З вечора тривожного аж до ранку
Вишивала дівчина вишиванку.
Вишивала дівчина, вишивала,
Чорну та червону нитку клала.
Ой та чорна ниточка — то страждання,
А червона ниточка — то кохання.
Тому чорна ниточка часто рвалась,
А червона ниточка легко слалась…
Микола Сом
Дай Боже, щоб з вашою допомогою все в нас разом вийшло. Та 154 вимушено переселених чоловіків і жінок старшого віку і далі мали можливість жити у відносній безпеці, теплі, могли повноцінно харчуватись, отримувати психологічну допомогу (більшість з них евакуйовані в стані гострого стресу), необхідний догляд. Не всі вони вже можуть самі себе обслуговувати.
Вчора в одному з 6 наших прихистків для самотніх вимушено переселених людей старшого віку, в прихистку Карітасу Бориславу, відбулося яскраве й душевне Свято Вишиванки. Наші колеги розповідали про орнаменти, значення кольорів, ділилися історіями родинних вишиванок і дякували тим, хто береже та передає українську традицію з покоління в покоління.
Один із мешканців цього прихистку, пан Петро, 83 років, був евакуйований із Покровська. Коли він залишав рідний дім через війну, з-поміж усього найціннішого, взяв із собою вишиту сорочку.
«Я не знав, що буде зі мною далі, але точно знав, що мушу взяти з собою хоч щось, що триматиме мене на землі».
Колись він був геологом. Пережив дитиною Другу Світову. Був щасливо одружений. Після двох інсультів дружини доглядав її сам — до моменту, коли серце жінки не витримало чергових обстрілів у Покровську. Поховати її довелось на городі — під звуки вибухів. Сам Петро отримав численні осколкові поранення. Був евакуйований. І тепер — він у прихистку, який в невдовзі можуть закрити…
«Я уклінно дякую всім, хто допоміг вибратись з того пекла… Але дуже прошу: дайте мені, будь ласка, шанс дожити в спокої. Просто дах над головою — і трохи тиші…Я дуже хочу спокою і тиші…»
І таких, як пан Петро — ще 153.
Літні люди, що втратили домівки. Їх оселі — зруйновані або залишились в зоні бойових дій. Більшість вже не можуть себе обслуговувати, багато хто з них — в глибокій психологічній травмі.
З 31 травня 2025 року припиняється фінансування 6 прихистків.
Протягом 2 років їх підтримував Карітас Австрії, якому ми дуже вдячні за допомогу.
Але проєкт закінчується і зараз – єдиний шанс зберегти прихистки, поки ми шукаємо варіанти їхнього подальшого утримання — це ми з вами.
Допоможіть нам, будь ласка, продовжити давати стареньким спокій, тепло і турботу.
✅ Як саме ви можете допомогти:
Долучитись до збору на сайті:
https://www.privat24.ua/rd/send_qr/liqpay_static_qr/qr_65b83c82b77c44ed89049b2c9d3c6b6e
🫶 Перерахувати на банку:
🫶Поділитися посиланням на збір у соціальних мережах.
🫶Запропонувати підтримку від вашого бізнесу, парафії чи спільноти. Або розповісти про наші прихистки тим, хто має змогу допомогти.
🫶 Можна взяти участь в Благодійному аукціоні знайомств «Прихистки добра», до якого нам на допомогу залучені 50, добре відомих багатьом з нас, українців. Подробиці за посиланням:
https://www.instagram.com/prykhystky.dobra?igsh=MTNsaTJ3cGY4ajdlOQ==
🤝Для запитів щодо підтримки від бізнесу, спільнот або для переказів з-за кордону – звертайтесь на e-mail: partners@caritas.ua
Старість — це частина життя, яку кожен має право прожити гідно.
Без вибухів. Без холоду. Без страху.
Хай кожен дідусь Петро, кожна бабуся Люба, кожен наш старенький, що лишився без дому, отримає головне — спокій.
І вишиванку, де головним кольором буде червоний і майже не буде чорного. Його і так в їхніх життях вже було забагато…
= = = = = = =
Проєкт «Emergency Shelters for Elderly in Ukraine/ Прихистки для людей старшого віку в Україні» реалізовувався протягом двох років в Карітасі Борислав, Карітасі Коломия, Карітасі Івано-Франківськ, Caritas Odesa UGCC (Прихисток для одиноких літніх людей “Ковчег” у с. Ракулово), Карітасі Тернопіль, Карітасі Чортків у партнерстві з Caritas Ukraine за фінансової підтримки Caritas Österreich.
#КарітасПрихистки
Tags: