Вода в Маріуполі не найкраща. Ми всі знаємо і говоримо, що вона насправді не питна, що її не можна вживати. Але так буває, що коли ми забуваємо купити очищену воду, ми п’ємо воду з крану. А чи можете ви собі уявити, що вода з вашого крану має гіркий присмак? І він не усувається навіть кип’ятінням. Навіть борщ з тієї води має гіркий присмак.
Так живе селище Кам’янка Волноваського району.
Централізованого водогону в селищі немає, а з криниць воду пити не просто не можна, а неможливо. Не всі в Кам’янці мають можливість купувати питну воду, отже більшість мешканців змушені пити гірку воду.
В селищі Бахчовику є одна свердловина, з якої старенький насос качав воду на всі домогосподарства. Три тижні тому він зламався. В селищі є кілька приватних криниць – люди допомагають один одному. Але ж все село ці криниці не напоять.
Місто Красногорівка знаходиться прямо на лінії фронту. Є центральний водогін, але часто виходить з ладу, до того ж вода не проходить навіть просту фільтрацію – пити її небезпечно. Питну воду більше п’яти тисяч жителів Красногорівки отримують від благодійних організацій – по 2 літри на тиждень. Хоча за міжнародними гуманітарними стандартами людині потрібно для їжі та пиття 6 літрів безпечної питної води на день.
Карітас України та Карітас Маріуполь взяли ці три населених пункти в проект з забезпечення доступу до якісної питної води на лінії розмежування «Ukraine. Emergency response to the crisis».
Проект став можливий завдяки фінансовій підтримці міжнародного офісу Карітасу – Caritas Internationalis.
В Красногогрівці та Кам’янці днями почнеться буріння свердловин. А Бахчовик вже отримав новий насос.
Команда Карітасу Маріуполя вже другий рік поспіль працює над покращенням доступу до безпечної питної води жителів населених пунктів на лінії розмежування. За цей час побудовано загальнодоступний бювет безпечної питної води в селищі Мирному та зроблено свердловину і триває будівництво бювету в селищі Андріївці.