25-річчя катастрофи на ЧАЕС

Карітас взяв участь в міжнародній конференції про Чорнобильську трагедію 

 присвяченій 25-річчю Чорнобильської трагедії, 
яка відбулася в Білорусії.

Темою конференції, на яку отець був запрошений німецькою благодійною
організацією Rennovabis, було «25 років Чорнобильсь
кої трагедії: що
далі?». Учасниками заходу стали представники з Іспанії, Італії,
Німеччини, Голландії, Молдови, Росії, України та Білорусі.   

 

Як відомо з розповіді о. Ігоря Козанкевича, даний захід мав на меті подякувати людям, що брали активну участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, а також їх родинам, за те, що взяли на себе основну небезпеку і важливість усунення руйнівного впливу однієї з найбільших у світі екологічної катастрофи.

Також на конференції піднімалось питання передачі пам’яті про Чорнобильську катастрофу наступним поколінням – наскільки це актуально і важливо, якими методами це можна здійснювати. «Йдеться про те, що ми з плином часу, забуваємо, що була така аварія, яких масштабів вона була і скільки людей постраждало.

 

Лихоліття в Японії дещо відновило нашу пам’ять, сколихнуло впевненість у стабільності порядку речей довкола нас. Але прикро, що світ наразі не наважується відмовитися від виробництва атомної енергії, і у розвинутих європейських країнах є ще велика кількість атомних станцій. В нас на першому місці стоїть добробут, вигода, добре життя, але подумаймо, якою ціною ми одержуємо це добре життя?!», – ділиться роздумами о.Ігор Козанкевич.

 

Участь працівників Карітасу України в такій конференції є важливим способом опіки над потребуючими людьми, це шлях до віднайдення особливих методів служіння оточуючим – знаючи вірний підхід, специфіку досвіду і переживань таких людей, володіючи інформацією про те, як з даною проблемою працюють працівники інших організацій.

250 тисяч осіб, що брали участь в ліквідації наслідків катастрофи на Чорнобильській АЕС, вже немає серед живих. Мусимо сьогодні приділяти особливу увагу і допомогу тим, хто з цих людей  живе ще посеред нас, – адже багато з них перебуває в інвалідності, самотності чи навіть бідності, а дехто просто потребує спілкування і нашої поваги.