У Карітасі Чернівці в мирний час кухня була місцем соціалізації дітей з кризових сімей та молоді з інвалідністю. Тут на заняттях діткам проводили майстер-класи з куховарства і вчили їх готувати прості страви, а молодих людей з ментальними особливостями навчали обслуговувати себе і адаптуватися до самостійного життя.
В одному з проєктів Карітас Чернівці виграв устаткування для кухні, що й дозволило зробити уроки куховарства професійними і безпечними.
Війна відсунула «мирні заняття» на другий план, але кухня не має жодної хвилини простою. Тут готують для вимушених переселенців, які щойно приїхали із зон бойових дій і очікують в офісі Карітасу на поселення чи транспортування до майбутнього тимчасового помешкання, а також для команди волонтерів, які нерідко працюють від ранку і затримуються до вечора, для штатних працівників (вони свої обіди оплачують самостійно). Також тут готують перекус для діток, яких зустрічають з їхніми батьками в дитячому просторі залізничного вокзалу або які займаються в дитячому центрі офісу. І це має бути щось особливе. Бо солодощів і фруктів, які зазвичай пропонуються дітям, недостатньо для дитячих організмів, «має бути щось солоне». Тож їм або печуть пиріжки, або сосиски в тісті, або готують смачні бутерброди.
– З початком війни виявилася гостра потреба гарячої їжі для людей, які потрапляють до нас просто з поїздів – виснажені, після тижневих поневірянь у дорозі… – розповідає координаторка кухні Марія Федоряк.
– Зараз таких в офісі буває щодня по 5-7, у перші дні обстрілів столиці й інших міст сходу, півночі і півдня України було від 11 до 16 осіб. Їхні історії – вражаючі. Пригадую родину з Лисичанська – батьки і двоє діток (6 і 2 роки), вони два тижні ховалися від бомбардувань у підвалах, не мали їжі і води, розтоплювали сніг, щоби попити, пили технічну воду з батарей… Для них надзвичайно важливий гарячий обід – це можливість оговтатися, отямитися від пережитого жаху… Люди це дуже цінують. І це не тільки прийом їжі – ми з ними в цей час розмовляємо, разом молимося, якщо вони не проти. Зазвичай з радістю погоджуються.
Пані Марія розповідає, як щодня вона і дві працівниці кухні, іноді – за допомоги волонтерок, готують величезну каструлю борщу або супу, розраховуючи, що цього вистачить на два дні. І так щодня).
– Непередбачуваність – це один з викликів для команди, яка опікується кухнею, – зазначає пані Федоряк. – Та хоч і складно, якось справляємося з завчасною закупівлею і доставкою продуктів. Розрахувати точно можемо лише на команду працівників «Карітас Чернівці», яких, на щастя, стає більше! А годуємо біженців і волонтерів, , кількість яких наперед не знаємо. Частина волонтерів приходять не на кілька годин, а на цілісінький день, чоловіки вантажать гуманітарну допомогу. Ми відчуваємо принаймні моральну потребу їх нагодувати. Працівники організації також, як правило, приходять рано вранці не снідавши, адже наш день розпочинається зі Святої Літургії. Тож ми готуємо нашим працівникам сніданок, а потім – пізній обід, адже нерідко і затримуються вони на роботі до пізнього вечора. Готуємо, як вдома – щоби було смачно і збалансовано, щоби дати людям на цілий день те, чого вони потребують. Головне – з любов’ю.
Якщо Ви бажаєте пожертвувати кошти Карітасу України та підтримувати благодійний проект – перейдіть за посиланням: https://caritas.ua/donate/
Tags: #війна #карітас чернівці