«Місто Марії», що неподалік від стародавнього Галича, у 2022 році почало приймати українців, які рятувалися від російської агресії у спокійніших місцях. Прихисток для них обладнали в приміщенні паліативного відділення Галицької районної лікарні, яка не працювала вже 5-6 років.
«Колись, до приходу совєтів, цей будинок належав парафії греко-католицької церкви, і рішенням селищної ради його повернули громаді Мар’ямполя, – розповідає Наталія Козакевич, заступниця директора Карітасу Івано-Франківська. – А коли почалася війна, отець Роман Дзюбак з Маріямполя проявив ініціативу зі створення шелтеру для вимушено переселених осіб. Карітас Івано-Франківська, Карітасу України, Карітасу Мар’ямпіль та влада Дубівецької селищної територіальної громади об’єднали зусилля і фінансування, зробили ремонт і заселили сюди перших ВПО – це були переважно матері з дітками. Тут було до 35 осіб. Вони проживали на першому поверсі. А впродовж цих років в рамках проєкту Winterization була побудована котельня – і тепер тут є автономне опалення».
Ця інновація зробила шелтер незалежним від електрики, за допомогою якої тут обігрівалися раніше. Згідно потужності котельні, у МТП може проживати до 50 людей.
В рамках проєкту «Гуманітарне реагування на критичні потреби постраждалого від війни населення в рамках підготовки до зими 2024-2025 рр» за підтримки Гуманітарного фонду для України (ГФУ /UHF) Управління ООН з координації гуманітарних справ / OCHA Ukraine фонд побудував для МТП в Маріямполі систему опалення на другому поверсі і котельню та поставив 14 тон пелет.
Побудувавши приміщення котельні, її обшили металопрофілем, а всередині встановили котел на 100 кВт, буферну ємність для збереження запасу теплової енергії на 2000 л та інше необхідне обладнання для рівномірного розповсюдження теплоносія по приміщеннях будівлі. Також встановили індивідуальний димохід до котельні. Окрім того, підрядник розвів трубопроводи і встановив прилади опалення в кожній кімнаті будівлі. Завдяки виконаним роботам з монтажу системи опалення з’явилася можливість обігріти другий та перший поверхи МТП.
Пані Людмила: з Курахова у Маріямпіль
Пані Людмила приїхала в Івано-Франківськ з подругою – спочатку оселилися в гуртожитку, але «4, 5, 6 чоловік в кімнаті – то трохи густо. Я пішла до благодійників і кажу: я 30 років на заводі Курахівському механічному відробила, так хочеться, щоб тихо було, бо в голові ті станки до сих пір торохкотять».
Жінку переселили у Маріямпіль 1 листопада 2023 року і тут вона знайшла собі нову справу: в’яже текстильні килимки на власноруч створеному з листа картону «станку»:
«Я пов’язала дівчатам, бо стільці холодні, щоб не попростужались. Як в кого день народження, я їм дарую».
Вирощує цибулю – «для підкормки», годує синиць і горобчиків, що прилітають на підвіконня. А влітку разом з сусідками «розкопали собі сотку, огородік такий зробили» і навіть зібрали врожай:
«Я закрила 40 півлітрових баночок кабачків, помідорів, огірків, зробила ікру. Зимою ж треба щось їсти. Ну, а що робить?! Я кажу, я так нерви лічу». Окремий вид такої терапії – збирання у закинутому саду яблук і слив. «Варення варили. Тут як вдома, як на дачі. Ще хватає духу. Тому займаємося потрошку», – додає пані Людмила із посмішкою.
Ніби здолавши усі стадії горя, жінка спокійно показує фото у смартфоні: її будинок палає. Житло згоріло, місто розбите, тож, зізнається, вертатися просто нікуди. Пані Людмила мріє залишитися тут назавжди і дякує Карітасу за житло, тепло й змістовне дозвілля: «Кожен четвер приїжджають дівчата, ми і ліпимо, і малюємо, перший раз вони приїхали і в них в програмі був самомасаж. Так що тут нам цікаво».
Катерина Гончар, менеджерка проєкту Департаменту дистрибуції гуманітарної допомоги Карітасу України, розповідає, що досить часто адресатами проєктів гуманітарної допомоги і зокрема допомоги по зимуванню стають люди поважного віку:
«З одного боку, це люди, що часто потребують стороннього догляду, майже завжди – додаткової підтримки в інтеграції, супроводу навіть в побутових процесах. А з іншого боку – вони цінний ресурс. Якщо людина самозарадна, то вона має життєвий і професійний досвід, вдосталь часу і сили, аби цим досвідом ділитись та його впроваджувати. Так, людям старшого віку треба більше часу на адаптацію, інтеграцію, важко бути «своїми» в нових громадах. Втім, якщо вже така людина готова приділяти свій час іншим, заводити нові соціальні зв’язки, то це віддано і по-справжньому. Але в одному ВПО старшого віку схожі: знають, що розділивши горе (чуже чи своє), його стане менше, а от розділена радість завжди примножується. От і ми з проєктом по зимуванню, сподіваюсь, примножили теплу радість в колективних центрах».
Якщо Ви бажаєте пожертвувати кошти Карітасу України та підтримати нашу діяльність з допомоги потребуючим – перейдіть за посиланням: https://caritas.ua/donate/
Tags: