1 лютого 2008 року у Дрогобичі відкрився центр соціальної реабілітації для людей з інвалідністю на базі Карітасу Самбірсько-Дрогобицької єпархії. Це був перший проєкт у місті, спрямований на підтримку дорослих осіб з інтелектуальними та ментальними порушеннями, ініційований Карітасом України. У перший рік роботи центр отримав назву «Дивовижні долоні».
Сьогодні він функціонує в рамках проєкту «SPEEDY – підтримка осіб з інвалідністю в Україні» за сприяння Caritas Italiana.
Про історію заснування, розвиток, виклики та найкращих «Друзів» розповіла його незмінна керівниця – пані Людмила Смолень.
Перші кроки та виклики
Першими відвідувачами центру стали 8 осіб з інвалідністю. До цього часу у Дрогобичі не було подібних ініціатив, а ці люди залишалися непомітними та, подекуди, незручними для суспільства.
«Було нелегко, – пригадує пані Людмила. – Не існувало чітких інструкцій чи методик роботи з цією категорією людей». Інформацію фахівцям доводилося шукати самостійно, але в основному їм траплялися застарілі пострадянські джерела, які не мали практичної цінності.
Для самої пані Людмили ця робота також стала викликом: «Коли я вперше прийшла сюди, то ніколи раніше не працювала з людьми з інтелектуальними порушеннями. Але вони зустріли мене з такою доброзичливістю та ласкою, що я відразу всіх їх полюбила». Відтоді дорослих людей з інвалідністю у центрі Карітасу Самбірсько-Дрогобицької єпархії ніхто не називає «бенефіціарами», а тільки «Друзями».
Професійний розвиток
З часом фахівці інклюзивних центрів мережі Карітасу України (на той момент – 8 осередків) почали проходити тренінги, щоб отримувати необхідні знання та навички.
«Наше навчання зазвичай відбувалося у Львові, – розповідає пані Людмила. – Спочатку це був лише офлайн-формат. Ми відвідували різні тренінги, їздили навіть за кордон, переймаючи досвід у європейських колег. Проте щоразу поверталися з усвідомленням, що наша робота – значно емоційніша та душевніша».
Фахівці не лише навчалися, а й ділилися досвідом між собою: «Ми всі добре знали одне одного, спілкувалися, допомагали. Це було дуже цінно».
Любов до Друзів
Центр соціальної реабілітації ніколи б не здобув репутацію місця, де «Друзі» отримують справжню любов від працівників та всебічну підтримку, якби там упродовж 17 років не працювала згуртована команда професіоналів, покликана Богом до цієї справи. Весь цей час їх об’єднувала глибока та щира любов до «Друзів», відданість справі, високий рівень знань та прагнення змінювати світ довкола на краще.
Звичайно, команда змінилася з часом — кожен фахівець приходив зі своїм унікальним досвідом, особистим покликанням і теплом серця. Але незмінною залишається атмосфера, що панує у центрі, що сповнена повагою, підтримкою та справжньою дружбою. Пані Людмила зауважує: «Я глибоко вдячна кожному спеціалісту, який вклав свою душу у цю благородну справу, розділяючи радість і труднощі разом із Друзями. Вони – наш Божий дар, який навчає нас любові, терпінню та істинним цінностям життя».
Труднощі фінансування та сталість команди
Після завершення пілотного проєкту центр зіштовхнувся з першою кризою – відсутністю фінансування, що тривало пів року. «Як я могла сказати нашим Друзям: “Фінансування закінчилося, йдіть додому”? – пригадує пані Людмила. – Вони не мали іншого місця для розвитку та спілкування». Через ці обставини деякі спеціалісти були вимушені залишити цю роботу, оскільки мусили забезпечувати свої родини.
Попри труднощі, пані Людмила залишалася керівницею центру, а поступово було знайдено рішення для стабільної роботи.
Друзі, які не полишають центр
У центрі панує атмосфера стабільності та довіри. З 8 перших відвідувачів наразі залишилися 7 осіб, один виїхав за кордон після початку повномасштабної війни. «За 17 років не було жодного випадку, щоб хтось припинив приходити, бо йому не сподобалося», – наголошує керівниця.
Фото з архіву пані Людмили Смолень
Зараз центр на постійній основі відвідують 21 людина з інвалідністю віком від 20 до 52 років.
Мистецтво, що відкриває можливості
Пані Людмила надихнулася ідеєю вишивки бісером, коли ще у перший рік роботи відвідала подібний центр у Львові. Це заняття виявилося ідеальним для людей з інтелектуальними порушеннями – воно розвиває дрібну моторику, уважність і посидючість. «Тоді ми і започаткували вишивання бісером, спочатку простих виробів – листівок, потім взяли в роботу і картини», – зауважує керівниця.
Сьогодні 12 «Друзів» займаються вишиванням постійно. Натомість для того, щоб навчитися та розвивати ці здібності, вони під наставництвом фахівців наполегливо та натхненно працювали роками.
Зараз «Друзі» вже сумлінно та якісно вишивають і складні картини. Їхні роботи є конкурентноспроможними іншим витворам мистецтва. Картини, а також листівки, намиста та браслети продають не лише в Дрогобичі, а й далеко за його межами: в країнах Європи, США та Канаді.
Задля поширення інформації про цю діяльність фахівці центру організовують різноманітні виставки робіт у різних місцях. Виручені кошти спрямовують на придбання матеріалів для творчих занять та накопичують для щорічного відпочинку у таборі, який «Друзі» з нетерпінням чекають. А також використовують для відвідування театрів, кіно, закладів громадського харчування та інших місць, де «Друзі» можуть соціалізуватися та гарно і різноманітно проводити дозвілля.
А четверо «Друзів» досягли такого рівня майстерності, що вже виконують приватні замовлення на створення картин бісером вдома і отримують за свою роботу гроші. Це є відчутною підтримкою до їхнього основного доходу – пенсії, яку вони отримують від держави.
Дивовижні долоні – теплі, творчі, особливі
Назва «Дивовижні долоні» для центру соціальної реабілітації з’явилася у пані Людмили не випадково – вона відчула її серцем. Адже тут завжди панує атмосфера довіри, тепла й турботи. Лунає сміх, «Друзі» обіймаються, вітають одне одного доторками – і саме їхні долоні щодня створюють щось прекрасне: вишивають картини, листівки та роблять прикраси, наповнюючи світ красою.
З часом центр став справжньою візитівкою Дрогобича. Містяни добре знають про його гарних майстрів, які не лише знаходять друзів і навчаються нового, а й власноруч заробляють кошти на поїздку до літнього табору та інші приємні моменти життя.
Розклад – основа впевненості
Невід’ємною частиною центру є чіткий режим, який був встановлений у перший рік діяльності центру. Окрім ранкової молитви, творчих занять та приготування їжі, у вільний час «Друзі» грають у настільні ігри, співають, вчать вірші до свят. Вони постійно задіяні, і це їх дисциплінує та водночас дарує відчуття стабільності. «Наші Друзі самі нам нагадують про наступні заняття, – розповідає пані Людмила. – Для них сталість – це впевненість і спокій».
Фото з архіву пані Людмили Смолень
Фахівці центру всебічно підтримують їхній самостійний розвиток, заохочуючи виконувати завдання без сторонньої допомоги. «Коли гості нашого центру дивляться на Друзів із жалістю, я кажу: “Жаліти їх не треба. Вони живуть у доброму світі. Їх треба лише підтримувати та сприяти їхньому розвитку”», – ділиться керівниця.
Прогрес, який надихає
За роки відвідування центру «Друзі» набули відчутного емоційного та фізичного розвитку. У громадських місцях вони навчилися поводитися гідно та культурно, нічим не відрізняючись від інших людей. Гармонійно почуваються у родинному колі, допомагають батькам у побутових справах, слідкують за власною гігієною та зовнішнім виглядом. Навчилися не просто спілкуватися між собою, а й дружити один з одним.
«Дуже добре, що у нас з самого початку сформувався стабільний колектив Друзів, – зазначає пані Людмила. – Тепер нові відвідувачі, які доєднуються, навчаються не лише від нас, а й у них».
Батьки як партнери
Фахівці центру не лише працюють із «Друзями», а й активно підтримують їхніх батьків. Ще від початку діяльності центру пані Людмила проводила консультації для них, пояснювала, навчала та рекомендувала. З часом між фахівцями центру та батьками встановилися теплі та дружні відносини. «Спочатку я консультувала їх сама, – згадує пані Людмила. – Тепер ми стали друзями та колегами, які працюють на спільний, позитивний результат».
Літній відпочинок – довгоочікувана нагорода
Щороку, 15 разів поспіль, «Друзі» їздять у відпочинкові табори. Вже побували у різних дивовижних місцях нашої країни. У перші роки цю ініціативу підтримували небайдужі люди та жертводавці. Пані Людмила, яка вкладає всю душу в роботу, самостійно збирала кошти, розміщуючи скриньки для пожертв у громадських місцях. Згодом кошти збирали на ярмарках та у міській раді, продаючи виготовлені «Друзями» вироби. Зараз у проєкті «SPEEDY» працює спеціаліст з фандрейзингу, який займається залученням фінансування.
«Наші Друзі розуміють, для чого працюють – вони знають, що їх чекає винагорода у вигляді незабутнього відпочинку», – з усмішкою підсумовує пані Людмила.
«Бог закладає у людину свої плани, – ділиться керівниця, підсумовуючи свою розповідь. – Я переконана, що мене Він точно «спланував» для роботи з Друзями. Я працюю з ними вже 17 років, але люблю свою роботу, як полюбила її в перший день».
Якщо Ви бажаєте пожертвувати кошти Карітасу України та підтримати нашу діяльність з допомоги потребуючим – перейдіть за посиланням: https://caritas.ua/donate/
Tags: