Чим телемедицина може прислужитися людині сьогодні, під час війни, і в найближчій перспективі? Читайте в інтерв’ю досвідчених лікарів-практиків Оксани Лобортас та Івана Кутчака.
Важливість телемедицини – надання медичних послуг на відстані – під час війни зростає особливо стрімко. Адже цей напрямок покращує доступність до медичних послуг, зокрема для мешканців прифронтових територій, для людей з обмеженою мобільністю. Крім того, телемедицина підсилює соціальні послуги «Догляд вдома» і напрямок «Паліативна допомога», а також зменшує навантаження на лікарів і медичну систему в цілому.
В Україні телемедицина вперше була застосована у 1935 році у Львові, коли два професори організували постійне використання телеелектрокардіографії (теле-ЕКГ). Та лише в незалежній Україні, 2007 року, було створено Державний клінічний науково-практичний центр телемедицини МОЗ України. З 2013 року підтримку телемедицини провадить Українська асоціація розвитку інформаційних технологій в медицині.
Нормативне регулювання телемедицини розпочинається у 2015 році, коли МОЗ України видало наказ «Про затвердження нормативних документів щодо застосування телемедицини у сфері охорони здоров’я». Коронавірусна пандемія, а потім широкомасштабне вторгнення значно пришвидшили розвиток телемедицини в світі та, зокрема, в Україні, яка активно користується телемедичними інструментами, особливо в умовах війни. З липня цього року Caritas Ukraine у співпраці з Caritas Italiana реалізує пілотний проєкт S.U.P.E.R., який фінансується Італійською агенцією з питань співробітництва в галузі розвитку – AICS із впровадження телемедичних послуг на базі трьох локальних організацій: Карітас Харків, Карітас Полтава, Карітас Кам’янське. Навчання проводяться для фахівців медичних центрів мережі Карітас – з Дрогобича, Хмельницького та Коломиї, які саме і впроваджують телемедичне консультування (інтерв’ю менеджерки проєкту S.U.P.E.R. Євгенії Безуглої читайте тут).
Як телемедицина може зробити нас здоровішими, а лікарю заощадити час? Які електронні новинки спростять людині потрапляння на прийом до лікаря і зведуть отримання лікарняного до одного кліку в телефоні? Про які корисні застосунки варто знати кожному українцю, аби пильнувати своє здоров’я?
Про це та інше читайте в інтерв’ю експертів з надання телемедичних послуг Оксани Лобортас та Івана Кутчака, які нещодавно провели тренінг «Впровадження телемедичних консультацій як ключовий компонент надання якісних медичних послуг» для команди проєкту S.U.P.E.R. Карітасу України, очільників медичних закладів, сімейних лікарів, медичних сестер, фахівців програми «Охорона здоров’я» Карітасу України, фахівців юридичного напрямку.
Довідка
Оксана Лобортас – завідувачка діагностичного відділу Медичної мережі Medicover Україна, сімейний лікар, фасилітаторка груп рівних, регіональна тренерка з біобезпеки, національна тренерка MhGap, тренерка з розширення компетенцій працівників первинної ланки в Академії сімейної медицини України.
Іван Кутчак – медичний директор та сімейний лікар в «Медичний центр Моя сімейна клініка», член правління Академії сімейної медицини України, тренер з вакцинації, фасилітатор груп рівних, національний тренер MhGap, тренер з розширення компетенцій працівників первинної ланки в Академії сімейної медицини України.
Пані Оксано, пане Іване, які пацієнти залишилися б без медичної допомоги, якби в Україні не було телемедицини?
Оксана Лобортас: В умовах глобальних катастроф, пандемій, в умовах війни, в якій ми живемо, велика кількість пацієнтів залишається без медичної допомоги. Особливо у віддалених регіонах, на територіях, наближених до бойових дій. Суттєве обмеження доступу до професійної медичної допомоги пов’язане перш за все з великим браком кадрів, відсутністю спеціалістів на цих територіях. Тому телемедична консультація і телемедицина в цілому є ключовим інструментом, що наближає пацієнтів до лікаря, до медичного працівника, дає можливість бути почутими, допомагає стати здоровішими і почуватися спокійно навіть в часи, коли спокій зберігати досить важко.
Іван Кутчак: Якщо ж говорити загалом, не існує якоїсь чіткої категорії, яка точно залишиться поза медичною допомогою без телемедицини. Хоча є категорії населення, для яких такі ризики за певних умов, найбільші. Це маломобільні групи населення, діти, які не перебувають за місцем свого проживання, численні сім’ї, які наразі виїхали в евакуацію за кордон і не мають безпосереднього контакту зі своїм сімейним лікарем. Але за допомогою телемедицини вони можуть отримати і отримують якісні лікарські консультації, в тому числі від лікарів вторинної ланки.
А які задачі на цьому етапі нашого життя виконує телемедицина в цілому? І якими є найголовніші надбання галузі попередніх десяти років до широкомасштабного вторгнення?
Оксана Лобортас: Телемедицина робить доступною якісну сучасну медичну допомогу для всього населення України, особливо для тих, хто перебуває далеко і не має можливості прийти на очний огляд.
За 10 років телемедицина зробила неймовірний стрибок, схожий на проліт реактивного літака. Починаючи з часів коронавірусної інфекції і в часи війни впроваджено цілий спектр послуг, які може отримати пацієнт. Це не просто доступ до амбулаторної карти пацієнта, не просто теле- або відеотелеконсультація. Атрибутами телемедицини є також електронний рецепт, який пацієнт має змогу отримати, не йдучи до лікаря; консультація вузького спеціаліста, тобто отримання високоспеціалізованої допомоги. Адресатом переваг є не тільки пацієнт, а також і лікар, оскільки телемедицина включає в себе поняття консультації лікаря з лікарем або консиліуму лікарів, аби якісніше визначати проблеми пацієнта і точно ставити діагнози.
Іван Кутчак: Телемедицина також дає можливість проводити операції віддалено. За допомогою телеконсультації віддалені медичні центри можуть проводити складні операції просто перебуваючи на зв’язку з більш кваліфікованим фахівцем, експертом своєї ніші і, таким чином, надавати медичну допомогу пацієнту в той момент його життя, коли йому найбільше це потрібно, не наражаючи його на небезпеку транспортування. Наприклад, немає потреби везти пацієнта до Києва – можна провести більш складне оперативне втручання на Закарпатті за рахунок можливостей телемедицини.
Які ще послуги, крім дистанційного консультування перебігу складної операції, підвласні телемедицині, а люди навіть про це не здогадуються?
Іван Кутчак: Насправді телемедицина здатна покрити майже весь спектр активностей лікаря на очній консультації – за допомоги телемедичних пристроїв і наборів. Це може бути аускультація, тобто прослуховування, легень, серця. Можна виміряти температуру тіла, провести пульсоксиметрію – перевірити насиченість киснем крові, сфотографувати невус і отримати консультацію щодо природи цього новоутворення на шкірі. До виконання задач телемедицини залучається вже і штучний інтелект, який додає можливостей як лікареві мати кращу діагностичну точність, так і пацієнту отримати попередній висновок.
Оксана Лобортас: Крім того, телемедицина – це широке поняття, яке включає в себе не тільки телеконсультацію або відеотелеконсультацію, а також можливість отримати електронний рецепт, МВТН (медичний висновок про тимчасову непрацездатність), сформувати електронний лікарняний. І це значно зменшує навантаження в цілому на систему охорони здоров’я, оскільки пацієнту наразі не обов’язково йти на заключний візит до лікаря, щоб закрити той же лікарняний.
До можливостей телемедицини входить досить великий спектр послуг, який надає пацієнтам електронна система охорони здоров’я, що постійно розвивається. Так, на вересневому саміті eHealth Summit 2024 міністр охорони здоров’я Віктор Ляшко анонсував розвиток телемедичної ниви на багато кроків вперед, серед них – поява й електронного кабінету пацієнта, і єдиної амбулаторної картки. Погодьтеся, досить зручно, коли пацієнт може звернутись до будь-якого лікаря в цілій Україні, маючи під рукою всю історію своїх захворювань і звернень. Тому це величезний стрибок в прогресі електронної системи охорони здоров’я і в телемедицині в цілому.
До того ж, можливість отримати пацієнтом дистанційну консультацію значно зменшує навантаження лікаря і профілактує розвиток багатьох інфекційних захворювань в цілому. Ми стикнулись з цим питанням під час пандемії COVID-19, і саме розвиток телемедицини допоміг нам зменшити кількість нових випадків.
Наскільки захищений під час надання телемедичних послуг лікар? Адже, з одного боку, він заощаджує свій час на дорогу до пацієнта, а з іншого – начебто доступний для пацієнта 24/7, як дехто з нас, можливо, думає?
Іван Кутчак: Телемедична консультація – це не про доступ до сімейного лікаря, педіатра, терапевта чи будь-якого іншого фахівця 24/7, якщо цього спеціально не прописано в умовах лікування. Такий вид консультування означає, що пацієнт в межах прийому може отримати ту саму послугу, не відвідуючи безпосередньо місце перебування лікаря, і лікар, не відвідуючи пацієнта, може надати йому консультацію. Тобто йдеться про кордони лікаря і про прийом в межах відведеного часу. Телемедична консультація – це один із видів консультації безпосередньо лікарем. Як є запис на прийом, коли людина записується і проводить в кабінеті лікаря 20 хвилин, так само є запис на прийом у спосіб телемедичної консультації, коли людина впродовж 20 хвилин отримує своє, але при цьому перебуває з лікарем в різних точках.
Оксана Лобортас: Додам, що «24 на 7» – фраза, яка дуже подобається населенню в цілому, яка закарбувалась чи не в кожного в пам’яті, але жодним нормативним документом не прописано, що лікар має бути на зв’язку щоденно і цілодобово, звичайно, якщо це не установа для ургентних випадків. Утім і в лікарні у будь-якого лікаря є свій робочий час, коли він має бути присутнім на робочому місці. І в цьому полягає захист лікаря. Щодо захисту саме під час телемедичного консультування, те, що регламентовано законодавством для офлайн-консультації, поширюється і на онлайн-консультацію. Є певний перелік дій, які має виконати лікар, аби бути захищеним під час надання дистанційної консультації.
Звичайно, є певні нюанси, які викликають незручності в роботі лікарів. Однак медицина постійно розвивається, законодавство постійно змінюється. І та стратегія, яка наразі розроблена урядом і спрямована на розвиток телемедицини в Україні на період до 2026 року, думаю, сприятиме тому, що законодавство затвердить чіткіші норми, які регламентують, як лікарю бути захищеним, а пацієнту почуватися добре і отримувати медичну консультацію тоді, коли вона йому потрібна.
Кажуть війна каталізує, провокує розвиток медичної сфери, особливо війна такого масштабу із застосуванням сучасної зброї. В чому телемедицина зробила прорив, стрибок від початку широкомасштабного вторгнення?
Оксана Лобортас: Так, війна надала розвитку телемедицини суттєвий поштовх. Перш за все, завдяки допомозі міжнародних організацій і спонсорів, в Україні з’явилось багато гуманітарних проєктів, які передали безоплатно в користування цілу низку устаткування для покращення проведення телемедичних консультацій, яке, якби не війна – і це моя особиста думка – з’явилося б у нас ще не скоро. І саме завдяки доступу лікарів до сучасного обладнання, до сучасних можливостей, освоєння цієї медтехніки став можливим крок в розвитку. Адже будь-який вихід із зони комфорту – це завжди розвиток. На жаль, ми зараз сильно вийшли за межі нашої зони комфорту і нам дуже хочеться повернутись назад, але, я думаю, що телемедицина буде розвиватись у тому ж темпі і напрямку. Адже в цілому світі IT технології досить стрімко розвиваються, і телемедицина розвивається разом з ними.
Євгенія Безугла, менеджерка проєкту S.U.P.E.R. Карітасу України: «Телемедицина під час війни сприяла розвитку професіоналізму наших лікарів. Військовими лікарями стають лікарі різних спеціалізацій, наприклад, гінекологи, які під час несення служби стикаються із загальнохірургічними, судинними операціями і опіковими випадками. Завдяки телемедичним консіліумам, по-перше, надається якісна допомога великій кількості наших бійців, що призводить до зменшення летальності та обсягів інвалідизації населення в майбутньому, а по-друге, відбувається професійний розвиток самих лікарів і медичного персоналу».
Оксана Лобортас: Телемедицина в плані комунікації «лікар з лікарем», проведення консиліумів розвивається не тільки в окремо взятій установі, не лише в нашій державі, а й в цілому в світі. Оскільки наразі завдяки телемедичним технологіям, завдяки комунікації ми маємо змогу, перебуваючи тут і зараз, навіть у цьому приміщенні, зв’язатись, приміром, з найсучаснішим медичним центром Шаріте, Клінікою Мейо, про які ми могли раніше тільки мріяти, а сьогодні можемо отримати думку їх фахівців і разом обговорити симптоми і встановити точний діагноз, призначити лікування пацієнтам з найскладнішими випадками або зрозуміти, чи можемо ми скерувати до них того чи іншого пацієнта. Тому в цілому телемедицина – це значний стрибок в розвитку і самих лікарів, і міжнародної співпраці медичних центрів. А для пацієнтів це зменшення відсотку інвалідизації в поточному моменті і зменшення летальності в популяції.
Є лікарі, які спілкуються з читачами в фейсбуці як фахівці: інформують, профілактують, відповідають на запитання. Чи є таке спілкування телекомунікацією? Досвід яких лікарів вам відомий?
Іван Кутчак: таке спілкування не є чисто телемедициною, це є просто комунікацією про неї. Комунікація допомагає в тому числі розвитку телемедицини. Комунікуючи про можливості телемедицини в соціальних мережах, в особистих, професійних блогах, на медичних платформах, лікарі таким чином дають пацієнтам розуміння того, що не завжди є необхідність відвідувати лікаря очно. Можна отримати послугу такої самої якості, перебуваючи вдома, за кордоном, у поїздці, і не турбуватися, що щось може бути випущено. Комунікація про телемедицину – важлива складова просування і розвитку цього медичного інструменту. Якщо ми не будемо говорити про телемедицину на своїх сторінках у соцмережах, у ЗМІ, люди просто не розумітимуть її необхідність. А якщо не буде попиту, не буде і пропозиції.
Оксана Лобортас: Консультування або ведення блогів у соціальних мережах не є телемедициною, однак це популяризація сучасних медичних знань і донесення якісної інформації (звичайно, якщо вона якісна) до своїх підписників і читачів для того, щоб люди розуміли і бачили, як розвивається в цілому медицина і отримували якісні знання не просто від google-лікаря, а від живих лікарів, які також розвиваються, стежать за тенденціями. В медицині все стрімко змінюється, і ті знання, які нам давали в університеті, наразі не є достатньо об’єктивними, оскільки щороку оновлюються якісь гайди і рекомендації. І тільки використовуючи соціальні мережі, ми можемо донести цю інформацію до великої кількості населення, щоб вони знали, що відбувається в світі, що є сучасним, і не використовували «фуфломіцини» і google-лікаря в своєму житті.
Карітас України працює в медичному напрямку в кількох проєктах, які пов’язані з домашньою опікою, а це соціальні послуги вдома, зокрема, психологічні, з паліативною допомогою, і невдовзі з’явиться реабілітаційний напрямок. В яких з них телемедицина може найбільше прислужитися?
Оксана Лобортас: В кожному з напрямків. Адже це і телеконсультування, і допомога вдома, коли той же соціальний працівник має змогу прийти до людини додому, прокомунікувати з лікарем або навіть передати необхідні лікарю показники не просто зі слів підопічного, а об’єктивні, аби отримати якісну консультацію стосовно його стану. Це і реабілітація також. Звичайно, реабілітація в телемедицині – більш сучасний напрямок, який не розвивався раніше. Тут можуть бути залучені і лікарі, і соціальні працівники, і навіть родичі – будь-хто, хто доглядає людину, яка потребує реабілітації, для того, щоб це відновлення відповідало певним нормам, покращувало якість життя людини в цілому.
Іван Кутчак: В надаванні психологічної допомоги телемедицина вже досить міцно закріпилася. Існує ціла низка як додатків, так і цілих мереж, які надають психологічні послуги онлайн. Тобто вже є повноцінні рішення для телемедичних консультацій тет-а-тет. Таким чином, вони дозволяють отримати консультацію спеціаліста, якого може не бути в доступності поруч навіть в районах чи в містах, і при цьому отримати кваліфіковану, якісну консультацію чи то психолога, чи то психіатра, і відповідні рекомендації. Отримувати стабільні, щомісячні чи частіші, консультації і рецепт на ліки так само від психіатра. На жаль, в нашому суспільстві ще існує стигма щодо звернень до психологів, психотерапевтів, навіть до сімейного лікаря щодо проблем із психічним здоров’ям. І людям часом легше, простіше не фізично звертатися до такого лікаря, а отримати індивідуальну консультацію шляхом телеконсультації.
Які телемедичні сервіси, такі, як система HELSI, сучасні пристрої на кшталт домашнього пристрою TytoCare для дистанційного медичного обстеження, про який ви розповідали на тренінгу, сьогодні використовуються, застосовуються, але люди не завжди знають, що це про телемедицину?
Оксана Лобортас: HELSI – це медично-інформаційна система. Наразі в Україні є цілий перелік таких медичних інформаційних систем, просто велика кількість комунальних некомерційних підприємств користуються саме HELSI, яка дозволяє мати особистий кабінет пацієнта. Тому ця інформаційна система дуже на слуху у населення. Проте є й інші, і вони теж передбачають особисті кабінети. Просто потрібно розуміти, з якою інформаційною системою працює конкретна медична установа.
Стосовно застосунків – їх насправді дуже багато. Але я б хотіла акцентувати на тому, що у нас завжди з собою: це телефон. А отже варто сказати про корисні чат-боти – далеко не всі українці знають про їх існування. Одним із таких чат-ботів є «Календар здорових українців» (@CalendarUA_Bot), зроблений для телеграму і вайберу, де пацієнт за допомогою певних дій в телефоні може отримати приблизний перелік обстежень, потрібних йому, наприклад, за віком. Людина має змогу знайти, куди можна звернутись за безплатною консультацією, і ще багато корисного.
Ще одним чат-ботом, який стане у пригоді, є «Спитай Гриця» (@SpytaiGrytsia_bot). З початку широкомасштабного вторгнення багато людей переїхали в інші регіони України, багато з них отримують медикаменти за програмою «Доступні ліки», але не знають, куди звернутись. Так от чат-бот «Спитай Гриця» допомагає знайти аптеку, в якій пацієнт зможе отримати за електронним рецептом, навіть цілком безплатно, ліки, які прописав йому лікар.
На мою думку, в кожного в телеграмі, вайбері чи фейсбуку має бути чат-бот «Джгут 2.0. Перша допомога» (@FastAid_bot), який допомагає ознайомитись з основними правилами і принципами надання домедичної допомоги. В буремні часи, в які ми живемо, я б рекомендувала звертатись по допомогу до цього чат-бота теж. Це сучасні доказові знання, які використовуються в усьому світі, й вони наразі доступні й у наших телефонах.
Іван Кутчак: На уточнення того, що говорила Оксана про HELSI, не варто плутати окрему медично-інформаційну систему із загальною електронною системою охорони здоров’я. HELSI – це лише один із місточків, який допомагає під’єднатися до загальної системи. Що стосується апаратів, які допомагають нам в телемедицині, їх чимало. А під час пандемії і повномасштабного вторгнення їхня кількість збільшилася пропорційно кількості нових проблем і викликів – завдяки суттєвій донорській допомозі. Тому виділяти окремі дуже важко. Єдине, що при виборі треба зважати на їх ціну і доступність: як просто ними користуватися самому пацієнтові, як легко йому підключитися до інтернету, на доступність варіантів відіслати дані офлайн, адже в наші буремні часи з онлайн-зв’язком можуть бути проблеми, особливо під час відключення світла. Відтак це те, на що варто звернути увагу.
Іван Кутчак, Оксана Лобортас, Євгенія Безугла та комунікаційниця «Карітасу України» Олена Холоденко
Робоча зустріч відбулася в рамках проєкту S.U.P.E.R. «Невідкладна допомога та реабілітація для населення України». Проєкт фінансується Італійською агенцією з питань співробітництва в галузі розвитку.
Фото – Карітас України, ілюстрації – з презентацій Оксани Лобортас й Івана Кутчака, а також експерта із трансформації технологій охорони здоров’я Богдана Кізюна.
Якщо Ви бажаєте пожертвувати кошти Карітасу України та підтримувати благодійний проєкт – перейдіть за посиланням: https://caritas.ua/donate/
Tags: #телемедицина