Напередодні дев’ятого Всесвітнього дня бідних, який Католицька Церква цьогоріч відзначає у неділю, 16 листопада, Карітас України презентував перше апостольське повчання Папи Лева XIV «Dilexi Te» в перекладі українською мовою.
Серед учасників презентації та обговорення були Апостольський нунцій в Україні архиєпископ Вісвальдас Кульбокас, Отець і Глава УГКЦ Блаженніший Святослав, Тетяна Ставничи, президентка Карітасу України, та о. В’ячеслав Гриневич, виконавчий директор Карітас-Спес Україна. Модерувала подію Ольга Сорока, директор Департаменту організаційного розвитку мережі Карітас України. Переклав адгортацію українською мовою о. Віталій Храбатин.
«Цей документ, як про це зазначає сам Папа Лев, є духовним підсумком служіння Папи Франциска. І одночасно перший такий документ магістеріуму від Папи Лева. Він є програмним еклезіальним зверненням, заснованим на його особистому досвіді, коли він був єпископом, який близько взаємодіяв з Карітасом. І це заклик до Церкви побачити обличчя бідних, а в них — Самого Христа», — зазначив у вступному слові о. Андрій Нагірняк, директор з мережі та ідентичності Карітасу України.
Архиєпископ Вісвальдас Кульбокас, апостольський Нунцій в Україні
Папа заохочує нас втілювати в життя ті аспекти віри і моралі, соціального служіння, що ми вже всі знаємо.
Ми знаємо, що Євангеліє говорить не тільки про матеріально бідних людей, а і про тих, хто переживає насилля, зокрема, полонених. Якби ми в Україні писали такий документ, ми би мали на увазі і війну, і агресію. Тож кожна людина, маючи свій досвід, має можливість конкретно втілювати це повчання.
У своєму тексті Папа Лев застерігає від байдужості всіх, перед усім Церкву, якій передає це навчання. І в часі війни ми знаємо, як важливо не тільки побачити, але почути серце і почути серцем, щоби позбутися байдужості. Тільки так ми можемо дійти до справжнього життя по Євангелії.
Сама війна нас спонукає набагато глибше читати цей текст, зрозуміти, чого потребуємо ми і інші навколо нас. Тому я вважаю, що ми в Україні маємо, напевно більшу можливість зрозуміти текст адгортації «Dilexi Te»..
Блаженніший Святослав, Глава і Отець Української Греко-Католицької Церкви
У повчальному листі Папи Лева ми бачимо огляд суспільної ситуації в сучасному світі і дуже цікавий, глибокий аналіз соціального вчення Церкви про служіння потребуючим та вбогим. Але Папа не хоче нам дати вже наперед готові рецепти: ми запрошені найперше, наповнитися тим самим баченням, тим самим духом, яким впродовж більше ніж двох тисяч років Христова Церква служила бідним.
Важлива складова повідомлення Папи говорить про те, що сьогодні Господь дарує улюбленій Церкві свою силу. Це дуже важливо пам’ятати, бо часто, коли говорить про Карітас або соціальне служіння Церкви, нас ставлять на один рівень з іншими неурядовими організаціями або державними структурами, які теж займаються соціальним служінням. Але Церква має і пропонує щось значно більше для світу, аніж суто соціальне служіння.
Тому Папа каже, що нам потрібно відкрити в постаті того вбогого, якому ми хочемо послужити, Бога, Який є справжнім джерелом надії для всіх нас. І служачи бідним, ми можемо відчути і зустрітися з тою силою, яку Господь виявляє через неміч людини. І це набагато більше, аніж те, що ми самі цій людині можемо запропонувати.
Перше, з чим ми, віруючі християни, маємо наблизитися до людини в потребі, — це не так матеріальні речі, але сила Божого слова. Інакше ми привнесемо йому ідеологію. В цьому листі Папа заохочує нас віднайти у нашому соціальному служінні найперше духовну складову Божої любові до нас. І вона має нас штовхати до служіння, до якого ми є запрошені.
Папа заохочує нас не затуляти вуха перед криком бідних — можливо, саме він допоможе сучасному християнському світові бути автентичними, справжніми християнами. Це одна із червоних ниток цього листа, який нам каже, що служіння ближнім – це є можливість пережити об’явлення Бога. Бог себе об’являє в моменті, коли ти наближаєшся у служінні до вбого.
У листі є важливе послання і для Церкви в Україні.
Церква в Україні — мати, яка слухає серцебиття свого народу, і першою чує, що йому болить. Україна переживає величезний масив болю в контексті війни, кричить про ріки крові, море сліз. І нам, душпастирям, дуже болить, коли нас не розуміють у нашому болі. Перед нами стоїть важливе завдання: донести оцей крик серця нашого народу до вух сучасної світової, в тому числі християнської, спільноти.
Тетяна Ставничи, президентка Карітасу України
Пам’ятаю, як почалося повномасштабне вторгнення. Я дуже переживала, бо ми швидко масштабувалися і залучали багато людей. Я поїхала в наші локальні організації, щоб переконатися, що ми розвиваємося правильно і зберігаємо дух Карітасу.
Після перших кількох поїздок я зрозуміла: це не я “перевіряю”. Цей контакт був життєво необхідним мені самій — щоби зцілюватися, пропускати через себе біль і передавати його далі вже з образом Бога, який є надією.
Я вивчала богослов’я, особливо любила богословську антропологію. Перший рік війни для мене став “живим богослов’ям” — реальним, відчутним у діях.
У кожному Карітасі, який відвідувала, бачила силу любові, що виникає в момент реальної Зустрічі між людиною в потребі та тим, хто допомагає. Тоді стається щось божественне: ми відновлюємо гідність людини, якій допомагаємо, і водночас — свою власну. Ми стаємо сильнішими.
Тому для мене ці візити — місце, де я “заряджаюся”. Кожна зустріч, у якій можна доторкнутися реальності тих, кому служимо, — це спершу слухання, а потім дія: як зробити так, щоб Божа любов проявилася.
Коли їду в місцеві організації, щоразу доторкаюся до цієї “духовності зустрічі”. Це сила, потрібна і всередині організації. Відновлення приходить тоді, коли ми в іншій людині бачимо Бога.
Ми в Україні вже живемо цим текстом повчання Папи Лева. На початку війни ми всі стали рівними. Пам’ятаю, як мені телефонували дипломати, які застрягли в різних частинах України, — просили допомогти знайти людину чи довезти харчі. Війна нас вирівняла й привела у “школу любові”: це був єдиний спосіб вижити, і ми інтуїтивно так і діяли.
Завдання тепер — плекати те, що тоді виникло інтуїтивно: через такі документи, через молитву, через паузу і погляд з любов’ю одне на одного знову черпати силу.
о. В’ячеслав Гриневич, виконавчий директор Карітас-Спес Україна
Перше речення повчання мене вразило: “Я полюбив тебе”. Це сказано спільноті, яка не мала ані впливу, ані ресурсів, але зазнавала насильства і зневаги. Це дуже відповідає нашому досвіду. Ми, як Церква в Україні, часто зазнаємо нерозуміння. Церква тут ототожнюється з бідним, який сам потребує підтримки.
Вражає, наскільки Карітас — не лише як інституція, а як ціннісний елемент — впливовий і видимий у суспільстві. Інколи людей не розрізняють “який саме” Карітас — і, можливо, це добре: за цим бачать одну Церкву. Це наш внесок у збагачення суспільства.
Щоб милосердя не виснажувало, а перетворювало: якщо дивитися на слово “милосердя” як на “осердя”, то це ніби “панцир” для серця — захищає і задає ритм. Так і Карітас: має пульсувати, живитися й виконувати важливу роль в “організмі” суспільства.
Часто нас оцінюють за кількістю проєктів та показниками. Але ядро — це цінності, пасторальні програми, формування служителя. Від того, ким є служитель, залежить, чи людина зустрінеться з “працівником”, чи з “служителем”.
Тут критична взаємодія з Церквою як з одним організмом: вчитися розрізняти, не йти лише за бажаннями, а йти і “проти течії”, коли треба. Коли людина не виснажується, а наповнюється — з’являється сила, яка перетворює і веде до свободи. Наше завдання — допомогти на цьому шляху.
Був момент, коли і мені бракувало надії: маєш іти вперед, вести інших, а власного простору для оплакування друзів, для перепочинку немає. Надія повертається, коли, наприклад, приходить бабуся і дає 50 гривень: “Я знаю, ви дітям допомагаєте”. У бідних теж є джерело надії — воно штовхає вперед.
Часом можна загубитися у “великих цифрах”, і тоді з’являється натовп. А натовп часто робив із Христом прикрі речі. Коли ж розпізнаємо окреме обличчя і окрему історію — стаємо святою Веронікою, яка утирає обличчя стражденному. У цьому сенс нашого служіння: повертати надію, витирати сльози бідності, розпізнавати зранені обличчя.
Ознайомитися з Апостольським Повчанням про любов до бідних
DILEXI TE можна за посиланням
Якщо Ви бажаєте пожертвувати кошти Карітасу України та підтримувати благодійний проект – перейдіть за посиланням: https://caritas.ua/donate/
Tags: