У червні 2023 року, коли російські війська підірвали Каховську ГЕС, вода накрила селища Херсонщини. Вона змила будинки, городи, дороги, але найбільше — частину життя людей. Усе, чим вони жили: магазини, спогади, звичний уклад. Та навіть це не змогло зруйнувати найціннішого — сили й людяності.
Пані Наталя, фахівчиня з роботи з волонтерами у «Карітас Херсон», одна з тих, хто залишився на плаву — навіть тоді, коли вода доходила до вікон її дому.
«Роби для людей — і вони це відчують»
Наталя народилася і виросла у селищі Садове, поблизу Херсона. Працювати почала з 16 років — спершу продавчинею, а згодом відкрила власний магазин. Він швидко став центром життя села: там не лише купували, а й спілкувалися, радилися, знаходили розраду. Люди поважали Наталю — не лише як підприємницю, а й як людину, яка завжди була поруч.
Вона мріяла про міні-маркет європейського зразка. Але війна все змінила: спершу окупація, згодом — тимчасова евакуація до Києва через тривогу за сина.
Після деокупації 11 листопада 2022 року Наталя вже 13 листопада повернулась у рідне село. Разом з друзями організували гуманітарну допомогу, встановили зв’язок, привезли Starlink. Вона каже:
«Я ніколи не забуду, як одна жінка сказала: “Якщо Наталя повернулася — значить, все буде добре”».
Відновлення після теракту на Каховській ГЕС
Магазин знову запрацював — навіть без світла, на генераторах. Товари привозили з Одеси, аби зберігати доступні ціни. Створили волонтерський центр допомоги «Ми разом». Але 6 червня 2023 року — нове лихо. Після підриву Каховської ГЕС і дім, і магазин опинились під водою.
Устигли забрати лише найнеобхідніше — документи, собаку, кількох котів і маму. З магазину врятували тільки кавомашину.
«Коли через тиждень вода почала спадати, я зайшла в дім — і злякалась. Стелі не було, меблі знищені, стіни обсипались. Було страшно. Та мої продавчині сказали: “Ми допоможемо все прибрати”. І я взяла себе в руки. Бо сидіти й плакати — не вихід».
Після прибирання Наталя знову відкрила магазин — знову на генераторах, знову без світла.
Волонтерка, водійка, координаторка
Тоді ж вона познайомилась із «Карітас Херсон». На власному авто привозила гуманітарну допомогу: продукти, будматеріали, ремкомплекти, рейки, дошки, хліб, цвяхи.
Та жити під постійними обстрілами ставало дедалі небезпечніше. Одного разу дрон з вибухівкою супроводжував її продавчиню — це була остання крапля. Магазин довелось закрити. А згодом дрон-камікадзе влучив у дах будівлі, де працював центр видачі допомоги.
Село спорожніло. До війни у Садовому жило близько 1300 людей. Зараз — лише два десятки. Частину людей Наталя встигла евакуювати особисто — за день до прильоту по їхніх домівках. Її власний дім також згорів.
«Я тут корисна»
Наталю запросили працювати у «Карітас Херсон». Вона каже, що саме тут відчула, що знову на своєму місці.
«Я вірю в диво. Вірю в Бога. Вірю, що зло не може перемогти. І ще мене тримає мій чоловік. Я завжди підтримувала інших, а тепер — він підтримує мене. Тепер я маю свою опору».
Попри втрати, обстріли і небезпеку, Наталя залишається вдома — на Херсонщині.
«Я тут корисна. Розумієте? Я люблю бути корисною. І дуже люблю свій край».
Якщо Ви бажаєте пожертвувати кошти Карітасу України та підтримувати благодійний проект – перейдіть за посиланням: https://caritas.ua/donate/
Tags: