17.05.2011
з особливим потребами в рамках проекту «Мережа Центрів соціальної
реабілітації та адаптації для осіб з вадами розумового розвитку».
У розмові із п. Магіном вдалось зясувати, що загалом Католицький центр опіки над неповнолітніми (прим. мова йде лише про регіональний центр Католицької церкви в Німеччині, що охоплює регіон з населенням в 1,5 млн. осіб) налічує 3.200 працівників, з них у сфері роботи з неповносправними залучено приблизно 2.500 працівників. Послугами цього центру щороку користуються приблизно 25.000 осіб з особливими потребами.
Розпитуючи про історію становлення такої системної розвинутої роботи із неповносправними особами в Німеччині, основні етапи її еволюції, отримуємо у відповідь такі думки п. Магіна: «Витоки роботи з людьми, що мають особливі потреби, у Німеччині сягають корінням перших таких центрів, які були засновані 150-160 років тому, – у той час католицькі і протестантські священики почали створювати спеціальні допоміжні установи для розумово відсталих осіб чи людей з важкими фізичними вадами. Ці установи стали маргінальними на початку минулого століття, а потім в результаті Першої світової війни і економічної кризи, дуже важких часів націонал-соціалізму ми мали стагнацію – особливо скрутним видався період націонал-соціалізму, коли неповносправні люди виганялись із своїх центрів і знищувались у спеціальних таборах смерті – в рамках програми умертвіння Т4.
У повоєнний час розпочалась складна відновлювальна робота. Прорив відбувся у 60-х роках, коли було закріплене соціальне законодавство, а також на кожну дитину була поширена загальна обов’язкова освіта. Внаслідок цього були створені спеціальні школи, розвинулась спеціальна педагогіка, педагогіка для розумово відсталих дітей. Потім почали створюватись робочі місця у майстернях для неповносправних людей. Вони також зазнавали поступової еволюції – від орієнтованих строго на працевлаштування, тобто на те, щоб хоч чимось заповнити робочий день, до справжніх елементів промислового виробництва. Те, що ми робимо сьогодні для BMW, інші майстерні роблять для інших автоконцернів, таких як Mercedes, Porches.
І сьогодні ми маємо, я б сказав в якості останнього етапу розвитку, – те, що Німеччина в 2009 р. ратифікувала Конвенцію ООН про права інвалідів. Відтепер ми жваво обговорюємо тему інклюзії, тобто питання, яким чином люди з вадами можуть жити, працювати в суспільстві – там, де також живуть і працюють повносправні люди. І це є величезним викликом для всіх цих установ з 150-річною історією, оскільки це не інклюзивні установи, а спеціальні заклади».
Йоганесс Магін разом із національним координатором Карітасу України Людмилою Сухарєвою провели ряд зустрічей із представниками державних органів влади, відвідали Івано-Франківський геріатричний центр, Бориславську школу-інтернат для дітей із ДЦП, сиротинець для хлопців із вадами розумового розвитку у м. Ст.Розділ, дитяче відділення психіатричної лікарні у м. Львів, навчально- реабілітайний центр «Джерело», м. Львів.
«У Німеччині завдяки різноманітним соціальним законам маємо значно більшу підтримку і допомогу з боки держави для інтеграції і опіки над неповносправними особами. Це допомога і при народженні дитини із особливими потребами, і фінансові дотації і для консультаційних центрів, для стаціонарної чи напівстаціонарної допомоги у вихованні неповносправних дітей, і допомога для професійної освітньої підготовки і подальшого працевлаштування неповносправних та безліч інших.
Тобто, державна політика і закони спрямовані на те, щоб існували структури для реабілітації і соціалізації неповносправних осіб. Цього дуже бракує сьогодні в Україні, на жаль», – стверджує Йоганесс Магін.
За час тижневого перебування в Україні Йоганесс Магін відвідав Центри соціальної реабілітації та адаптації для неповносправних людей Карітасу України в Івано-Франківську, Львові, Дрогобичі та Стрию. Під час оцінки роботи центрів п. Й.Магін зауважив, що робота ведеться на належному рівні, створені добрі умови для подальшого розвитку даного проекту та розширення діяльності.
«Я відчув надзвичайну гордість за те, що належу до родини Карітасу. За те, що я побачив у центрах Карітасу, як там працюють з учасниками, з батьками неповносправних осіб. Те, що я зміг відчути у ваших центрах надзвичайно теплу атмосферу, – свідчить про першокласну роботу, яка ведеться тут на місцях.
Звичайно, що ця робота є ще досить юною і в дечому незрілою. Однак вона якісно відрізняється від іншої діяльності (чи то, вірніше, бездіяльності), що ведеться в Україні з особами, що мають особливі потреби.
За час свого тижневого візиту до різних центрів, в яких перебувають неповносправні особи, я побачив різне і багато що мене засмутило. Але я побачив в осередках Карітасу великий потенціал, і його необхідно грамотно і послідовно розкривати і розвивати. Зокрема, надаючи акцент мисленню у довгостроковій перспективі, якби це не було складно, зважаючи на постійні фінансові труднощі», – висловлює свої враження і побажання стосовно роботи центрів для реабілітації і соціалізації неповносправних осіб Карітасу України п.Й. Магін.
В останній день візиту п. Магіна в конференц-залі Карітасу України відбулась робоча зустріч із координаторами проекту з місцевих центрів Карітас: було обговорено питання підведення підсумків оцінки роботи проекту для осіб з особливими потребами, обумовлено методи і формати подальшої співпраці. Також п.Й. Магін провів коротку супервізію для працівників по найбільш актуальних питаннях в роботі проекту для неповносправних людей.
Tags: