12.01.13, Україна
«Ще зі школи я знав, що таке алкоголь та яка його дія, – розповідає колишній узалежнених Павло. – Проте ні тоді, ні у студентські роки я ним не захоплювався так, як у свої 49. Це було тоді, коли у моєму житті виникли проблеми у сімейному житті та на роботі.
Спочатку була лише пляшка пива ввечері, а згодом я почав потребувати чогось міцнішого. І зрештою це призвело до краху сім’ї та втрати місця праці, психологічних труднощів. Я звинувачував у своїх проблемах усіх навколо, окрім себе самого. Я усвідомлював, що зі мною щось недобре, що я перетворююся у «живого трупа», проте не мав ані найменшого уявлення, як з цим боротися та чи взагалі можливо це. Я звертався до всіх, до кого тільки можна було, – до лікарів, народних цілителів, ворожок, священиків. Однак зміни не наставали. У мене було лише два бажання: випити і забутися у власних снах. З плином часу я дедалі глибше розумів, що перетворююся на непотріб. В мене виникла чітка потреба кардинальних змін.
Тоді я прийшов за порадою до дітей. А у 2009 році потрапив у реабілітаційний центр «Назарет» при Карітасі. Д
о мене і до моєї проблеми поставилися з великою увагою. Ознайомили з програмою «12 кроків», до виконання якої я одразу приступив. Зізнаюся – було важко, проте я таки визнав, що хворий на алкоголізм, а потім успішно подолав його.
Сьогодні я почуваюся щасливим. Не вживаю спиртного вже більше 3,5 років! Я повернувся у рідне місто, налагодив стосунки з дітьми, родичами, друзями та знайомими. Вдалося знайти невисокооплачувану, проте доволі цікаву роботу. Із задоволенням беру участь у різних соціальних програмах, тренінгах, волонтерських заходах. Відвідую групи анонімних алкоголіків. Планую змінити спеціальність і підвищити рівень знань у галузі психології. Тоді я зможу реалізувати це у подібних реабілітаційних центрах та допомагати людям».
Проблема алкоголізму досягла національних масштабів в Україні. Згідно з даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), кожна третя людина на земній кулі гине від причин, пов’язаних зі споживанням алкоголю. Вживання алкоголю є однією з найпоширеніших причин смертності населення, як чоловіків, так і жінок.
На сьогодні 40% українських дітей (від 14-18 років) вже призвичаїлись до алкоголю, і це при наявності заборони на продаж 
алкоголю неповнолітнім. Саме вживання спиртного стає причиною патологій у новонароджених дітей.
У відповідь на цю колосальну соціальну проблему у 2004 році Карітас в Україні поблизу започаткував реабілітаційний центр «Назарет». Знаходиться він поблизу м. Дрогобич на Львівщині, побудований на місці колишньої військової частини. Щороку декілька десятків узалежнених людей проходять тут реабілітаційну програму, і ще декілька десятків людей отримують консультаційні послуги, психологічну підтримку.
Допомога надається не лише алкозалежним, але й людям, що мають узалежнення від наркотичних речовин і тютюну, хворим на туберкульоз і ВІЛСНІД, незалежно від віровизнання чи національності людини.
У «Назареті» формують групу, в якій може бути від 30 до 40 осіб, і це зазвичай чоловіки, віком від 18 до 55 років. Курс триває щонайменше 6 місяців. Основною програмою є «12 кроків» ? програма соціально-психологічної реабілітації.
Реабілітанти також займаються трудотерапією, їх постійними супутниками роботи є молитва, дружба та взаємопідтримка, почуття відповідальності за себе та спільноту. 
З узалежненими працюють кваліфіковані працівники: психологи, консультанти, духовні наставники. Вони постійно вдосконалюються ? чи то на супервізіях, чи то навчаючись на університетських дипломованих програмах, чи то під час проходження стажування в інших реабілітаційних центрах. «Взаємний досвід допомагає підвищити якість роботи. А взаємні зусилля і комплексна робота спеціалістів подолають соціальні проблеми українців», ? кажуть у «Назареті».
Відеорепортаж-знайомство із роботою реабілітаційного центру «Назарет» Карітасу Самбірсько-Дрогобицької Єпрахії УГКЦ.
Оксана Гірчак, для Карітасу України
Tags: