Карітас України публікує матеріал Маріанн Юргенс, що був підготовлений нею за результатами візиту в Україну в травні 2018 та розміщений на сайті Карітасу міста Кельн, Німеччина. Ми публікуємо повний переклад з фотографіями, розміщеними у першоджерелі.
«Діяльність Карітасу завжди віддзеркалює ситуацію у суспільстві. Головне наше завдання сьогодні – це «забута» війна», – каже у розмові з представниками Карітасу Німеччини в Києві Андрій Васькович, який очолює Карітас України з 2001 року.
Для більшості німецького населення український конфлікт вважається дуже далеким, хоча насправді від нас до України лише недовгі 2,5 години в літаку. У ЗМІ ця проблема
практично не висвітлюється; приїхавши до Києва, ми розуміємо, що конфлікт на Сході України дійсно дуже вплинув на суспільство. 1,7 мільйона людей втекли від воєнних зіткнень між українськими солдатами та проросійськими сепаратистами до Західної України, 1,4 мільйона – до сусідніх країн.
Ще 3,5 мільйони людей живуть у буферній зоні, яка підтримується Росією. Проте там також покладаються на гуманітарну допомогу від Карітасу та інших благодійних організацій.
Загальна ситуація
На початку 1990-х років Україна відділилась від Радянського Союзу. У 1991 році греко-католицькою громадою (близько 6% населення) було засновано Карітас. Зараз по всій країні діє більш ніж 27 регіональних осередків Карітасу, штаб-квартира організації знаходиться в Києві. До 2013 року у Карітасі налічувалось 350 штатних працівників. Сьогодні їх вже тисяча разом з численними волонтерами. Бюджет організації з того часу збільшився в десять разів і становить приблизно 15 млн. євро.
В Україні проживає близько 42 мільйонів людей – це в 1,7 разів менше, ніж населення Німеччини. 60% віруючих належать до Української православної церкви, Київського патріархату чи Московського патріархату, який контролюється Росією
2004 року відбулась так звана «помаранчева революція». 21 листопада 2013 року Президент України Віктор Янукович зупинив планову Угоду про асоціацію з ЄС. У результаті по всій країні, особливо на Майдані Незалежності в Києві, прокотилась хвиля незадоволення, яку спочатку ініціювали студенти та викладачі. Масові акції протесту закінчились в лютому 2014 року. У результаті 100 людей загинуло. Президента було усунуто. Росія окупувала та анексувала Крим, почався збройний конфлікти на сході України. З того часу було вбито близько 12 000 людей. Ніхто не дотримується Мінських угод про припинення вогню. Щоденно повідомляється про збройні сутички, обстріли снайперів, ручні гранати і підриви шахт.
Карітас України працює у п’яти основних напрямках:
- охорона здоров’я та догляд (догляд на дому, люди з ВІЛ / СНІД);
- діти та молодь (особливо діти вулиці), протидія торгівлі людьми та використання дитячої праці;
- допомога людям з обмеженими можливостями;
- підтримка розвитку громад;
- гуманітарна допомога.
Допомога внутрішньо переміщеним особам (ВПО) здійснюється у всіх областях.
«На початку конфлікту наша увага зосереджувалася на гуманітарній допомозі, тепер мова йде про інтеграцію ВПО в існуючі соціальні проекти», – говорить Андрій Васькович.
Також інші люди шукають допомоги в Карітасі – діти вулиць, жертви торгівлі людьми, люди похилого віку, люди з інвалідністю, – всі вони, як і раніше, потребують підтримки.
В країні зростають показники бідності: середня річна інфляція складає 14,5%, ціни на продукти харчування, тарифи на оренду помешкань, електроенергію та газ постійно підвищуються.
ВПО з Донбасу, які переїжджають переважно у міста, втратили все. Багато хто з них мав середній достаток, роботу, будинок. Часто сильно травмовані, вони стикаються з невизначеністю. Коли люди залишали свої домівки навесні 2014 року, вони спочатку сподівались, що ситуація швидко налагодиться і можна буде повернутися додому. Але тижні стали роками, а кінець конфлікту й досі залишається непередбачуваним.
Житло для ВПО
Спочатку була велика хвиля пробудження громадської свідомості та бажання допомогти. Люди виходили на вокзали з табличками, на яких писалося, що вони готові взяти до себе жити ВПО.
В перші дні Карітас України, за підтримки Карітасу Німеччини, Карітасу США та Карітасу Австрії, видавали потребуючим (400-500 тисяч людей) талони для придбання найнеобхіднішого.
«Замість отримання харчових пакунків, українці могли самі вирішувати, що вони хочуть купити, а це дуже важливо для людської гідності», – пояснює Андрій Васькович.
