Жодні цифри не надихають так, як живі людські історії. Вони чіпляють по-справжньому та дарують промінь надії в будь-яких обставинах. Щодня наші спеціалісти спостерігають, як в складних обставинах, долаючи труднощі в далині від рідного дому, наші бенефіціари-ВПО знаходять опору всередині себе, ставлять нові цілі та досягають їх. Здається, для цього необхідна тільки крихта підтримки, проте вчасної і щирої.
Проєкт «Реагування на критичне становище ВПО та постраждалого місцевого населення: зміцнення громад у східних та західних областях України» передбачає різнопланову допомогу місцевим жителям та ВПО: від ремонту шелтерів до соціальної/ психологічної/юридичної допомоги. Для дітей, які проживають у Колективних центрах, передбачено функціонування просторів, дружніх до дитини. Проєкт охоплює 9 локацій: Дрогобич, Стрий, Бучач, Надвірна, Коломия, Кам’янське, Донецьк (у Дніпрі), Маріуполь (у Покровську) та Кривий Ріг.
Пропонуємо надихнутись трьома історіями з наших шелтерів, які доводять: якщо вірити в краще, воно обов’язково настане.
“Починаю нове життя заради рідних”. Історія Ганни Горохової, 94-річної переселенки з Донеччини.
«Колись поставимо тут стіл та відсвяткуємо перемогу» – каже на прогулянці пані Ганна, спритна літня жінка, вказуючи на дерево поруч. – «Будемо пити чай, їсти канапки, плакатимемо, обійматимемося, а потім підемо відбудовувати нашу Україну!».
Ганні Гороховій 94 роки, вона – колишня вчителька, а тепер – переселенка з Донеччини, що проживає в одному з шелтерів Карітасу Кам’янське. Тут всі називають її Кононівною. Не дивлячись на свій поважний вік, Ганна Кононівна цитує поетів, письменників, власноруч шиє іграшки із клаптиків тканини та активно займається освітою правнучки Софії. Два роки тому пані Ганна змушена була покинути свою квартиру в місті Краматорськ та евакуюватись у невідомість.
“Під час евакуації я була немов у тумані, відчуття реальності зникло повністю. Вибухи…сирени…знову вибухи. Емоції зашкалювали, страх сковував тіло” – ділилася Ганна Кононівна.
Під час першої зустрічі команди благодійного фонду “Карітас Кам’янське” з вчителькою всі були вражені завзятістю цієї жінки та її готовністю допомогти іншим. Пізніше вона розказала, як складалась її доля і що з рідних лишилися лише онука та праонука – син та чоловік жінки передчасно померли.
Втім про свої нагальні проблеми жінка промовчала.
І тільки з часом під час дружньої розмови з фахівцями Карітасу Кам’янське, пані Ганна зізналася – під час поспішної евакуації вона втратила усі свої документи і це створює для неї великі проблеми зараз, адже вона не має можливості отримувати виплати на проживання внутрішньо переміщеним особам, здійснити індексацію пенсійних виплат і найголовніше – лишити спадок у вигляді нерухомості своїй праонучці Софійці. Юристи проєкту одразу взялися допомогти.
«Роботи було багато, але через два місяці наша бенефіціарка вже отримала новий паспорт, а згодом і інші документи. В судовому порядку було встановлено право власності на нерухомість, а вже після цього пані Ганна змогла скласти омріяний заповіт для Софійки» – коментує Юлія Доброрез, юристка проєкту.
Сама пані Ганна ще довго не могла повірити – варто було тільки звернутись по допомогу, як її проблему вдалось вирішити.
«Дякуючи Карітасу, у мене є бажання жити, адже після святкування перемоги я подарую своїй любій Софійці житло, і вона зможе лишитися в Україні» – хвилюючись говорить Ганна Кононівна.
На знак великої вдячності, жінка подарувала команді Карітасу Кам’янське, як вона сама говорить, одну зі своїх найдорожчих речей – збірку віршів сина Сергія.
Від вантажниці до керівниці
Пані Вікторія – працьовита жінка з Донеччини, що мала дім, господарство та, бодай, складну, але стабільну роботу. Працювала вантажницею на місцевій шахті, та через війну втратила все майно і ледь врятувала життя. В пошуках безпеки разом з родиною жінка вимушено покинула рідне місто.
Починати життя з чистого аркуша довелося в м. Жовти Води. Разом із синами пані Вікторія оселилася в місцевому гуртожитку для переселенців. Аби не сидіти без діла жінка взялась за озеленення території та облаштування загальних приміщень. День за днем така наснага не лишилась непоміченою – після переселення до нового шелтеру пані Вікторії запропонували стати його коменданткою.
Ця робота включала в себе ряд викликів і вимагала не тільки організації побуту жителів, а й певної залученості в хід ремонтних робіт: облаштуванням будівлі, заміни труб та сантехніки тощо. Нові обов’язки в купі з пережитим стресом доволі скоро дали про себе знати.
«Кожен мешканець колективного центру мав свої потреби, біль і переживання. Багато людей використовували прихисток як транзитний пункт, а хтось тут проживає й донині. Напруга постійно зростала, і в результаті я почала відчувати вигорання», – ділиться Вікторія.
На допомогу прийшла психологиня Карітасу. Разом вдалось знайти внутрішню рівновагу і віднайти баланс між сім’єю та роботою. Вчасна та комплексна підтримка допомогла жінці навчитися краще організовувати свій час і дбати про себе.
«Я зрозуміла, що намагаюся взяти на себе більше, ніж можу витримати. Психолог допомогла мені усвідомити це», – розповідає жінка.
На сьогоднішній день пані Вікторія — успішна жінка, турботлива мама, доброзичлива колега та співчутлива керівниця. Вона нещодавно закінчила курси підвищення кваліфікації та отримала сертифікат управління МТП (місцями тимчасового проживання). Вона також радіє позитивним змінам, що відбулися в шелтері під її керівництвом.
«Завдяки підтримці Карітасу і людям, які повірили в мене, я змогла змінити своє життя. Хоча ситуацію в країні змінити важко, ми можемо змінити себе. Тому я щодня працюю над тим, аби вдосконалити свої знання та вміння. І моя найбільша нагорода — це слова вдячності від мешканців шелтеру. Вони такі ж, як і я, і ми разом чекаємо на нашу спільну перемогу”, – каже Вікторія.
«Я мріяла знову ходити»: захоплююча історія про опору всередині себе
З пані Іриною команда Карітасу вперше зустрілася в липні 2024 року під час поїздки до колективного центру в м. Жовті Води.
«Тоді жінка пересувалась в к кріслі колісному і здавалося, більше не зможе ходити самостійно», – ділиться Анна Варкаліс, психологиня проєкту.
Ірині – 65 років і в березні 2023 року вона разом із родиною виїхала з Бахмута.
«На той час у мене вже були серйозні проблеми зі здоров’ям: зайва вага, високий тиск, інсулінорезистентність. Війна та евакуація лише погіршили мій стан. Я перенесла інсульт і зламала ключицю. Здавалося, ситуація вийшла з-під контролю», – згадує пані Ірина.
Та найбільшим бажанням жінки було знову почати ходити самостійно. Цим бажанням вона і поділилася на одній із психологічних зустрічей Карітасу.
«Моє перше завдання у цьому шелтері полягало в допомозі мешканцям шелтеру прийняти себе такими, якими вони є, та зорієнтувати на побудову планів на майбутнє», – розповідає психологиня Анна Варкаліс.
Знайдені правильні слова і розмови, сповнені довіри, неабияк вплинули на жінку. Після отриманої психологічної допомоги вона наново повірила в свої сили і хоч новини з рідного дому невтішні, але Ірині вдалось знайти нові сенси, згадати старі навички та опанувати нові. Тепер вона створює вироби з бісеру, в’яже шкарпетки, плете корзини й консервує овочеві салати, якими щедро пригощає сусідів.
«Завдяки «Карітасу Кам’янське» мені вдалося змінити себе. З вірою в краще та в пам’ять про рідне місто я щодня працюю над собою. Моє майбутнє в моїх руках», – підсумовує пані Ірина.
Наразі пані Ірина почувається значно краще: нормалізувався тиск і вага, зникла інсулінорезистентність. Жінка змінила зачіску, оновила гардероб та зробила манікюр. І найголовніше – віднайдення опори в собі дозволило пані Ірині встати з крісла колісного і ходити самостійно.
Ця історія – приклад того як підтримка та власна рішучість можуть змінити життя навіть у найважчих обставинах.
Ми вражені силою, гнучкістю та енергійністю наших бенефіціарів і для нас велике щастя бути частиною таких історій. Завдяки фінансовій підтримці Гуманітарного фонду для України для проєкту, ми маємо змогу допомагати українцям та примножувати подібні історії.
Якщо Ви бажаєте пожертвувати кошти Карітасу України та підтримувати благодійний проєкт – перейдіть за посиланням: https://caritas.ua/donate/
Tags: