Передзвін дзвіночків, шурхіт обгорткового паперу для подарунків, шкварчання цибульки на пательні, булькання борщу в баняку, колядки, віншування і багатоголосся вертепу.
Аромат мандаринок, ялинки, свіжого сіна у шопці, узвару, запеченої риби, прянощів глінтвейну.
Вушка з грибами, паштет і шинка, кутя і пампушки з маком, рогалики з трояндовим варенням та імбирні медівники.
Тендітність ялинкових прикрас, колючість зеленої ялинки, фактурність збіжжя дідуха, обійми рідних і близьких, тепло пледу, що зігріває.
Вогні святкових гірлянд, сяйво Віфлеємської зірки, що вело мудреців зі Сходу до ясел маленького Христа, світло Різдвяної свічки, що наповнює домівку затишком і теплом.
Ми чуємо Різдвяні свята, відчуваємо їх на запах, смак і дотик, бачимо їх світло. Святкові обряди і ритуали Різдва, – це те що об’єднує, повертає у дитинство, надає силу і відчуття приналежності до традиції. А ще Різдво це віра в справжнє диво, коли Бог приходить у світ маленькою безпомічною дитиною і своєю любов’ю ділиться зі всіма потребуючими, попри всі перешкоди та негаразди.
Ми теж можемо поділитись своєю любов’ю та світлом з тими, хто цього потребує.
Карітас України щороку проводить благодійну акцію «Різдвяна свічка», долучайся до неї і ти!
Традиційно в рамках акції «Різдвяна свічка» ми розповсюджуємо свічки, декоровані нашими підопічними з інвалідністю, однак цього року пандемія вносить свої корективи як в наше щоденне життя, так і святкування. Тому пропонуємо зосередитись на поширенні віртуальної Різдвяної свічки та світла Різдва.
Ми запрошуємо людей доброї волі, представників бізнесу та неурядових організацій долучитись до цьогорічної акції та подарувати різдвяну казку тим дітям, які знаходячись у скруті та обмеженнях, все менше вірять у диво.
Зробіть пожертву тут:
Пандемія COVID, для родин в складних життєвих обставинах стала неймовірним викликом. Батьки залишились без і так мізерного заробітку, дітей повернули з інтернатів, чи перевели навчання в онлайн і багато дітей просто не мають можливості навчатись через банальну відсутність інтернету або ноутбука… З початком навчального року в багатьох родинах ситуація лише ускладнилась. Історії підопічних Карітасу, – це історії дітей, які попри все не втратили віру в Різдвяне диво, а ми спільними зусиллями можемо їм це диво подарувати.
Аліна і Ліля близнючки, їм по 9 років, їхній старшій сестрі Ганусі 11, ще в них є старший брат, та молодша сестричка. Вони з батьками живуть на самому краю містечка, куди не їде жоден транспорт і добиратись туди можливо лише пішки. Діти навчаються в інтернаті, а вдома разом з батьками живуть в одній кімнаті, бо сім’я просто немає змоги обігріти все житло чи зробити вдома ремонт. Та попри неймовірну скруту, яку посилила пандемія, діти щиро вірять в дива, старанно пишуть листи до святого Миколая і чекають свят…
Коли Сергійкові було 4 роки, його маму позбавили батьківських прав і хлопчик залишився під опікою тата, який на той час змушений був їхати за кордон на заробітки. Хлопчика на той час батько залишає під опікою сестер-монахинь в «Містечку святого Миколая». Повернувшись, батько купив машину, влаштувався у службу таксі, щоб забезпечити нормальні умови для сина, але «старе авто» на жаль підвело, а грошей на ремонт не має. Зараз він працює в доставці меблів і їх комплектуванні. Через складне фінансове становище в трикімнатній квартирі, вони опалюють тільки одну кімнату та кухню. Хлопчик збирає в спеціальну скарбничку свої кишенькові гроші та дрібну решту після покупок, яку віддає тато. Коли скарбничка наповнюється, купується щось найнеобхідніше. Пандемія сильно вплинула на сім’ю, вони дуже переживають за майбутнє, адже в тата немає стабільної роботи і мінімальна зарплата, але попри все вони хочуть залишатись вдома та разом святкувати Різдво…
Антону 5 років, він привітний, старанний й вихований хлопчик, який завжди посміхається та радіє зустрічі з працівниками Карітасу. Крім Антона, у сім’ї є ще один син – підліток Іванко, який хворіє і потребує постійного нагляду. Через особливості здоров’я старшого брата, молодший росте справжньою опорою та помічником. Він готовий наглянути за Іваном, подбати про його комфорт та безпеку, коли мама займається хатніми справами чи шиє на замовлення задля додаткового заробітку. Живе сім’я в маленькій квартирі, більшу частину займають два дивана – це територія старшого сина, а менший з іграшками, альбомами та олівцями – ближче до вікна і балкону. Хлопець тримає свою частину в порядку – є місце і для іграшок, і для візочка Івана. На жаль через хворобу брата, Антон не завжди має можливість гуляти з друзями чи бавитись на майданчику, сім’я живе на 5 поверсі в будинку без ліфта, і мамі надзвичайно важко спускати візочок вниз. Хлопчик неймовірно радіє подарункам благодійників, чи то іграшка, чи щось для творчості, чи солодощі, його очі відразу спалахують, вірою в нехай, маленьке, але дуже справжнє диво.
Сім’я Корольчуків виховує семеро дітей – двоє хлопчиків, Юрія та Миколу, та п’ятеро дівчаток, Оленку, Аліну, Віку, Валентину та Ніну. Родина мешкає у цегляному будинку, їсти готують на маленькій електричній плиті, а опалюють житло дровами, – газ відключили за борги, речі перуть старою пральною машинкою, душ і туалет знаходяться надворі. Юра та Оленка навчались у інтернаті, звідки повернулись з початком пандемії. Попри всі виклики, які постали перед батьками, для дітей це стало справжнім щастям – знову бути вдома, з батьками, братами і сестрами. Однак перед новим навчальним роком комісія Інклюзивно-ресурсного центру дала висновок, що Оленка йде в перший клас загальноосвітньої школи в інклюзивний клас під супроводом вчителя-асистента. А Юра буде повернутий до далекого інтернату, – у хлопця затримка розвитку та порушення мовлення. Неможливо передати наскільки важко для сім’ї знову відпускати хлопця, – попри всі труднощі і негаразди, родині так важливо бути разом.
Зібрані завдяки онлайн пожертвам кошти від Акції “Різдвяна свічка” Карітас направить на цільову допомогу сім’ям із дітьми, які на час карантину повертаються з інтернатних закладів, багатодітним сім’ям у скруті, для того, щоб допомогти їм подолати кризову ситуацію. Звіт про використання коштів буде опубліковано на нашому сайті після завершення акції.
Кожен може подарувати тепло своєї душі дітям, принести надію і світло для тих, хто сьогодні потребує нашої допомоги. Завдяки вашій підтримці у їхнє непросте життя також приходить свято.и
Андрій Васькович,
Президент Карітасу України (2001-2021)