Одна із найбільших проблем, з якою стикнулись вимушені переселенці – це відсутність житла. Незважаючи на те, що ВПО мають право на квартиру під час реєстрації свого статусу, фактично для реалізації цього немає достатньо приміщень.
Співробітниця Центру Карітасу у Києві, яка теж є переселенкою, говорить, що вона живе з чотирма іншими сім’ями у трикімнатній квартирі. Інші селяться у покинутих будинках в сільській місцевості, але тоді мають проблеми з пошуком роботи. За статистикою, 27% ВПО повертаються до Донбасу, незважаючи на небезпеку, оскільки у них немає інших перспектив. Деякі люди живуть у вільних студентських гуртожитках або санаторіях.
У портовому місті Одеса, ми відвідали старий будинок під знесення, в якому протягом чотирьох років проживають 150 ВПО, у тому числі 35 дітей. В цьому будинку народились дві дитини. Саме тут для нас стають видимими наслідки українського конфлікту.
Спершу тут не було ані електрики, ані санітарних умов, ані навіть дверей. Одесити надають допомогу мешканцям одягом, іграшками та будівельними матеріалами. За допомогою цього сім’ї намагаються зробити своє життя тут більш комфортним.
Соня – одна з ВПО, яка мешкає у будинку. Вона організовує життя тут та реалізовує проекти, за підтримки благодійного фонду «Дорога додому» та Карітасу. «Живуть тут люди, які вже краще пристосувались, вони шукають можливості для роботи або вже працюють», – пояснює жінка. Щоб працювали дорослі, у домі організували дитячий садок. «Ми просимо родичів приглядати за дітьми інших і підтримувати один одного», – каже Ірина, мати-одиначка трьох дітей, що також мешкає у будинку.
«Важливо мати сильних лідерів, які б могли мотивувати та розподіляти завдання. По суботах ми прибираємо. Потім виконуємо будівельні роботи, іноді щось разом саджаємо. Ми також ходимо на художні виставки та на театральні вистави», – додає вона.
Допомога для травмованих ВПО
Центри Карітасу сприяють інтеграції та зміцненню громад через
спортивні, творчі та інші проекти. Багато дітей, підлітків та дорослих, які переїхали зі Східної України, стали жертвами насильства і зазнали психологічних травм.
Наталія, психолог Центру Карітасу в Києві, застосовує творчі методи, живопис, а також фортепіано-терапію в роботі з травмованими дітьми.
Часто простіше показувати емоції, ніж говорити про них словами. Метою допомоги є процес трансформації, який в свою чергу допоможе знайти ресурси, енергію, аби змінити власне життя.
Карітас несе відповідальність за формування громадянського суспільства
Президент Карітасу Андрій Васькович вбачає велику відповідальність Карітасу в формуванні громадянського суспільства. Він, як і багато інших наших співрозмовників, був свідком протестів на Майдані чотири роки тому та з почуттям розповідає про все ще «відкриту рану» в українському суспільстві.
Дух оптимізму характеризує людей, яких ми зустрічаємо – незважаючи на всі проблеми, в них є незмінне прагнення продовжувати боротися за незалежність і запобігти авторитарній системі влади, формувати майбутнє суспільства та сприяти реформам.
«Ми займаємося інтенсивним лобіюванням і маємо тісні зв’язки з Міністерством соціальної політики. Ми також зробили внесок у нове соціальне законодавство, яке, крім іншого, передбачає децентралізацію, а отже і державне фінансування соціальних послуг, що надаються благодійними організаціями, тобто дотримання принципу субсидіарності». Андрій Васькович каже, що багато що змінюється, і зараз існує багато законодавчих пропозицій, які треба реалізовувати: «Для цього нам потрібно більше тиснути з-за кордону та з боку свідомого українського громадянського суспільства. Корупція все ще є проблемою, політика все ще переплітається з економікою».
Діяльність Карітасу в Україні поки що не отримує державного фінансування. Проекти підтримується в основному іноземними організаціями – Карітасом Інтернаціоналіс, Карітасом Австрії, Карітасом США, а також Федеральним міністерством закордонних справ та Федеральним міністерством економічного співробітництва та розвитку Німеччини.
«Наші працівники мають високий рівень компетенції, дуже свідоме ставлення та хороші знання людської природи. Вони – наш скарб», – каже Генеральний Секретар Карітасу пані Дзвенислава Чайківська. «Робота в команді є дуже важливою для майбутнього Карітасу. Існує також проект створення осередків Карітасу в громадах у сільській місцевості, щоб допомагати локально», – додає вона.
Оригінал статті за посиланням: http://www.blog-caritas-koeln.de/2018/05/28/vertrieben-im-eigenen-land-mit-caritas-international-in-der-ukraine/
Tags: