Люди з ментальними порушеннями особливі тим, що потребують більшої уваги, розуміння та підтримки. Їхній розвиток може відрізнятися від загальноприйнятого, натомість, це не робить їх менш важливими та цінними для суспільства.
Тому, щоби долати виклики, які стоять перед людьми з такими особливостями та їхніми родинами, у Карітас Суми був відкритий проєкт, в рамках якого про них піклуються, їх навчають та підтримують.
В інклюзивному просторі, що діє в рамках проєкту «Спеціалізована підтримка та допомога дітям, особам з інвалідністю та їхнім сім’ям під час реагування на війну в Україні» демонструють, що з правильним підходом до особливих людей можна досягти значних результатів.
Трохи більше двох місяців триває робота в просторі, натомість, вже можна спостерігати ситуації успіху у його відвідувачів. Деякими з них поділилася докторка філософії зі спеціальної освіти, соціальня працівниця Юлія Сіденко.
Сучасні методики роботи в інклюзивному просторі
Юлія – одна із тих фахівців, що працюють в інклюзивному просторі. А окрім цього докторка філософії дистанційно викладає на кафедрі дошкільної та спеціальної освіти у Криворізькому педагогічному університеті. Три роки тому захистила дисертацію по темі аутизму.
Для того, щоб йти у ногу з часом для якісного навчання студентів постійно підвищує свій кваліфікаційний рівень. Нещодавно Юлія працювала з дітками, які навчаються в школі в інклюзивному класі. З деякими – офлайн, у школі, а з деякими – онлайн.
«Попрацювавши на відстані з дітьми, які мають інтелектуальні порушення, надало мені нові надбання та підвищення кваліфікаційного рівня», – наголошує Юлія.
Таким чином, фахівчиня долає перепони, викликані відстанню та здобуває неабиякий досвід. «Я роблю це для того, аби потім розказати про це та навчити працювати моїх студентів, а також, щоб мати можливість допомагати тим, хто цього потребує», – відзначає Юлія Сіденко.
Інклюзивний простір для особливих людей
Інклюзивний простір Карітасу Суми – це не про двох-трьохгодинне перебування дітей та підлітків поза межами дому. Це про роботу фахівців, які вкладають свої знання та зусилля в покращення соціального життя тих, хто туди приходить.
В інклюзивному просторі соціальна працівниця Юлія Сіденко проводить заняття з дітьми та підлітками від 5 до 18 років, які мають ментальні порушення: інтелектуальні та розлади аутистичного спектру. Головний критерій, яким керується фахівчиня при формуванні груп – це інтелектуальні та соціальні можливості учасників.
На своїх заняттях вона об’єднує їх у невеличкі групи для того, аби навчити взаємодіяти один з одним. Дітей до 10-річного віку в групках по двоє чи троє. Більш старших – від трьох до п’яти осіб.
«Якщо при зустрічі я бачу, що дитині або підлітку буде важко з іншими, спочатку я проводжу індивідуальну роботу, а вже потім долучаю у групу», – зазначає Юлія.
В процесі занять з фахівчинею учасники здобувають навички самообслуговування, соціалізуються через взаємодію один з одним, у них формується навчальна поведінка.
«На наших заняттях ніколи не буває сумно»
Для підлітків Юлія запровадила майстерню під назвою «Кухня». На цих заняттях вони готують різні страви. Починають з процесу вибору продуктів у магазині та закінчують смакуванням власноруч приготованої їжі. Весь процес відбувається під пильним керівництвом соціальної працівниці.
Відвідувачів молодшого шкільного віку Юлія Сіденко об’єднує в групи, враховуючи порушення, які мають діти. В процесі занять у них формуються соціально-побутові навички, навички дрібної моторики, що у часи сьогодення є дуже важливим.
Діти займаються за спеціальними методиками в ігровій формі, які сприяють розвитку емоційної та фізичної сфери, при цьому вчаться взаємодіяти один з одним. Таким чином, відбувається їхня соціалізація та формується навчальна поведінка.
А ще на своїх заняттях Юлія Сіденко залучила і дорослих, і маленьких відвідувачів до виготовлення сенсорного килимка. Вони створили його з природніх матеріалів за допомогою клейового пістолета. Використовували мушлю, крупи, волоські горіхи та інше. В результаті не лише об’єднали зусилля у процесі, а й налагодили контакт між собою.
Батьки мають бути пліч-о-пліч з фахівцями
«Та допомога, яку необхідно надати в межах проєкту, ми комплексно надаємо, – підкреслює фахівчиня. – Але також ми намагаємося закріпити прогрес, тісно співпрацюючи з батьками».
Юлія Сіденко зауважує, що після занять батьки спостерігають покращення у поведінці своїх дітей. Після цього, зазвичай, вони звертаються до неї із питаннями: що і як потрібно робити, щоб досягти такої поведінки у дитини?
Тому окрім безпосередньої роботи з дітьми та підлітками, Юлія приділяє увагу батькам, пояснюючи та акцентуючи їхню увагу на важливих речах. Тільки так, на думку соціальної працівниці, можна дійсно досягти значущих результатів.
«Поведінкова корекція зараз необхідна кожній дитині: і з поведінковими розладами, і без», – зауважує Юлія Сіденко. Фахівчиня пов’язує це з сучасним ритмом життя батьків та рідних, який не завжди дозволяє приділяти дитині достатню кількість уваги та часу. А здебільшого діти зараз проводять за гаджетами.
Історії успіху інклюзивного центру
Незважаючи на те, що заняття в Інклюзивному просторі тривають трохи більше двох місяців, вже помітні перші ситуації успіху.
У поведінці відвідувачів простору спостерігається більше уважності, сконцентрованості та посидючості. Батьки відчувають у своїх дітей ознаки навчальної поведінки.
«Я враховую індивідуальні особливості кожного, натомість, ніколи не заохочую до прояву маніпулятивної поведінки», – наголошує Юлія Сіденко.
Соціальна працівниця навела декілька прикладів, які яскраво свідчать про покращення поведінки та соціалізацію дітей.
Один з них про хлопчика, який має розлад аутистичного спектру. Він почав відвідувати інклюзивний простір, але дуже гостро реагував на різкі звуки навколо. У цьому випадку Юлія порадила батькам спостерігати за тим, щоб їх син користувався шумопоглинаючими навушниками у суспільстві. «І вже після першого застосування поведінка хлопця в колективі покращилася, – зауважує Юлія. – І такі позитивні результати серед дітей з РАС – непоодинокі».
Також на заняття до фахівчині приходили дівчатка, які в результаті своїх особливостей, важко контактували з іншими. Але після декількох зустрічей вони подружилися та почали спілкуватися.
32-річний чоловік, який має інтелектуальні порушення, не вмів застібати ґудзики на одежі. За словами соціальної працівниці, ця навичка не була прищеплена йому ще у дитинстві. В цій ситуації Юлія застосувала своє практичне надбання – спеціальне масажне кільце су джок, за допомогою якого відбувається стимуляція пальців. Дія кільця спрямована на активізацію нервових точок та розвиток дрібної моторики. Вже після декількох занять чоловік навчився застібати замочки, ґудзики та зав’язувати шнурівку.
Юлія зауважує, що на заняттях підлітки не лише здобувають соціально-побутові навички, а й знаходять друзів.
Таке твердження гарно ілюструє історія однієї дівчинки, яка почувалася досить самотньою через відсутність друзів. Це дуже її засмучувало. На майстерні «Кухня» ця дівчинка-підліток знайшла собі подружку в той час, коли вони обирали продукти у супермаркеті. «Вже наприкінці заняття дівчата трималися за руки, як справжні подружки», – ділиться фахівчиня.
Правильна підтримка людей з інвалідністю
Юлія Сіденко підкреслює, що попри невеликий час дії проєкту, вже помітні перші позитивні результати. І це лише початок великої, нелегкої справи, яка сприяє повноцінній інтеграції людей з ментальними порушеннями у суспільство.
Для цього в інклюзивному просторі працюють висококваліфіковані фахівці, які вкладають свої сили та ресурси в те, аби адаптувати дітей та підлітків до самостійного життя, навчити їх долати труднощі. І при цьому не забувають бачити в кожній людині неповторну особистість.
Якщо Ви бажаєте пожертвувати кошти Карітасу України та підтримувати благодійний проєкт – перейдіть за посиланням: https://caritas.ua/donate/
Tags: #інклюзія #війна #Карітас України