«Ми працювали і продовжуємо працювати в різних країнах, що переживають кризу, а це понад 15 таких держав. В Україну вперше я приїхала в березні. Була в буферній зоні. Спілкувалася із представниками різних громад. Ви знаєте, мене вразило те, що ваша держава нині перебуває в так би мовити затяжній кризі», – розпочинає розмову Інге Люверінк.
Вона разом зі своїм колегою Рустіко Бінасом, незалежним радником з питань зменшення ризику стихійних лих та розбудови стійкості в кінці серпня приїхали до Києва. Вони протягом чотирьох днів проводили тренінг «Підхід стійкого відновлення громади» для працівників Карітасу України. Протягом чотирьох днів теорія поєднувалася із практикою. Опісля наші фахівці отриманні знання впроваджуватимуть на місцях в своїй щоденній роботі.
Про те чого вдалось навчитись, що спільного та відмінного між Україною та іншими країнами, які перебувають у затяжній кризі, що потрібно знати аби її подолати розповіли наші гості?
Ви маєте великий досвід роботи із країнами, які переживали чи й нині переживають кризу. Які на вашу думку, можна виділити спільні проблеми для цих країн? І як їх побороти?
Інге Люверінк, радник з гуманітарної допомоги у Cordaid, Нідерланди:
Кожна країна має свою історію, свою культуру. І звичайно, робота зі спільнотою залежить саме від цього. Утім, як на мене усі країни, з якими доводилося працювати мають спільну проблему. Точніше, спільну помилку на шляху до розв’язання кризи. Ми всі замість того, щоб прислухатися до громад, почути їх, надихнути їх на самостійність, ми намагаємося вирішити проблеми замість них. А відтак, ми даємо рибу, а не вудку. В першу чергу, необхідно змінити ставлення. Наприклад, не думати, що Карітас прийде і принесе щось цим людям, а спробувати відкрити їхній внутрішній потенціал, можливості. Допомогти їм побачити, що саме вони можуть зробити в даній ситуації.
Рустіко Бінас, незалежний радник з питань зменшення ризику стихійних лих та розбудови стійкості:
Занурення у спільноти, особливо, у сільські, – ось що дуже важливо. Іноді навіть необхідно там просто жити, спостерігати. Не говорити самим, а слухати їх. Повірте, це дасть потужний результат. Як на мене можна виділити ще одну спільну помилку для усіх країн: ми часто прислухаємося до лідерів, а не чуємо інших людей. Я точно знаю: спільноти мають велику внутрішню силу, яку необхідно витягти на поверхню. Ваше завдання відкрити потенціал, який є в кожному суспільстві. Цього ми навчали на тренінгу.
Ви сказали, необхідно занурюватися у спільноти та більше слухати ніж говорити наскільки ця формула є універсальною?
Рустіко Бінас:
Так, ця формула працює в усіх країнах. Звичайно, для кожної окремої країни є ще і свій досвід. Проте, хочу вам сказати, найкращі результати були там, де саме спільноти несли відповідальність за проект. Там, де люди відчували, що усе це робиться їхніми власними силами, що саме вони творять своє життя, там дійсно результати вражають. Так, в деяких країнах, люди, з якими ми працювали стали настільки успішними, що почали ділитися своїм досвідом з усією країною. Спільнота має відчувати, що саме вона є двигуном змін. А відтак, позитивний результат не за горами.
На що нам в першу чергу необхідно звернути увагу аби якомога швидше подолати кризу?
Рустіко Бінас:
Повірте – Україна – не виняток. І ми на тренінгу розповідали про це. Якщо в Україні спільноти матимуть відчуття, що саме вони відповідають за зміни, то навіть при найскладніших обставинах відбудуться позитивні зрушення.
Інге Люверінк:
Вам необхідно повернутися до схеми піклування одне про одного. Коли громада дбає про людей, які мають потреби. Думаю ви мали таку традицію, утім через плинність часу вона дещо втрачена. Саме зараз з’явилася можливість поновити її. Важливо, коли спільнота дбає про себе, а не постійно кличе на допомогу когось із зовні. Знаєте, існує певне небезпека: нині люди мають допомогу у великих розмірах, але з часом вона буде зменшуватися. І чи зможуть потім вони подбати про себе? У цьому криється небезпека… То ж нам потрібно зробити так, щоб ці люди, які отримують шефство у майбутньому змогли впоратися самотужки. Мене здивувало те, що фактично всі країни, які перебувають у періоді довготривалої кризи схожі між собою. Подібну ситуацію ми бачили у Конго, Центральній Африці. Так само і на Філіппінах. Наше з вами завдання зробити так, щоб люди самі собі у майбутньому могли дати раду.
Тобто питання за об’єднанням?
Рустіко Бінас:
Буз сумніву! Коли існує соціальне роз’єднання – єдиний спосіб вирішити цю проблему – об’єднатися. Важливо, щоб кожна людина відчувала спільну цінність, за якою вони зможуть ідентифікувати себе. Знаєте, коли відчувають спільність є надії на хороше спільне майбутнє. Шлях вперед якраз і полягає в тому, щоб надати цінність кожній людини, зрозуміти важливість кожної людини і спільну приналежність до чогось більшого, до якоїсь громади. Соціальні процеси не можливо пропустити, або скоротити. Найвища мета – це відновити людську гідність. Адже в кризових ситуаціях це втрачається.
Інге Люверінк:
Журналісти часто запитують у нас: чи існує рецепт подолання кризи? На жаль, його немає. І мушу вам сказати, інколи здається, що кризу подолано, бо настає період миру, точніше затишшя. Утім, вже через кілька років країна знову переживає нову кризу. Ми не можемо випередити чи попередити її. Важливо навчити людей опиратися цій кризі та бути стійким. Головне, якщо вона виникне вдруге, то люди повинні вміти зберігати ритм життя, нормального життя. Майбутнє передбачити важко, важко передбачити кризові ситуації, але дати людям упевненість, що вони можуть в житті багато чого зробити – дуже важливо.
Tags: