Олена Захарченко – психологиня. Зараз вона працює за фахом у Карітас Чернівці. На Буковину вона приїхала у лютому 2022 року, адже виїхала з Маріуполя одразу ж у перший день повномасштабного вторгнення росії.
Із жінкою з Донеччини, яка вже рік живе у Чернівцях і змогла знайти роботу в місцевому Карітасі, поспілкувався сайт 0372. Олена евакуювалася на Буковину з Маріуполя. Вона вже вдруге намагається відновити свій світ, в який війна ввірвалася у 2014 році.
Олена з Донецька. Там вона жила до 2014 року. Але вимушена була виїхати звідти, коли місто було окуповане. З Донецька жінка тоді поїхала у Чернівці, де прожила до 2017 року. Поступово ставало зрозуміло, що Антитерористична операція так швидко не скінчиться. А повернутися на схід хотілося все сильніше. Тому у 2017 році Олена разом з чоловіком переїхали до Маріуполя, де прожила до 24 лютого 2022 року.
Перед початком повномасштабного вторгнення Олена з чоловіком пообіцяли другові, що вивезуть його маму, дружину та дитину. Тому вони виконали обіцянку, ще прихопивши з собою двох котів. Спочатку думали, що на виїзді з міста будуть затори. А виявилось, що дороги були майже пусті, і майже ніхто не виїжджав у перші дні. А вже через тиждень це стало неможливо.
орога з Маріуполя тривала три доби і була важкою. Адже крім людей у машині ще було багато речей. Спочатку зупинилися у Запоріжжі. Там зняли квартиру переночувати і стали думати, як бути далі. Була навіть думка повернутись назад, бо тоді ще ніхто не знав, наскільки все буде жахливо. Врешті вирішили їхати далі і згадали, що у Чернівцях залишилися друзі.
“У мене було просто жахливе відчуття провини,”– розповідає Олена. – “Мені здавалося, що я не маю права їхати. Я ж заявляла не раз свою патріотичну позицію, а тепер, виходить, кидаю своє місце, просто біжу звідти”.
Тоді для Олени найскладніше було читати пости і повідомлення своїх друзів з Маріуполя. А через якийсь час зв’язок із Маріуполем і зовсім зник.
“Це було страшно. І ми просто з чоловіком сиділи і намагалися знайти хоча б якісь краплинки інформації про одного, про іншого. Потім, коли вони почали виїжджати, ми намагались хоча б емоційно якось підтримати. Бо росіяни казали, що все, Київ впав, що України немає. І вони в такому шоці, перше, що питали, чи є Україна,” – згадує жінка.
з побутовими деталями та пошуком житла у Чернівцях складнощів не виникло.
Сімʼя мала певний запас грошей. Перший тиждень жили друзів, потім прихистила одна жінка.
Згодом чоловік пішов до ЗСУ. Тому для Олени більш актуальними були психологічні виклики, ніж матеріальні. Бо до тривоги за друзів та родичів додалася ще тривога за коханого. Попри те, що це була вже не перша евакуація в житті жінки, вона не вважає, що горювати за нажитим роками майном – це дрібниці. Адже люди вкладали в це сили, емоції, терпіння. З речами часто повʼязані певні спогади та етапи життя. Тому Олена з розумінням ставиться до людей, які не хочуть залишати на небезпечних територіях своє житло.
Порятунком для самої Олени стала робота у Карітас Чернівці. Зараз до неї звертаються люди з різними проблемами. По-перше, це емоційна нестабільність, тривожність, ретравматизація на тлі якихось подій в Україні. По-друге, це горювання. Люди втрачають близьких, родичів, друзів і горюють. Також звертаються з конфліктами. Багато переселенців у Чернівцях зараз живе в шелтерах, де вони живуть з незнайомими людьми, у яких своє поняття про порядок, взаємодію, спілкуватися і так далі.
Якщо Ви бажаєте пожертвувати кошти Карітасу України та підтримувати благодійний проєкт – перейдіть за посиланням: https://caritas.ua/donate/
Tags: #карітас чернівці