхніх громад та суспільства в цілому. Ми дійсно надаватимемо їм голос і слухатимемо їх. Наші програми будуть інклюзивними і націлені на сприяння участі тих, кому ми служимо, в різних проектах, які ми виконуємо, а також у будь-яких ініціативах, які ми здійснюємо.
У підготовці до відзначення Всесвітнього дня бідних 17 листопада, я хотів би закликати НАС осмислити нашу роль як співробітників та волонтерів Карітасу, чи просто як лідерів громад, покликаних служити з любов’ю.
Тому, цього разу я закликаю НАС зосередити увагу на самих собі. Що я маю на увазі: Щоб ми розпочали подорож підготовки із сьогоднішнього дня, яка нас підведе до самого свята 17 листопада. Це можуть бути різні заходи, наприклад, організація хвилин молитви чи медитації чи роздумів, проведені щотижнево чи щомісячно, з урахуванням контексту та ситуації кожного Карітасу. Таким чином ми могли б краще усвідомити індивідуально і колективно свою місію як свідків Божої любові і посланців надії для кожного, зокрема для бідних, а також зрозуміти, яких підходів та якого способу життя, ця місія вимагає. Чи не повинні ми дозволити собі, ними бути наверненими і «євангелізованими» ними. Саме до цього закликає нас Папа в енцикліці Evangelii Gaudium.
Більше того, під час авдієнції для всіх делегатів Генеральної Асамблеї 27 травня, Папа зазивав нас до серйозних дій у цьому відношенні. Він наполегливо закликав нас жити нашою місією у стилі життя бідності, жертовності та смирення. Він наголошував на тому, що ми не можемо жити милосердно без міжособистісних стосунків з бідними: жити з бідними і для бідних. Він викривав лицемірне і оманливе милосердя, яке лише дає милостиню, і так діє, щоб слугувати порятунком для нашого сумління. Для Папи, милосердя не рівняється з філантропічною ефективністю чи досконалими плануванням чи навіть перехваленою та агітаційною організацією діяльності. Він висловив смуток з приводу того, що деякі благодійні організації перетворюють благодійність на бізнес, живуть у розкоші, організовуючи невиправдано дорогі зустрічі і ведуть себе, як державні службовці чи бюрократи.
Закликаючи нас продовжувати свою місію, він закликав нас плекати особисту зустріч з Христом, щоб зустріти Його у бідних (див. Мт 25).
Коли ми підійдемо до дати наступного святкування Всесвітнього дня бідних, давайте поставимо собі кілька запитань і спробуємо подумати та відповісти на них індивідуально та колективно:
• Хто ми для бідних і хто бідні для нас?
• Що насправді надихає нас у нашій діяльності у Карітасі?
• Чому Карітас – не просто робота, а місія?
• Що ми повинні змінити або покращити, щоб побудувати «бідний Карітас для бідних»?
• Ми іноді чуємо, як люди кажуть: «де Карітас, там і гроші!» Що ми можемо сказати людям, які так говорять?
І багато інших питань.
У рамках підготовки до святкування Всесвітнього дня бідних, я сподіваюся, що ми всі – члени керівництва, працівники, волонтери та донори Карітасу – зможемо знайти час для роздумів і молитви, щоб поглибити і краще зрозуміти нашу місію, а також підживити себе вірою, необхідною для того, щоб розпалювати надію і довіру на щоденні основі.
П’єр Чібамбо
Еклезіальний асистент