В червні 2023 року мальовниче місто Чортків, що на Тернопільщині, стало прихистком для багатьох українців, які з початком повномасштабної війни втратили рідних, дім, майно. Там, куди вони, певно, вже ніколи не зможуть повернутися, залишилися могили батьків, квіти під вікном, спогади щасливого мирного життя.
Їхні історії неможливо читати без сліз, але ми будемо вам їх розповідати. Цим людям дуже потрібна ваша підтримка та допомога. Вони втратили майже все, але в наших силах повернути їм віру у майбутнє.
Історія пані Люби з міста Лиман, що на Донеччині
Коли почалася війна пані, Люба й гадки не мала, що втратить усе: дім, спокій, а згодом і найдорожчих людей. Вона разом зі своїм хворим чоловіком жила у місті Лиман Донецької області. Жили тихо, скромно, з турботою одне про одного. Війна змінила їхнє життя назавжди.
З перших днів повномасштабної війни Лиман був під постійним обстрілом. Коли під час одного з них їхню квартиру пошкодило вибухом, стало зрозуміло, що лишатися в місті вже небезпечно, та і жити в квартирі – неможливо. На той час в місті вже не залишилося ані волонтерів, ані сусідів — усі хто міг, виїхали. Проходили дні, пані Люба сподівалася вже хіба що на диво. Диво здійснили люди: на дзвінок пані Люби приїхав наряд поліції та вивіз подружжя до євангельської громади в іншому місті. За три дні для них знайшли тимчасову хатину в селі Пробіжна, що на Тернопільщині.
Та прийшла нова біда: через два місяці після евакуації чоловік Люби помер. У хатині без опалення, без рідного плеча поруч жінка залишилася одна. Знову допомогли небайдужі люди: волонтери забрали її до прихистку для людей старшого віку. Так пані Люба опинилася в Чорткові.
Здавалося, нарешті промінчик щастя – до пані Люби приїхав її син. Але рано раділо серце матері: попри те, що син практично не бачить, його мобілізували. «Як можна відправити на передову людину, яка ледве бачить світ?» – пані Люба була у відчаї. Потягнулися нескінченні дні очікування. Тепер – вістей з передової.
Вже майже 2 роки пані Люба живе у прихистку Карітасу Чортків. Серед таких самих жінок, які втратили своїх близьких і домівки, вона знайшла там нову родину. Вони підтримують одна одну та разом плетуть теплі шкарпетки для військових. І кожна петля, кожна нитка відгукується болем втрат. Й одночасно – любов’ю та вірою, що все налагодиться.
«Тут я вдома, – каже пані Люба. – Мені вже не треба нічого, крім тиші й миру».
На сьогодні в прихистках Карітасу Чорткова, Карітасу Івано-Франківська, Карітасу Коломиї, Карітасу Одеси, Карітасу Тернопіль та Карітасу Борислав знайшли свою тимчасову домівку 154 людини. Для того, щоб ці люди й надалі мали дах над головою, могли задовольнити свої потреби у теплі та їжі, Карітас України розпочинає збір коштів під гаслом: «Стань турботливим онуком для любої бабусі чи дідуся». Оскільки, що може бути більш щирим, ніж любов онуків до своїх бабусь та дідусів. На жаль, донорських коштів вже не вистачає, як і видатків місцевих бюджетів. Єдина надія – добрі серця небайдужих людей.
Що зараз отримують старенькі в прихистках:
Наша мета – зібрати 2 000 000 гривень для 6 прихистків до 31 травня 2025 року.
Співробітники мережі Карітасу в Україні зроблять все можливе та навіть більше, щоб кожен з них знайшов спокій та тишу в новій домівці. Кожна ваша гривня – це ще один промінчик надії для тих, хто втратив майже все, але не здався та прагне знайти віру у майбутнє.
Як ви можете допомогти:
Дім — це не просто стіни. Це турбота, любов і повага до гідності людини тих, хто поруч.
Надлишок зібраних коштів піде на фінансування Програми охорони здоров’я Карітасу України. Роблячи пожертву, ви даєте згоду на неповернення коштів та можливий їхній перерозподіл/використання для інших проєктів.
