Понад 300 волонтерів з 20 організацій мережі Карітасу України та працівники національного офісу 2 серпня зустрілися у Марійському духовному центрі Зарваниця під час четвертої щорічної прощі волонтерів Карітасу.
«Ця проща зібрала людей з усієї мережі Карітасу, для яких волонтерство — це поклик серця, — поділився о. Андрій Нагірняк, директор з питань мережі та ідентичності Карітас України. — Волонтерство в Карітасі є індикатором та лакмусовим папірцем, який добре визначає, чи справді ми, Карітас, є собою. Служіння Карітас — це про мову серця, про допомогу, яка бере своє натхнення з віри та пошани до гідності людини. Тому проща для волонтерів — це можливість заглянути у своє серце і почути там голос, що кличе їх до любові до ближнього. Натхненні Божою любовʼю, вони знову і знову зможуть служити тим, хто поруч в потребі».
Паломники пройшли пішою ходою до Зарваниці, єднаючись у молитві за Україну та її захисників, взяли участь у Божественній Літургії, яку очолив архиєпископ емерит Василь Семенюк у співслужінні з єпископом Василем Тучапцем, екзархом Харківським, головою відділу соціального служіння УГКЦ, а також священниками, директорами єпархіяльних та парафіяльних організацій мережі Карітас та єпархіяльними синкелами у справах соціального служіння УГКЦ. Пізніше учасники долучилися до «квесту єднання» та ближче знайомилися одне з одним, поглиблюючи горизонтальні зв’язки і єдність усієї волонтерської спільноти.
Вперше у паломництві волонтерів взяла участь президентка Карітас України Тетяна Ставничи.
«Я приїхала на прощу, бо хотіла бути сьогодні волонтером і обʼєднатися із цією силою, серцебиттям Карітасу і молитися разом з ними. Це зустріч наших команд, які волонтерять по всій Україні. Ми зібралися разом, щоби побути разом, помолитися, бути в солідарності, набратися сили. А також почути та підтримати одне одного, об’єднатися в одному дусі і йти далі разом, гідно та впевнено нести служіння, яке нам довірене Богом.
Кожна проща — це дорога, труднощі на шляху, ціль, яку ми поставили, це спільнота, з якою ми рухаємося разом. І саме таким шляхом йде Карітас. Тут унікальна нагода не лише для волонтерів, але також і для працівників Карітасу», — зазначила президентка Карітасу України.
Для кількох десятків працівників національного офісу Карітасу це був перший досвід спільної прощі з волонтерською спільнотою. І окрім власної молитви та духовної віднови, вони стали «волонтерами для волонтерів» і протягом двох днів служили тим, хто у своїх локальних організаціях служить потребуючим.
«Зазвичай у Карітасі волонтери підсилюють роботу працівників і допомагають реалізовувати значно більше задач, ніж спроможна маленька команда. А сьогодні саме працівники Карітасу служили волонтерам, готували для них програму квесту, роздавали обід, дбали про них та супроводжували на різних етапах проведення прощі. Ми дуже хочемо, щоби кожен з них відчував, наскільки волонтери є цінними для всієї мережі Карітасу України», — поділилась Наталія Стецьків, менеджерка по роботі з волонтерами національного офісу Карітас.
Під час Літургії до волонтерів звернулися і присутні владики зі словами підтримки та натхнення.
Волонтери — це посланці Божі, наголосив владика Василь Семенюк. Він нагадав біблійні приклади жертовного служіння ближньому і підкреслив, що в тяжкі часи, які переживає Україна, Бог покликав особливих людей до волонтерства.
«Любов до ближнього народжується з нашої любові до Бога, ми маємо сили служити іншому, коли укорінені в Бозі. Суть християнської віри у тому, щоби любити іншу людину безкорисливо. І це сьогодні надихає всіх наших волонтерів та допомагає їм проявляти цю безкорисливу любов у наших громадах і нашому суспільстві.
Волонтерство допомагає нам виходити за межі локальної спільноти чи парафії і стає обʼєднавчою силою суспільства. Український народ перетворився на волонтерів під час повномасштабної війни, і саме ця єдність та жертовність народу допомагає нам боротися, вірити, і з надією на Бога випрошувати у Нього справедливий мир для України», — підкреслив владика Василь Тучапець, вітаючи та заохочуючи учасників паломницької прощі Карітас.
Іляна Кучерук, менеджерка по роботі з волонтерами Карітас України і координаторка паломництва, підсумувала зустріч:
«У Зарваниці ми набралися сил, відпочили, познайомилися, надихнулися одне одним і спільним часом. Попереду нас чекає багато роботи та викликів, адже гуманітарна ситуація в Україні складна, а волонтери — це ті люди, які першими приходять на допомогу в своїх локальних громадах. Ми хочемо, щоби вони завжди відчували, що вони не самі, за ними стоїть вся мережа Карітасу України та світу, а також вся Українська Греко-Католицька Церква. Тут ми змогли побачити цю силу спільної молитви, підтримки та масштаб роботи, який ми вже робимо і хочемо робити ще більше.
Ми дякуємо нашим незамінним партнерам Карітасу Тернопіль, які започаткували цю прощу 4 роки тому, і зараз спільними зусиллями ми можемо масштабувати і розвивати її».
Підбиваючи підсумки прощі, організатори вже починають готуватися та планувати наступне, пʼяте паломництво волонтерів. Працівники Карітасу вже також чекають на можливість знову долучитися до спільних днів віднови, адже вона допомагає бачити тих, хто є руками і серцями Карітасу на місцях, і від цих натхненних людей отримувати ще більше впевненості у важливості і цінності спільної роботи.
Подія відбулася в рамках проєкту «Всеукраїнський з’їзд волонтерів з метою спільної волонтерської діяльності та духовного оновлення в мережі Карітас України, 2025» за фінансової підтримки фонду “Церква в потребі”.
Відгуки учасників волонтерської прощі:
Координаторка волонтерів із Карітас Запоріжжя Яна Кі поділилась враженнями своєї групи.
«У цьому році до паломницвта приєднались найактивніші волонтери. Цільова вікова група волонтерів змінилась — це були люди похилого та середнього віку. Двоє волонтерок мали інвалідність і були у віці 60+.
Ліда — ВПО з Гуляйполя, вона мріяла потрапити на святі місця, і крокувала з нами стільки, скільки вистачало сил. Альбіна — також людина з інвалідністю, проходить лікування після онкологічного захворювання. Вона пройшла весь шлях — в неї було прохання до Бога. Обидві жінки — матері військовослужбовців, і я впевнена, що в них була спільна молитва за своїх синів.
Якщо в минулому році ходу пройшло 70% команди, то цього року шлях пройшли всі.
Я особисто почала плакати в цьому році в купелі святої Анни. Пропливала її кілька разів, і сльози почали литися самі по собі. Мені здавалось, що саме ці сльози були розмовою з Богом. Було відчуття виміру року — скільки всього зроблено, пережито, і Бог зберіг мене.
Цього разу йти ходу було легше. І я, повернувшись додому, вперше почала шукати умови проходження Шляху святого Якова».
Серед учасників прощі були не лише волонтери з України. 18-річний Франческо приїхав з до України з Флоренції, Італії і вже два місяці є активним волонтером Карітасу Дрогобич.
«Я вирішив приєднатися до команди волонтерів в Україні, тому що хотів надати конкретну допомогу. Я завжди чув про Україну, ще з часів навчання в середній школі в 2022 році. Я чув про війну і гуманітарну кризу в новинах, але ніколи не уявляв, яка там ситуація. Я хотів дізнатися, що можна зробити, щоби допомогти тут. Тож коли мені виповнилося 18, я вирішив приїхати сюди. У Дрогобичі я допомагаю з розподілом їжі, в роботі в офісі Карітас, допомагаю розвантажувати допомогу, яка щойно прибула. Тобто, все, в чому є потреба на даний момент, я з радістю готовий долучатися»
І ще декілька відгуків учасників паломництва:
«Це була не просто проща — це був момент, коли ми зупинились, щоб знову відчути, навіщо і для кого ми служимо», — волонтери Карітасу Берислав.
«Проща стала для нас простором внутрішнього оновлення, вдячності за служіння ближньому та нагадуванням про те, наскільки важливо бути поруч — з Богом, з людьми, з Україною», — учасники з Карітас Броди.
«Ця проща стала також важливим кроком у зміцненні єдності та солідарності волонтерської спільноти Карітасу, яка щодня працює заради допомоги тим, хто цього потребує», — паломницька група з Карітас Краматорськ.
Tags: