«Найважливіше в нашій роботі – це люди. Від бенефіціарів, яким ми допомагаємо, до команди, яка невтомно працює заради змін. Саме вони надихають, об’єднують і дають сили рухатися вперед. Люди – це головна цінність!»,– Катерина Ткач, менеджерка проєкту «Спеціалізована підтримка та допомога дітям, особам з інвалідністю та їхнім сім’ям під час реагування на війну в Україні (Сумська та Чернігівська області)».
Проєкт, що діє на базі Карітасу Суми та Карітасу Чернігів за підтримки Secours Catholique – Caritas France, триває вже 13 місяців. За цей час було зроблено чимало для підтримки сімей, які постраждали від війни. Катерина Ткач підбиває проміжні підсумки та ділиться досягненнями.
Говоримо про інклюзивні простори для дітей та дорослих з інвалідністю, простори, дружні до дітей, а також про роль кожного фахівця у великому ланцюжку комплексної підтримки.
– Катерино, розкажіть, будь ласка, як виникла ідея створення проєкту? Які були головні мотивації?
– На той момент завершувався мій перший проєкт у Карітасі України, і саме тоді Карітас Франції запропонував нам свою підтримку. Ми провели оцінку потреб у Сумській та Чернігівський областях та виявили значний запит на послуги, які надають наші інклюзивні простори. Разом із керівництвом та партнерами ми ухвалили рішення про відкриття таких просторів, просторів дружніх для дітей та мобільних команд, які будуть відвідувати віддалені ОТГ в цих областях.
– Які основні цілі проєкту та яких результатів вдалося досягти?
– Наша головна мета – підвищити стійкість людей, які постраждали від війни, підтримати дітей та дорослих з інвалідністю і їхні сім’ї, сприяти інтеграції у суспільство та покращенню якості їхнього життя. Загалом проєкт охопив 2 590 бенефіціарів, з яких 800 – особи з інвалідністю та члени їх сімей.
– Як розвивалася інклюзивна складова та супутні послуги?
– Одним із найвагоміших досягнень проєкту стало створення двох інклюзивних просторів у Ніжині та Сумах, які надають доступ до послуг соціальної реабілітації дітям, дорослим з інвалідністю (в основному, це інтелектуальні порушення) та їхнім сім’ям. Для цих регіонів це перша подібна ініціатива, і вона успішно запрацювала.
Окрім цього, ми запустили діяльність мобільних команд інклюзії та ПДД, які щодня виїжджали у віддалені населені пункти. Це дозволило охопити ширшу аудиторію та забезпечити доступність підтримки для тих, хто не має змоги дістатися до стаціонарних центрів.
Важливою складовою роботи інклюзивних просторів стала адвокація. Фахівці проводили як індивідуальні, так і групові консультації, а також просвітницькі заходи для громад. Зокрема, у Карітас Чернігів та Карітас Суми відбулися громадські слухання, присвячені темам здобуття кваліфікації та професії особами з ментальними та інтелектуальними порушеннями та працевлаштуванню осіб з інвалідністю. Також важливим напрямом адвокаційної діяльності стало налагодження співпраці з іншими організаціями та державними установами, що опікуються питаннями підтримки людей з інвалідністю.
Адвокаційна діяльність допомогла нашим бенефіціарам краще знати свої права та можливості. Вона також стала першим кроком до змін у суспільстві – ми підсвітили, з одного боку, проблеми, з якими стикаються люди з інвалідністю, привернули до них увагу та почали діалог із владою та громадськістю. І, з другого боку, показали можливості та дари осіб з інвалідністю.
– Як інтегруються діти (без інвалідності) та діти з інвалідністю?
– У наших інклюзивних просторах та просторах, дружніх до дитини, фахівці працювали за спеціальними програмами. Водночас ми намагалися інтегрувати деякі активності, щоб діти з типовим розвитком та діти й дорослі з інвалідністю могли спільно брати участь у заходах. Це особливо добре вдавалося під час виїздів у громади в освітніх закладах.
Найкращим підтвердженням успішності такої інтеграції став інклюзивний табір, який ми організували наприкінці року. Це була чудова поїздка в Карпати! Ми спостерігали, як поступово руйнуються бар’єри між учасниками, формуються нові зв’язки та зміцнюється довіра. Цей досвід став надзвичайно мотивуючим, адже вкотре довів важливість створення інклюзивного середовища, де кожен почувається прийнятим і цінним.
– Чи вдалося сформувати сильні команди?
– Так, безсумнівно! За цей час команди значно зміцніли. Спочатку було багато викликів, але поступово, завдяки навчанню, практичному досвіду та взаємній підтримці, команди здобули необхідні навички та впевненість.
Фахівці не просто виконували свою роботу – вони розвивалися разом, ділилися знаннями, підтримували одне одного та спільно знаходили рішення. Це був процес спільного зростання, який допоміг нам сформувати згуртовані й сильні команди.
– Які новаторські підходи застосовувалися у роботі?
– Ми ввели заняття з неформальної екологічної освіти для підлітків, адаптувавши деякі з них для осіб з інвалідністю. Для впровадження цієї активності наші соціальні педагоги пройшли спеціальне навчання. Протягом року провели два еко-курси, під час яких учасники не лише дізнавалися про екологію, а й створювали власні мініпроєкти. Завершальним етапом став еко-табір у Карпатах, де вони представили свої ініціативи. Табір отримав визнання і був включений до каталогу інновацій Caritas Europa 2025.
Також ми запустили маркетплейс «Dary» – платформу, де продаються вироби, створені молоддю з інвалідністю. Виручені з цього кошти спрямовуються на підтримку інклюзивних просторів.
– З якими викликами довелося стикнутися?
– Одним із найбільших викликів залишається подолання суспільної стигматизації. На жаль, ми досі відчуваємо вплив радянських наративів щодо людей з інвалідністю, які роками залишалися «невидимими» для суспільства. Батькам часто складно повірити, що хтось щиро хоче підтримати їхніх дітей, а суспільству – сприймати людей з інвалідністю як рівноправних членів громади. Проте, наша країна вчиться змінювати цей підхід, і ми впевнені, що ми подолаємо ці бар’єри.
Безпекова ситуація також суттєво вплинула на нашу діяльність – команди змушені були адаптовувати роботу, щоб забезпечити безперервність підтримки для тих, хто її потребує.
Ще один виклик – взаємодія з державними установами. Співпраця не завжди була простою, проте ми спостерігаємо позитивні зміни та кроки назустріч, що дає надію на подальший розвиток інклюзивних ініціатив.
– Що вас найбільше надихає у цій роботі?
– Посмішки людей. Коли бачиш дітей, дорослих та їхніх батьків, які нарешті відчули прийняття та розуміння. Це безцінно.
Особливо тішать історії успіху, коли дитина чи доросла людина робить крок уперед, досягає нових можливостей і відкриває для себе ширший світ.Надихає й те, як наші команди адаптують підходи та знаходять ефективні рішення.
– Які плани на майбутнє?
– Наразі для нас головне зберегти та зміцнити вже досягнуті результати. Ми прагнемо створювати довгострокову підтримку для наших бенефіціарів, забезпечуючи їх супровід на постійній основі, а не лише в межах окремих проєктних циклів.
Ну, й звісно, ми віримо у світле майбутнє: про сталість наших інклюзивних просторів, про достатню державну підтримку таких програм та інклюзивне середовище у нашій державі! У разі розширення фінансування ми будемо масштабувати нашу діяльність, розвиваючи програми соціальної реабілітації та впроваджуючи нові ініціативи.
Якщо Ви бажаєте пожертвувати кошти Карітасу України та підтримати нашу діяльність з допомоги потребуючим – перейдіть за посиланням: https://caritas.ua/donate/
Tags: