01.05.12
Протягом 5 днів наприкінці квітня у Львові та Києві відбулась серія семінарів, презентацій і робочих зустрічей, метою яких було сприяння розвитку паліативної опіки в Україні.
Паліативна допомога – це комплексний підхід, мета якого є забезпечити максимальну якість життя пацієнта з невиліковним захворюванням і членів його родини, шляхом запобігання та полегшення страждань завдяки ранньому виявленню і точному діагностуванню проблем, що виникають, та проведення адекватних лікувальних заходів, а також надання психосоціальної та моральної підтримки.
Відповідно до сучасних міжнародних підходів та концепцій, паліативна медицина повинна бути невід’ємною, інтегрованою складовою медичного обслуговування та соціальної опіки. Декларація ВООЗ (1990) та Барселонська декларація (1996) закликають усі держави світу включити паліативну допомогу в структуру національних систем охорони здоров`я. На цьому наголошують і британські колеги, які радо готові допомогти розвитку паліативної опіки в Україні.
На сьогодні в Україні через складну процедуру отримання наркотичних знеболювальних 80%
невиліковних хворих приречені на страждання. Найважче отримати знеболювальне онкохворим у селах, звісно.
Офіційні дані про смертність в Україні свідчать, щороку принаймні 80 тисяч хворих на рак страждають від сильного болю. Це не враховуючи інших пацієнтів, наприклад тих, що живуть з ВІЛ, туберкульозом або мають інші інфекції або хвороби. Всі вони періодично відчувають сильний гострий або хронічний біль.
Натомість медики допомогти таким хворим не можуть, адже процедура отримання наркотичних знеболювальних жорстка, йдеться у звіті Human Rights Watch, де досліджуються основні підходи надання паліативної допомоги в Україні. «Немає підстав, чому люди повинні проводити останні місяці життя у муках. Сильний біль можна вгамувати.
Україна тільки повинна вдосконалити закони порядку 
обігу наркотичних засобів», – каже старший дослідник з питань охорони здоров’я Human Rights Watch Дідерік Ломан.
Міжнародна організація відзначає, що в Україна не застосовує преоральний морфін, який ВООЗ вважає одним з найнеобхідніших препаратів для невиліковних хворих. В українських лікарнях тимчасове полегшення від дії морфіну можна отримати лише через ін’єкції і вводити його потрібно щонайменше шість раз на добу. Ліцензію на зберігання морфіну отримують лише центральні районні лікарні, куди дістатися жителям сіл здебільшого проблематично, відзначають правозахисники. Виправити ситуацію можна було б, коли в Україні була б достатня кількість хоспісів, які надають допомогу тяжкохворим. Та їх обмаль. Зараз в країні функціонує всього 9 таких стаціонарних закладів і 10 паліативних відділень на базі лікарень. Ці установи розраховані на 650 ліжок, коли мінімальна потреба – це 3000 ліжок, зауважують експерти.
В рамках нещодавнього візиту британських колег до України ? представників як медичних закладів, так і церковних структур, ? було 
проведено ряд спеціалізованих публічних подій для лікарів, духовенства, студентів та інших зацікавлених у темі і особистих зустрічей із керівниками медичних закладів і чиновниками. Організатором таких подій був Карітас України і Регіональна комісія церков Північно-Східної Англії.
Зокрема, на зустрічі 25 квітня у Львові в конференц-залі «Шпиталю ім. Митрополита Андрея Шептицького, за сприяння Карітасу України було презентовано дослідження с. Йосафати (Оксани Добрик) «Паліативна допомога як протидія евтаназії».
На публічному семінарі 26 квітня у Києві зустрілись представники Ліги паліативної допомоги, міжнародного фонду «Відродження», представники державних органів влади, медичних закладів. «Об’єднати зусилля усіх можливих сторін, активізувати місцеві і професійні громади, лікарський потенціал ? ось які завдання ми ставимо перед собою», ? каже Дзвенислава Чайківська, організатор зустрічі. ? «Українська влада мусить нарешті реалізовувати принцип субсидіарності, уповноважити правом надавати відповідні соціальні 
послуги і паліативну опіку профільним закладам, забезпечити доступ і наявність знеболювальних препаратів.
Сподіваюсь, що британський досвід, перейняття їх моделі паліативної медицини стане не лише ще одним досвідом, додатковими знаннями для усіх, тих, хто протягом останніх днів мав змогу долучитись до наших подій, ? це має дійсно запустити механізм розвитку і зміцнення нашої паліативної системи».
Tags: