03.06.2016, Лурд, Франція
«Об’єднані у братстві для більшої солідарності у Європі» – таким був лозунг Регіональної конференції Карітасу Європи, що відбулась в кінці травня у Лурді (Франція).
Традиційне місце паломництва на цей раз зібрало понад 300 представників Карітасів із 42 європейських країн. Унікальність цієї зустрічі в тому, що вперше у ній брали участь не лише керівники національних організацій Карітасу, а й ті, хто безпосередньо впроваджує програми допомоги нужденним на місцях – соціальні працівники і волонтери, та люди, яким Карітас допоміг у важкий момент, – міґранти і переселенці, люди з особливими потребами. Усі вони зібрались, аби виробити стратегію Карітасу Європи на період до 2020 року, механізми її впровадження, а також сформулювати спільне бачення шляхів подолання бідності, соціальної несправедливості й ізоляції, конфліктів, порушення прав і ксенофобії – проблем, які стали викликом для всіх країн сучасної Європи.
Україну на конференції представляли працівники Карітасу з Києва, Хмельницького та Дрогобича – Олена Федай, Дмитро Козловський та Людмила Смолень, які приїхали раз зі своїми підопічними – Оксаною Щекою, Марією Букавин та Ервіном Абібулаєвим. Історія кожного з них – приклад того, як самовіддана робота працівників програм допомоги Карітасу змінює життя людей, допомагає повірити в свої сили. Голос цих людей почули і в Європі, і, що особливо важливо, почули голос народу України, яикй зараз дуже потребує підтримки і розуміння.
Для Карітасу дуже важливим є факт залучення «низинної ланки» до процесу прийняття рішень, адже таким чином не лише є можливість розповісти широкому європейському загалу про проблеми потребуючих в Україні, а і залучати до суспільної діяльності і соціальної роботи, формуючи не споживачів, а активних громадян, здатних міняти країну. Ця конференція – приклад практичної реалізації такого підходу.
«Спогади про поїздку до Лурду залишаться у мене на все життя. Завдяки всесвітній мережі благодійних організацій Карітас я отримав можливість поспілкуватися з різними людьми, і мені було дуже важливо дізнатися про їхній досвід. Під час урочистого святкування 70-річчя Карітасу Франції я мав честь нести статую Матері Божої. Саме тоді я зрозумів, що не важливо, якою мовою ти говориш, а важливо, що ми працюємо над однією метою – творити милосердя! Дякую Карітасу України за можливість участі в регіональній конференції, – розповідає про свої враження Ервін Абібулаєв, підопічний Карітасу Хмельницький.
«На конференції я мала можливість відчути силу спільноти Карітасу, пізнати живу історію діяльності та досягнень організації. Кожен з чотирьох днів був для мене великою можливістю налагодити контакти та спільне бачення мінімізації проблем європейського суспільства, подолання бар’єрів мови та традицій. Найбільше мене вразило місце проведення конференції, Лурд ‒ місто славне та повне надії й віри паломників з усього світу і духовно окрилене місце. Структура конференції нагадувала майстерно злагоджений механізм, де кожен учасник мав можливість і духовного обміну в малих братствах; і формування шляхів вирішення проблем в робочих групах; і презентувати свою думку шляхом голосування на загальних блоках. Я щиро дякую всім, хто посприяв наданню мені такої можливості, яка змінила мене, розширила уявлення про те, що я роблю, та сформувала вектор мого подальшого руху», – відзначає соціальний працівник Карітасу Київ Олена Федай.
Конференція справила незабутнє враження і на вихованку Карітасу Київ Олену Щеку: «Завдяки цій поїздці я зрозуміла, що Карітас – це організація, яка займається ключовими питаннями не лише окремого міста чи країни, але й усієї Європи та світу. Для мене це був шанс по-іншому поглянути на цей процес. Я поспілкувалась з багатьма людьми, говорила про свою позицію й усвідомила, що мене не лише слухають, але й чують і прислуховуються. Мої враження важко описати, відчуттів та емоцій дуже багато, я вперше побувала за межами України, вперше на такому масштабному заході, ще й побувала в Парижі та Лурді. Тепер я розумію, що разом ми можемо багато».
Історії учасників конференції від України
Історія Ервіна
Ервін Абібулаєв – кримський татарин, народився в Узбекистані, куди була депортована його родина. На батьківщину повернулись лише наприкінці 80-х, побудував дім коло Керчі. Тут Ервін одружився, тут народились діти – Алан, Рінат та Еміль. У родини було невелике сімейне сільськогосподарське підприємство – вони вирощували худобу і птицю, продавали м’ясо і молоко. Бізнес йшов непогано (у господарстві було 20 корів молочної породи, близько 100 свиней і до 500 курей). Але У 2014 році, після російського вторгнення, Ервін з родиною змушені був покинути півострів і переїхати на материкову частину України, адже він не бажав отримувати російське громадянство. Почалися і телефонні дзвінки з погрозами, і моральний тиск та постійні суперечки з друзями і односельцями… Так родина опинилась у селі Лугове Ярмолинецького району Хмельницької області.
Зараз родина освоюється на новому місці – поки вісім осіб живуть у двох невеликих кімнатах і орендують приміщення, де вже почали розводити худобу і вирощувати жито та бобові. А ще мріють побудувати великий дім для всієї родини. Ервін не опускає руки – не просто відроджує свій бізнес, а й допомагає розвивати село односельцям, які вже висловили йому свою довіру – обрали депутатом сільської ради. Останні два роки родиною опікується Карітас, надаючи допомогу дітям, а також консультуючи і підтримуючи дорослих.
Історія Оксани
Оксані Щеці 20 років. Вперше вона переступила поріг Карітасу Києва 2008 року, відвідувала різноманітні гуртки, через два роки стала активним членом футбольної команди, з якою виграла всеукраїнські змагання з вуличного футболу. Зараз сюди ходять і два її братики. Оксана вже закінчила навчання, але не мислить свого життя без Карітасу – зараз вона тренує футбольну команду і працює як волонтер з підопічними, зокрема з дітьми переселенців зі сходу України.
«Завдяки Карітасу я навчилася жити, знаючи, що відповідаю лише за свої власні дії, а не вчинки своїх батьків. Я переживаю за свою родину. Тому хочу показати моїм братам, що я свого часу навчилась в Карітасі, щоб вони мали таку ж підтримку», – говорить Оксана.
Tags: