Журналісти журналу “Український тиждень” опитали велике коло політиків, експертів, ветеранів та активістів про те, чи єдиним є нинішнє українське суспільство.
Президент Карітасу України Андрій Васькович також надав свій коментар:
- 1). Українське суспільство є дуже солідарним. Щоправда, історично воно не завжди мало можливість виявити цю солідарність. Якщо говорити про минулі 30 років незалежності, українці дуже часто жили в такій скруті, що ділитися не було чим і не було як. Щоб вижити та забезпечити свої сім’ї, люди мусили багато працювати, часто на кількох роботах. Але щойно настав момент, коли з’явилася можливість ділитися, люди почали виявляти солідарність. Ми бачимо це в дуже кристалізовані моменти нашої історії, скажімо, на Майдані 2004 року, який, я вважаю, взагалі був часом народження солідарності в українському суспільстві. Люди бачили потребу поділитися, допомогти іншим, щоби ті могли вистояти в боротьбі. Почали приносити харчі, давали можливість переночувати в своїх квартирах незнайомим людям. Це і є вияви солідарності з тими, хто стоїть і бореться за твої права. Тому 2004 рік був переломним у цьому сенсі. Люди мали чим поділитися й ділилися. Те саме ми побачили під час Революції гідності на Майдані. Українці знову готові були ділитися. Задля спільної мети вони організувалися, щоби разом виконувати спільну місію. Потім, коли з початком окупації Криму з’явилися перші внутрішньо переміщені особи, які переїжджали на захід України, вони, знов-таки, відчували солідарність людей, готових їм допомагати. З початком воєнних дій на Донбасі з’явилася величезна хвиля переміщених осіб, і в цьому випадку першу допомогу надавали знову не держава чи міжнародні благодійні організації, а солідарний український народ, який розумів, що треба допомогти тим, хто потрапив у велику біду, банально вижити. Я завжди наводжу приклад Німеччини, що зіткнулася зі значними труднощами, намагаючись інтегрувати мільйон біженців із Сирії. Одна з найбагатших країн світу мала з цим величезні проблеми. Україна ж не мала великих труднощів із тим, щоб інтегрувати 1 700 000 внутрішньо переміщених осіб. І цьому посприяли не державні програми, а солідарність українського народу.
- 2). Я вважаю, що вона є високою. Але, очевидно, сім років війни виснажують будь-яке суспільство. Дуже складно витримувати напругу і водночас намагатися допомагати. Ми до сьогодні маємо багато виявів солідарності, зокрема і в контексті війни. Ми далі маємо підтримку української армії, яку, до речі, саме суспільство підтримувало в ті перші роки, коли вона ще не була усталена і зміцнена. Але війна — це також і те, про що я вже згадував: про допомогу внутрішньо переміщеним особам. Все це вияви солідарності українського народу. Тому я зовсім не вважаю, що ми несолідарне суспільство. Люди готові щось спільно робити, але в них часто виникають проблеми з організацією цієї суспільної дії. Вони вже відвикли від цього, і треба заново вчитися. Солідарність — це загальний принцип, згідно з яким людина не може жити в добробуті, якщо ціле суспільство не організоване так, щоб усім у ньому було комфортно. Коли цього немає, починається внутрішня війна і не забезпечується внутрішній мир.
- 3). Солідарність завжди має потенціал зростання. А умови для цього в нас є, бо ми маємо значні потреби. Але суспільство стане солідарнішим, коли політичні еліти зрозуміють, що вони житимуть в Україні, їхні діти житимуть в Україні, і це суспільство треба впорядкувати так, щоб кожному жилося в ньому добре. Тобто момент зростання суспільної солідарності вимагає інтелектуального осмислення того, що потрібно зробити, аби суспільство мало здоровий розвиток. Проте є ще один дуже важливий момент: держава повинна сприяти виявам солідарності в суспільстві, наприклад, через податкові пільги для тих, хто готовий ділитися своїм багатством, підтримуючи благодійні ініціативи. В такий спосіб заохочується солідарність і благодійність у багатьох країнах світу. Я хотів би, щоб у нас це також стало можливим.
Джерело: https://tyzhden.ua/%D0%A1%D1%83%D1%81%D0%BF%D1%96%D0%BB%D1%8C%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE/252340
Якщо Ви бажаєте пожертвувати кошти Карітасу України та підтримувати благодійний проект – перейдіть за посиланням: https://caritas.ua/donate/
Tags: #андрій васькович