Неповносправні молоді люди – хто вони і чому ми не хочемо про них знати?

 

25.04.12
В нашій країні щороку зростає кількість людей з особливими потребами. На сьогоднішній день приблизно 10% від загальної кількості населення України – неповносправні особи, 6% із них – це люди з вадами інтелектуального розвитку.

З 1-го квітня завдяки фінансовій підтримці Карітасу Іспанії в Україні розпочав роботу проект «Мережа центрів соціальної інтеграції для молодих людей з особливими потребами в Україні». Даний проект продовжує діяльність схожого проекту під назвою «Мережа центрів соціальної реабілітації для людей з особливими потребами в Україні», що діяв з 2008 по 2012 роки в центрах Карітасу в м. Дрогобич, м. Стрий, м. Львів і м. Івано-Франківськ.

Про роботу із неповносправними людьми, побут і нагальні проблеми людей, що мають особливі потреби, соціальну політику України у даній сфері ми вирішили спитати національного координатора Карітасу України по роботі з неповносправними Людмилу Сухарєву.

 

– В чому полягає суть проекту? Чим він відрізнятиметься від попередніх 4 років діяльності Карітасу із неповносправними людьми?

Метою даного проекту є розвиток мережі центрів, спрямованих на інтеграцію людей з особливими потребами. Для нікого не секрет, що в Україні замовчується факт існування і масштаби цієї групи людей, їх просто намагаються не помічати. Діяльність проекту Карітасу натомість скеровується на проведення навчання по отриманню трудових та соціальних навичок з метою кращої адаптації в щоденному житті та в суспільство назагал людей, що мають особливі потреби.

Також молодь із особливими потребами отримує можливість відвідувати заклади культури, відпочивати в літніх таборах, подорожувати і відвідувати історичні місця, брати участь у різноманітних акціях та фестивалях, зустрічатись із молоддю з інших установ та осередків. Тобто, бути.

В той же час батьки неповносправних осіб долучаються до участі у заходах, поїздках і таборах, які проводяться в центрах, на спільних зустрічах та семінарах отримують психологічну, інформаційну підтримку.

В проекті, про який ми говоримо, планується провести оцінку здібностей користувачів центрів, розробити покрокові інструкції виконання робіт, спробувати нові напрямки роботи, створити програму активного дозвілля. Також буде постійно вестись моніторингова схема виконання діяльності з метою оцінки результатів та досягнень діяльності.

– Скільки неповносправних осіб охоплює проект?

В роботі даного проекту залучено 104 особи з особливими потребами, з них 20 молодих неповносправних сиріт із Івано-Франківського геріатричного центру. Якщо додати батьків і рідних, вийде близько 250-300 осіб.

– Як Ви обираєте тих, кому надаєте допомогу? Чи немає в цій справі зловживань?

Під час вивчення проблем неповносправних людей в Україні, програм, які пропонуються державою, ми відвідували психо-неврологічні інтернати, геріатричні центри. І тоді Карітас України вирішив спрямувати свою діяльність на надання реабілітаційних послуг людям з вадами розумового розвитку після досягнення даною категорією 18-ти річного віку. Саме в цьому віці вони отримують статус інваліда і можуть бути скеровані в державні інституції або бути ізольованими вдома. Іншого вибору в них немає, бо в державі абсолютно відсутні реабілітаційні програми для даної категорії людей.

До діяльності наших центрів також задіяні молоді люди, які закінчили навчання в спеціалізованих інтернатах та після закінчення закладу не можуть отримати місце праці, можливості реалізувати свої навики.

Бажаючих брати участь в програмі центрів Карітасу дійсно багато і задіяти усіх до діяльності осередків неможливо через низку певних причин. Це і труднощі із фінансуванням програм та оплатою праці, це і брак приміщень та матеріально-технічної бази. Робота із людьми, що мають особливі потреби, вимагає чимало зусиль, повної відданості та особливих, якісних знань. Ми в Карітасі воліємо виконувати роботу добре, а не кількісно, для позначки.

– Чи передбачається в Карітасі відкриття нових осередків для людей з особливими потребами?

Існує велика потреба в створенні нових осередків в регіонах, особливо в малих містечках по Україні. Але зараз ми маємо обмаль фінансування, і на даний час стоїть гостра потреба в підтримці та розвитку діяльності вже існуючих центрів.

– Хто залучений до роботи із неповносправними? Чи є достатня кількість волонтерів?

До роботи із неповносправними у Карітасі залучено професійних соціальних працівників, педагогів, психологів. Важливе значення надається постійному підвищенню спеціальної кваліфікації працівників.

Також за часи попередньої роботи центрів було проведено ряд важливих заходів в налагодженні співпраці із закладами освіти з метою залучення студентів до отримання практичних навиків роботи в соціальній сфері, набуття досвіду волонтерства. І сьогодні до роботи задіяні мешканці міст, семінаристи, школярі і студенти, добровольці, які вже роками долучаються до проведення акцій, організації прощ, святкувань, інформаційних заходів та інше.

– Чи створює Карітас робочі місця для неповносправних людей, чи сприяє здобуттю освіти? Якою є ситуація в даній сфері життя людей, що мають особливі потреби?

Так, звісно, відомо, що людям, які мають певний вид неповносправності, відмовляють при поданні на роботу, так само, як і в отриманні освіти. Тому Карітас ставить перед собою завдання щодо створення робочих місць для неповносправних, де б вони могли здобувати специфічні навики і бути, по суті, працевлаштованими.

Першим кроком до цього є оцінка знань та вмінь учасників центрів, розробка інструкцій та покроковий підхід в отриманні трудових навиків. В центрі Карітасу Івано-Франківськ вже створено 5 майстерень. В інших трьох центрах створюються майстерні, де користувачі проекту будуть вчитися працювати. Як результат даної діяльності планується створити умови для робочого процесу протягом 3-4 годин на постійній основі.

– Людмило, а чи займається Карітас України лобіваюнням інтересів неповносправних людей і як це відбувається?

Лобіювання інтересів ? це одне із завдань проекту. На місцевих рівнях працівники центрів вже налагодили співпрацю із представниками органів самоврядування. В деяких центрах вдалося залучити кошти на оплату комунальних послуг, а в центрі Карітасу Львів вже кілька років поспіль отримується часткове фінансування програми із міського бюджету.

Осередки Карітасу для людей з особливими залучаються до спільних акцій, організованих міськими центрами сім’ї та молоді або відділами соціального захисту. Проводяться виставки власних робіт та ряд інших заходів, що спрямовані на висвітлення проблем людей з особливими потребами в суспільстві, неповносправна молодь бере участь у різних фестивалях, ярмарках і святах.

Національний координатор долучається до засідань Всеукраїнської громадської організації «Коаліція по захисту прав інвалідів та людей з інтелектуальною недостатністю», де разом із представниками профільних міністерств та департаментів по захисту прав людей вносять пропозиції щодо внесення змін в законодавстві. Також відбувається чимало і інших зустрічей, домовленостей, переговорів. Підтримується співпраця із партнерськими організаціями та спільнотами, постійно ведеться пошук спонсорів. Все ? для якнайкращого розуміння потреб і реалій життя неповносправних осіб та всілякого сприяння зміни цієї ситуації в Україні.