У травні в Мехіко відбулася зустріч Representative Council — одного з керівних органів Caritas Internationalis. Однією з тем, яка викликала особливу увагу, стало партнерство між організаціями Карітасу, що працюють у країнах, які переживають гуманітарні кризи.
Цей контекст добре знайомий Україні: наразі в країні працює 7 міжнародних Карітасів. Це піднімає важливе питання — як узгоджувати зусилля, щоб допомога була не просто надана, а справді відповідала потребам громад?
Дискусія навколо цього стала підґрунтям для створення рамкового документа — Принципів партнерства та братерської співпраці. Він має сформулювати загальні підходи до взаємодії в умовах кризи в межах глобальної мережі.
«Ми вдячні за підтримку міжнародних партнерів. Але допомога стає справді ефективною, коли її формат і обсяг визначають ті, хто щодня на зв’язку з людьми і бачить динаміку змін у громадах», — зазначає Григорій Селещук, програмний директор Карітасу України.
Це один із принципів локалізації, який Карітас України поступово впроваджує: місцеві організації мають бути активно залучені до формування логіки допомоги. Адже найкращих результатів вдається досягати тоді, коли на рішення можуть впливати ті, хто працює поруч із людьми.
Документ перебуває на етапі доопрацювання. У листопаді його винесуть на голосування. Але вже сьогодні його ключові ідеї — як-от пріоритетність локального досвіду — лягають в основу майбутніх дискусій.
У липні ці принципи стануть предметом діалогу на партнерській зустрічі місцевих Карітасів у Франківську. Саме ці організації першими помічають зміни в громадах і краще розуміють, де підтримка потрібна найбільше.
У Карітасі України ми переконані: найстійкіші рішення — це ті, які народжуються разом із громадами, у відповідь на їхню реальність. Це і є шлях до гуманітарної системи, яка працює не на папері, а в житті.
Tags: