Реформування системи надання соціальних послуг

Позиція Карітасу України

щодо реформування системи надання соціальних послуг

Реформування соціальної сфери загалом, і сфери надання соціальних послуг зокрема, триває з моменту здобуття Україною незалежності. З початком реформи децентралізації реформування соціальної сфери набуло нових обрисів та виявило нові проблемні сектори, які потребують негайного реагування з боку уповноважених органів влади. Незважаючи на значний обсяг нормативно-правових актів, які були прийняті у сфері соціального захисту за 30 років незалежності нашої держави, досі широкий спектр питань та проблем залишаються неврегульованими на законодавчому рівні.

Чіткими індикаторами наявності проблем у сфері надання соціальних послуг виступають трагедії та надзвичайні події, які систематично відбуваються у закладах та установах, що надають соціальні послуги. Зокрема, останнім часом такі події мали місце у Веселівському психоневрологічному інтернаті Запорізької області, Міському центрі соціально-психологічної реабілітації дітей м. Одеса, Плисківському психоневрологічному  інтернаті Вінницької області, у пансіонаті для літніх людей «Золотий час» поблизу м. Харкова.

Міжнародний благодійний фонд «Карітас України» (надалі – Карітас України) тривалий час бере активну участь разом з іншими організаціями громадянського суспільства у реформуванні системи надання соціальних послуг та приведенні її у відповідність до європейських стандартів. В тісній співпраці з Міністерством соціальної політики України, іншими відомствами та органами місцевого самоврядування нам вдалось здійснити ряд важливих кроків у цьому напрямку. Так, зокрема, розпорядженням Кабінету Міністрів України (надалі – КМУ) від 08 серпня 2012 року було ухвалено Стратегію реформування системи надання соціальних послуг, а згодом, розпорядженням від 13 березня 2013 року, було ухвалено План заходів на 2013-2016 роки щодо реалізації цієї Стратегії. Мережа організацій Карітас спільно з іншими ОГС долучилась до підготовки нової редакції Закону України «Про соціальні послуги», як основного елементу реалізації Стратегії.

Цими нормативними актами було закладено дорожню карту модернізації діючої системи надання соціальних послуг та створення конкурентного ринку таких послуг шляхом упровадження механізмів стимулювання суб’єктів, що надають соціальні послуги. Основними елементами цієї карти мали стати:

– запровадження громадського незалежного моніторингу якості соціальних послуг;

– персоніфікований облік та прив’язка витрати коштів індивідуально до кожного випадку та отримувача за принципом “гроші ходять за отримувачем послуг”;

– проведення інвентаризації соціальних послуг і потреби в них, створення реєстрів надавачів та отримувачів соціальних послуг;

– розробка і перегляд державних стандартів соціальних послуг, що встановлюють вимоги до умов надання соціальних послуг та їх якості, визначають види та обсяги таких послуг для соціальних груп;

– запровадження механізму соціального замовлення для посилення конкуренції серед суб’єктів, що надають соціальні послуги, та стимулювання підвищення якості таких послуг.

Проте, незважаючи на такі прогресивні та потрібні для реформування соціальної сфери положення Стратегії, більшість із них досі нереалізовані. Більше того, Стратегія реформування системи надання соціальних послуг на новий період (після 2016 року) так і не була ухвалена.

Станом на сьогодні, аналіз потреби в соціальних послугах досі відбувається плановим способом і триває 2 роки, тобто потреба на наступний рік визначається на підставі минулорічних показників; механізм фінансування соціальних послуг за принципом «гроші ходять за отримувачем послуг» не запроваджено, і в багатьох випадках, права і волевиявлення отримувача послуг просто ігноруються; Реєстр надавачів та отримувачів соціальних послуг досі перебуває в розробці, працює в тестовому режимі та має урізаний функціонал. Підходи до закупівлі соціальних послуг у надавачів соціальних послуг недержавного і державного/комунального сектору діаметрально протилежні і є неконкурентними. Попри запровадження постановою КМУ № 676 від 17.07.2019 р. Єдиної інформаційно-аналітичної системи управління соціальною підтримкою населення України (E-SOCIAL), механізми обрахунку видатків державного та місцевих бюджетів на соціальні послуги, які би ґрунтувалися на реальних кількісних показниках реєстрів надавачів та отримувачів соціальних послуг, в законодавстві відсутні. Положення Закону щодо рівності прав державних і недержавних надавачів соціальних послуг є декларативним та не виконується на практиці. Механізм соціального замовлення для закупівлі соціальних послуг є вкрай інертним, неефективним та не сприяє створенню конкурентного ринку соціальних послуг.

Подрібнення фінансових пулів соціального захисту, яке відбувалось в Україні у останні роки, в зв’язку з поглибленням реформи децентралізації, веде до погіршення якості, керованості надання соціальних послуг та до обмеження прав громадян, що таких послуг потребують. Зокрема, передача повноважень щодо фінансування соціальних послуг у розпорядження громад призводить до хронічного недофінансування галузі. Економічно депресивні територіальні громади, де вища імовірність потрапляння мешканців в складні життєві обставини, неспроможні профінансувати соціальні послуги на належному рівні. Через це ОТГ поступово відмовляються від утримання комунальних закладів/установ соціального обслуговування, закривають їх або передають надавачам послуг, спроможним їх утримати. Громіздкі процедури виділення коштів громадою на утримання своїх потребуючих в закладах, що знаходяться на території іншої ОТГ теж утруднюють надання якісних соціальних послуг. Це створює ризики для соціального здоров’я населення, а тому суперечить статті 3 Конституції України, якою здоров’я і життя людини визначене як найвища цінність. Вимога «формування бюджету знизу» призводить до фінансування галузі за залишковим принципом. Низька ефективність механізму кошторисного фінансування, не пов’язаного з результатами діяльності установ соціального захисту/обслуговування призводить до неефективного використання цих коштів. Це об’єктивно обмежує право громадянина на вибір надавача послуг, що є порушенням ст. 46 Конституції України щодо права на соціальний захист та практично унеможливлює ефективне функціонування контрактної моделі стосунків між отримувачем і надавачем соціальних послуг, а відтак управління якістю соціальних послуг. Міністерство соціальної політики України докладає значних зусиль для покращення умов надання соціальних послуг в громадах, однак відсутність системної реформи галузі лише сприятиме подальшій консервації існуючої ситуації.

Враховуючи вищевикладене, Карітас України вважає, що з метою ефективного реформування системи надання соціальних послуг, створення конкурентного ринку соціальних послуг та підвищення якості та безпечності надання соціальних послуг, необхідно:

1. Розмежувати повноваження замовника і постачальника соціальних послуг шляхом створення єдиного замовника соціальних послуг як окремого центрального органу виконавчої влади, що буде діяти в інтересах отримувачів соціальних послуг та закуповуватиме соціальні послуги у надавачів соціальних послуг усіх форм власності;
2. Вирівняти за статусом надавачів соціальних послуг недержавного та комунального секторів шляхом надання фінансової та управлінської автономії надавачам соціальних послуг комунального сектору та перетворення їх на комунальні некомерційні підприємства;
3. Забезпечити персоніфікацію фінансування та обліку потреби кожного легального отримувача соціальних послуг шляхом запровадження механізму фінансування системи надання соціальних послуг за принципом «гроші йдуть за отримувачем соціальної послуги»;
4. Визначити фінансові гарантії надання соціальних послуг шляхом впровадження державного гарантованого пакету соціальних послуг за допомогою визначення на законодавчому рівні переліку послуг, які громадяни отримують за рахунок бюджетних коштів або за рахунок отримувача (в повному обсязі або диференційовано) та визначення державних фінансових гарантій надання соціальних послуг та реабілітаційного обладнання за рахунок коштів Державного бюджету України за програмою соціальних гарантій;
5. Встановити тарифікацію послуг шляхом затвердження обґрунтованих тарифних ставок на соціальні послуги, що надаються відповідно до державних стандартів соціальних послуг;
6. Забезпечити діджиталізацію обліку потреб та оцінки якості соціальних послуг на загальнодержавному рівні/на рівні територіальної громади у режимі реального часу, в тому числі завдяки використанню Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг;
7. Вдосконалити та деталізувати державні стандарти соціальних послуг з метою визначення вартості заходів в межах кожної послуги, контролю витрат та якості наданих послуг.

Розуміючи необхідність впровадження всеосяжної реформи системи надання соціальних послуг, та прагнучи пришвидшити цей процес, Карітасом України розроблено проекти Стратегії розвитку системи соціальних послуг в Україні на період 2021-2025 рр., Концепції реформи фінансування соціальних послуг та законопроект «Про державні фінансові гарантії надання соціальних послуг». Ці проекти мають лягти в основу прийдешніх змін в цій галузі.

Президент Міжнародного благодійного фонду «Карітас України» 
Андрій Васькович
30.07.2021 року

Детальніше з розробками Карітасу України можна ознайомитися тут: