Білий одноповерховий будиночок по вулиці Царинка, 2-а у Нижньому Березові, що на Косівщині, з широкими дверима, просторими коридорами і пандусом мав стати амбулаторією – натомість прийняв спільноту ВПО з Луганської області.
Керує життям осередку Ніна Власенко. Їй 61. Ця красномовна енергійна жінка приїхала в село Нижній Березів Косівського району Івано-Франківської області з міста Попасна у травні 2023-го разом із чоловіком. У довоєнному житті пані Ніна очолювала шелтер для жінок, постраждалих від домашнього насильства. Тепер – Центр тимчасового розміщення ВПО з Луганщини.
«Цей прихисток для переселенців Слов’янської області розрахований на 20 людей, зараз нас тут мешкає 12. Ми усі дорослі», – сміється пані Ніна, – «найменша – моя онука, але вона навчається у Києві, їздить туди-сюди. Коли благодійна організація знайшла це місце, мені запропонували і я приїхала. Тут спокійніше. І живеться нам тут добре».
У холі навпроти дивану і крісел стоїть велика плазма, на столику лежать книжки українською мовою. З коридору в кімнати ведуть такі само широкі двері, помічні для мешканця на кріслі колісному. В кожній кімнаті живе одна родина, максимум – двоє людей. В прихистку спільна кухня і спільна вбиральня та душова. «Прибираємо самі усі по черзі. Як ми вирішили, так ми й робимо», – розповідає про організацію побуту пані Ніна. А іще ділиться «дачними» досягненнями: переселенцям виділили частину землі для городу, тож минулого року вдалося виростити власний врожай і закрити консервацію з кабачків.
Жінка розповідає, що місцеві мешканці сприйняли їх нормально: допомагають, спілкуються, перетинаючись в магазині, в церкві, на базарі. Чоловік Ніни допомагає сельчанам із дрібними ремонтами – має досвід. «Один з наших луганчан має машину, він таксує, словом, сам собі роботу знайшов. Іще один працює на великій вантажній машині, це дуже добре», – додає пані Ніна, а її сусіди не так жартома, як всерйоз підхоплюють: «Зараз ми тут проєкт напишемо, купимо екскурсійний автобус і зробимо туристичне бюро – будемо возити екскурсантів по Карпатам». Відчувається, що луганчани прагнуть давати собі раду в усіх питаннях, в тому числі й фінансових.
Звісно, що і кочегар у спільноті свій: це все той же майстер на всі руки, чоловік пані Ніни. В режимі 24/7 він за потреби підкидає дрова в систему опалення. 10 м3 дров в рамках проєкту «Гуманітарне реагування на критичні потреби постраждалого від війни населення в рамках підготовки до зими 2024-2025 рр» луганчанам поставив Карітас України.
«Ми підтримали Карітас Коломиї, щоб вони могли доставити сюди дрова для опалення, для того, щоб люди пройшли зиму в теплі», – коментує Катерина Гончар, менеджерка проєкту Департаменту дистрибуції гуманітарної допомоги Карітасу України.
«Система опалення в нас на 35 кВт, цього вистачає обігріти все приміщення. В кімнатах у нас тепло», – додає пані Ніна, – «В нашій котельні стоїть тепловий акумулятор – здорова бочка з водою. Ми гріємо бочку і тоді нам вистачає тепла на цілу ніч. Це наша перша співпраця з Карітасом і почали ми з дров, але, сподіваюся, не остання».
Якщо Ви бажаєте пожертвувати кошти Карітасу України та підтримати нашу діяльність з допомоги потребуючим – перейдіть за посиланням: https://caritas.ua/donate/
Tags: