Сьогодні, коли дедалі більше захисників повертаються з фронту з тяжкими пораненнями, контузіями чи в стані глибокої психологічної травми, важливість паліативної допомоги для ветеранів не викликає сумнівів. Вона стосується не лише фізичного болю, а й потреби в підтримці – медичній, психологічній, духовній, емоційній.
«Паліативна допомога для ветеранів є надзвичайно важливою, оскільки вона спрямована не лише на полегшення фізичного болю, надання якісних медико-соціальних послуг, але й на підтримку психоемоційного стану та збереження якості життя навіть у найскладніших обставинах», – говорить Оксана Стефуняк, менеджерка проєкту з паліативної допомоги «Карітас Надвірна». Вона наголошує, що хронічний біль, ампутації, наслідки контузій, депресія, тривожні розлади – усе це потребує комплексної підтримки, а також уваги до родин ветеранів, які теж проходять свій шлях болю, втрат і догляду.
Про потребу в цілісному, гідному підході говорить і Оксана Стрілецька, менеджерка проєкту з паліативної допомоги «Карітас Хмельницький УГКЦ»:
«Паліативна допомога – це не лише про знеболення. Це про турботу, про гідність, про те, щоб людина відчувала, що вона не одна. Особливо важливою є психологічна та духовна підтримка».
За словами Оксани, багато ветеранів потребують такої допомоги, але не завжди готові її прийняти через травматичний досвід чи внутрішні бар’єри. Проте близька людина поруч і чуйна підтримка фахівців дають змогу відновити почуття безпеки й довіри до світу.
«Сьогодні належна реабілітація ветеранів після поранень і полону є одним із важливих елементів повернення до мирного життя», – говорить Іванна Дмитрук, керівниця проєкту з паліативної допомоги «Карітас Івано-Франківськ». Вона наводить дані дослідження «Шлях пораненого: потреби, проблеми та бачення майбутнього» ГО «Принцип», яке показує значні прогалини у доступі до реабілітаційних послуг: 42% військових не змогли пройти реабілітацію, кожен другий мав труднощі з її отриманням, 24% зазначили хаотичність процедури отримання послуг. Саме тому Карітас посилює свою участь у створенні програм підтримки для ветеранів і їхніх родин – як відповідь на суспільний борг перед тими, хто боронив Батьківщину.
Після жорстокості війни ветерани особливо потребують тепла, співчуття й визнання. Паліативна допомога – це спосіб повернути їм відчуття потрібності. Це – акт вдячності суспільства. І це – справа честі.
Які діагнози мають ветерани – підопічні проєкту «Паліативна допомога для вразливих категорій населення в Україні», який реалізується в місцевих організаціях Карітасу в Івано-Франківську, Надвірній та Хмельницькому? Якою мірою вони залежні від сторонньої допомоги і хто з них потребує знеболення? Яку допомогу їм надають залучені фахівці?
На ці та інші запитання відповідають керівниці проєкту.
Іванна Дмитрук, Карітас Івано-Франківськ
Сьогодні в межах проєкту з паліативної допомоги ми опікуємося двома ветеранами:
Руслан – має вогнепальне поранення м’яких тканин лівого стегна, перелом шийки стегна та сідничної кістки зліва.
Ігор – стан після операції з приводу аневризми; має запалення хребта, частковий параліч ніг, кістозні утворення в оболонках спинного мозку та порушення функцій тазових органів.
Обидва потребують тривалої підтримки та знеболення, зокрема фізичної реабілітації, психологічної допомоги, а також щоденного догляду. Вони мають суттєві труднощі з пересуванням і самообслуговуванням, тому залежать від допомоги інших.
Руслану й Ігорю надається комплексна допомога різними фахівцями: лікарем, медсестрою, психологом і реабілітологом. Зокрема, реабілітолог працює як соціальний працівник, бо з самого початку ми розуміли, що саме такий фахівець потрібен у виїзній бригаді. Багато наших пацієнтів після інсультів чи з ураженням опорно-рухового апарату потребують саме реабілітаційної підтримки.
Під час оцінки потреб стало зрозуміло, що обом ветеранам потрібна тривала фізична та психологічна реабілітація. Але не тільки їм – допомоги потребують і їхні родини. Психолог залучає рідних ветеранів до індивідуальних і групових занять. Ми бачимо, що сім’ям дуже важливо мати не тільки фахову підтримку, а й простір для розмов, підтримки одне одного. Зараз ще бракує часу і ширшого кола самих ветеранів, щоб створити справжню групу самодопомоги, але ми рухаємося в цьому напрямку.
Робота з ветеранами мобільної команди з паліативної допомоги «Карітас Івано-Франківськ»
Оксана Стефуняк, Карітас Надвірна
Мобільна команда паліативного догляду вдома «Карітас Надвірна» два місяці тому почала надавати підтримку ветерану війни – Володимиру, 1985 року народження. Це молодий чоловік, який приїхав до Надвірної разом із сестрою, щоби пройти реабілітацію.
Основний діагноз – тяжка травма спинного мозку, внаслідок якої в нього повністю паралізовані ноги.
Стан на сьогодні – чоловік повністю втратив здатність рухати нижніми кінцівками, самостійно не пересувається й не може себе обслуговувати. Через тривале перебування в лікарні в лежачому положенні, ще до початку реабілітації, у нього з’явилися складні пролежні, які не гояться вже понад рік. Це ще більше ускладнило стан.
Володимир потребує постійної медичної підтримки і щоденного догляду.
Після того, як він пройшов лікування в кількох медичних закладах, родина зіштовхнулася з багатьма труднощами. Вони розчарувались у якості послуг, які отримували: кожен візит до лікарні ставав випробуванням – як фізично, так і емоційно. Тому родина вирішила проводити більшість процедур удома, консультуючись із лікарями онлайн. Саме тому вони звернулися до Медичного центру Карітасу Надвірна, аби фахівці могли забезпечити чоловіку надійний медичний супровід.
На сьогодні ветеран отримав і продовжує отримувати від команди паліативного догляду вдома комплекс послуг:
– індивідуальний план догляду й підтримки;
– чіткий план лікування пролежнів;
– регулярні медичні огляди та рекомендації для запобігання ускладненням;
– щоденний догляд за ранами, перев’язки, забезпечення всім необхідним;
– встановлення катетера у вену та інфузійну терапію (курс антибіотиків протягом 10 днів);
– забір крові для аналізів;
– оцінка потреб у допоміжних засобах для пересування;
– організація та контроль прийому ліків і знеболення;
– постійний моніторинг болю та корекція лікування;
– залучення вузьких спеціалістів до лікування;
– часткове забезпечення необхідними ліками.
Психологічна підтримка теж дуже важлива. Але, як розповідає сестра Володимира, багато ветеранів, які пройшли через війну, не готові відкриватися психологам. Особливо, якщо це жінки. Захисники не хочуть ділитися своїм болем з незнайомими людьми.
У нашій команді працює психолог – брат Роман. Йому вдалося налагодити перше довірливе спілкування з Володимиром. Це були неформальні розмови, без тиску. І з кожною зустріччю їхні бесіди стають глибшими, щирішими. Чоловік поступово відкривається. Втім цей процес непростий і потребує часу, терпіння та чуйності.
Щодо духовної підтримки – тут ситуація ще складніша. Багато ветеранів, як і наш підопічний, втратили довіру до духовенства, капеланів, релігійних структур. Їхні запитання болючі й чесні: «Як Бог міг це допустити?», «Де був Бог, коли загинули мої побратими?»
Ці слова – не про втрату віри, а про глибоку внутрішню боротьбу. Так психіка намагається захистити людину від ще одного розчарування. Й відмова від духовної підтримки – це не слабкість, а сигнал про те, що надломлено душу.
У таких випадках не потрібні моралі чи проповіді. Часом найкраще, що може зробити капелан, – просто бути поруч. Без якихось намагань. Слухати. Мовчати разом. Саме така присутність із часом може повернути людині той зв’язок із вірою, який був у неї до війни.
Робота з ветераном мобільної команди з паліативної допомоги «Карітас Надвірна»
Оксана Стрілецька, Карітас Хмельницький УГКЦ
У межах проєкту паліативної допомоги «Карітас Хмельницький УГКЦ» зараз перебувають двоє ветеранів. У кожного з них складна ситуація зі здоров’ям: кілька хронічних недуг і тяжкі наслідки бойових або побутових травм. Серед основних діагнозів – інсульт, ураження головного мозку, параліч, часткові порушення руху, хвороби серця, черепно-мозкові травми та інші довготривалі ускладнення.
Обидва чоловіки повністю залежні від допомоги інших: їм потрібна постійна підтримка в усьому: пересування, годування, особиста гігієна, навіть спілкування.
Крім того, обидва чоловіки мають хронічний біль, тому їм призначене знеболення: іноді – звичайні таблетки, іноді – слабші опіоїдні препарати. Все підбирається індивідуально, залежно від сили болю та реакції організму.
Наші ветерани отримують всебічну підтримку. Найважливішою залишається медична допомога: за кожним пацієнтом закріплений лікар, а медсестра регулярно відвідує людину вдома: робить необхідні ін’єкції, стежить за станом, бере аналізи. Через те, що пацієнти повністю залежні від родичів, особливо цінною є підтримка соціального працівника. Він оцінює потреби сім’ї, забезпечує доступ до соціальних послуг, допомагає в оформленні документів, організації технічних засобів реабілітації, а також координує взаємодію з іншими службами.
Не менш важливою є психологічна підтримка – як для самих ветеранів, так і для їхніх близьких. Але, як це часто буває з військовими, чоловіки не завжди готові одразу говорити про свої переживання. Тому психолог насамперед починає працювати з рідними, поступово створюючи атмосферу довіри й безпеки. І з часом, у цій атмосфері, самі ветерани теж починають відкриватися.
При Карітасі Хмельницький працює реабілітаційний кабінет. Там ветерани проходять курс відновлення. Зокрема, використовується електростимуляція м’язів. Це допомагає зменшити біль, покращити кровообіг і повернути м’язам хоча б частину активності. Також є спеціальний тренажер для рук, особливо корисний пацієнтам після інсультів чи травм, коли порушена рухомість.
Щоб пацієнти могли безперешкодно отримувати цю допомогу, їх доставляють до кабінету в колісних кріслах: це забезпечує і зручність, і безпеку.
Робота з ветеранами мобільної команди з паліативної допомоги «Карітас Хмельницький УГКЦ»
Взаємодія Карітасу з державними інституціями та підтримка родин ветеранів: шлях до системної допомоги
Робота з ветеранами потребує командних зусиль. Саме тому Карітас України активно взаємодіє з державними установами, військовими госпіталями, ветеранськими організаціями та безпосередньо з родинами ветеранів, щоб забезпечити комплексну, гідну й своєчасну допомогу.
«За час повномасштабної війни Карітас налагодив співпрацю з госпіталем, яка полягала в основному у відвідуванні поранених психологами, кейс-менеджерами та волонтерами», – розповідає Іванна Дмитрук, Карітас Івано-Франківськ. Вона також згадує досвід співпраці з Міністерством оборони в наданні психологічного супроводу військовослужбовцям та їхнім родинам, а також участь Центрів життєстійкості у Всеукраїнській програмі ментального здоров’я «Ти як?». Програма спрямована на створення якісної системи психосоціальної підтримки, зокрема для ветеранів та їхнього найближчого оточення.
«Ми усвідомлюємо, що соціальний, психологічний, духовний і юридичний супровід ветеранів є дуже важливим. Разом з тим не менш важливим є розширення діяльності Карітасу у сфері надання послуг медичної реабілітації», – додає Іванна.
Оксана Стрілецька з Карітасу Хмельницький УГКЦ описує потужну мережу співпраці на місцевому рівні:
«Ми тісно співпрацюємо з ветеранськими організаціями, неодноразово проводили зустрічі з їхніми представниками для обговорення спільних викликів та пошуку ефективних рішень… Співпрацюємо також із Ветеранським простором “ВЕТЕРАН ПРО” та громадською організацією “Захист”».
Фахівчиня зазначає, що під час спільних навчань партнери напрацьовують спільні дії в ситуаціях, коли ветеран або його родина потребує паліативної підтримки. Такі запити координує команда Карітасу.
Особливо важливою є офіційна співпраця з державними структурами.
«Ми пишаємося тим, що Карітас Хмельницький уклав офіційну угоду з Міністерством у справах ветеранів України щодо надання психологічної підтримки ветеранам та їхнім родинам. Це відкриває нові можливості для системної та фахової допомоги тим, хто її потребує», – підкреслює Оксана.
У напрямку медичної допомоги Карітас Хмельницький також співпрацює з обласним госпіталем ветеранів війни – це дозволяє забезпечити безперервність догляду та доступ до потрібних консультацій.
Поряд з інституційною співпрацею важливою є робота з родинами ветеранів.
«Родина є основною опорою для ветерана, особливо якщо йдеться про поранення чи важкі хвороби», – пояснює Оксана Стефуняк, Карітас Надвірна. Вона зазначає, що підтримка родини часто залишається недооціненою частиною системи допомоги, тому команда надає її не лише пацієнтам, а й тим, хто здійснює догляд.
«Чоловіки й жінки, які пройшли війну, часто мають внутрішній опір просити про допомогу – бо звикли бути сильними, витривалими, не показувати слабкість. Це часто ускладнює надавати якісну допомогу, особливо психологічну та духовну підтримку», – додає вона.
Той момент, коли ветеран або його родина починає довіряти, надзвичайно цінний.
«Це здається дрібницею, але для нас це велике досягнення», – резюмує Оксана Стрілецька. Це і є суть справжньої взаємодії – коли не просто надаються послуги, а відновлюється відчуття довіри, присутності, підтримки.
У червні 2025 завершується фінансування мобільної паліативної допомоги, яку надають мультидисциплінарні команди Карітасу. Ці послуги є критично важливими для важкохворих людей, особливо у гірських і сільських громадах України. Щоб продовжити роботу паліативної допомоги, Карітас України активно шукає нові джерела підтримки.
===
Проєкт «Паліативна допомога для вразливих категорій населення в Україні» реалізується спільно з Caritas Ukraine та за фінансової підтримки Cordaid і Renovabis.
Tags: