«Я зібрала усі свої заощадження для того, щоб мандрувати по світу, відкривати для себе невідомі землі та займатись благодійністю», – американська волонтерка з Карітасу у Дрогобичі

01.12.14, США-Львівщина
У Карітасі Самбірсько-Дрогобицької Єпархії вже стало доброю традицією приймати у себе іноземних волонтерів. Кожного року осередок запрошує десятки людей доброї волі для реалізації різних благодійних проектів, і цей рік не став винятком.
Зовсім нещодавно сюди завітала американська місіонерка Шевон Реган. З якою ми мали цікаву бесіду.

Шевон, розкажіть про себе, будь ласка: звідки Ви, хто за професією, з якої сім’ї?
– Я народилась у 1974 році у штаті Вірджинія, США. Працюю в американській армії як інженер, виконую також багато секретарської роботи. У мене двоє дітей: 20-річний син та 16-річна дочка. Я маю ірландське коріння.

Звідки дізнались про Карітас і чому вирішили приїхати у Дрогобич в якості волонтера?

– Про Карітас я дізналась від Юрія Волошина (примітка: один із волонтерів, який проживає в Америці, е має українське коріння). Саме він розповів мені про цю організацію і перше, чому я захотіла тут бути: тут не просто здійснюється соціальна робота чи реалізація певних грантів – тут є спільнота християн, які кваліфіковано і посвячено служать потребуючим людям.

Що для Вас означає слово «благодійність»?
– Я народилась у багатій, розвиненій країні. Там, де навіть найбідніші люди є багатшими аніж середній клас в Україні. Я вважаю себе достатньо заможною, бо у мене є все для комфортного життя: машина, дім, одяг та інші життєві зручності. Натомість я

розумію, що у світі є люди, котрі не мають бодай половини з того. Я не маю настільки багато грошей, щоб роздати їх всім навколо, проте у мене є достатньо часу, щоб віддати частинку себе іншим.

Я відклала усі свої заощадження та гроші для того, щоб мандрувати по світу, відкривати для себе невідомі землі та займатись благодійністю, проводити час з тим, хто цього потребує. Ще я дуже люблю дітей та підлітків, розмовляти з ними про все на світі, люблю вести розмову про Бога. Власне, тут в Україні ви дуже віруючі, тому атмосфера вашої країні мені дуже близька.

Які Ваші враження про Україну і зокрема про Дрогобич?
– Тут дуже гостинні, добрі люди, з ними дуже легко. У Карітасі поруч зі мною також живуть кримські татари, котрі є переселенцями. Саме вони часто мене супроводжують в супермаркет чи ще кудись, куди мені потрібно.

У вас кожен бажає розповісти мені щось про Україну та місто, а також навчити української мови. Дуже комфортно перебувати в такій країні, коли люди намагаються попіклуватись про тебе. Щодо Дрогобича, то мені дуже подобаються такі справжні і прості речі, як ринок, чи церкви, чи просто вулиці. Але найважливіша ваша справжність – це, звісно, події, що охопили цьогоріч Україну. Захоплююсь мужністю, братерством, відкритістю ваших співгромадян.

Про що Ви мрієте та які плани на найближче майбутнє?
– Колись я мріла мати щасливу сім’ю, народити дітей та виховати їх. Зараз вона здійснилась, тому я в пошуках нової мрії. І в деякій мірі це є причиною того, що я зараз тут в Україні, – бо моя мрія пов’язана з тим, щоб допомагати людям.

Роблячи волонтерську місію, я хочу докласти зусиль для того, щоб коли я постану перед Богом і він спитає мене: «Що ти зробила доброго?», я відповім: «Можливо, я не перемогла у перегонах життя, проте я старалась з усіх сил, допомагаючи потребуючим».

Надалі я маю намір поїхати в Африку в Уганду у січні 2015 і саме там відкрити сиротинець, а також церкву. Окрім цього, можливо, я ще повернусь в Україну – для мене це буде велика радість!