У відповідь на виклики, що постали перед системою паліативної допомоги в країні під час повномасштабної війни, Карітас України ініціював дослідження «Визначення незабезпечених потреб у сфері паліативної допомоги в Україні під час війни».
Ідея його проведення виникла з необхідності глибшого розуміння ситуації: з одного боку – оцінити результати реалізованих заходів, з іншого – виявити потреби та прогалини, які залишаються у громадах, зокрема в роботі з найбільш уразливими людьми.
Основна мета дослідження полягала у виявленні незадоволених потреб у сфері паліативної допомоги в умовах війни, а також у зборі фактичних даних, які можуть стати підґрунтям для стратегічного планування, побудови ефективної системи підтримки та раціонального залучення ресурсів. Робота проводилася в межах проєкту «Паліативна допомога для вразливих категорій населення в Україні». До збору інформації долучилися Карітаси з Івано-Франківська, Надвірної, Хмельницького, Полтави, а також ХОБФ «Соціальна служба допомоги».
Дослідження охоплювало як бенефіціарів проєкту, так і їхніх рідних, опікунів, соціальних і медичних працівників, представників місцевої влади. У ньому застосовувався змішаний метод – якісні й кількісні інструменти: напівструктуровані інтерв’ю та телефонні опитування. Географічно дослідження зосередилося на регіонах, де впроваджується проєкт, але також були залучені дві організації з інших областей – з опитуванням винятково фахівців.
Результати насамперед будуть використані Карітасом України – для стратегічного планування, розвитку нових ініціатив у сфері паліативної допомоги, а також для звітування перед донорами. Водночас ці дані можуть бути корисними й для місцевої влади, партнерських організацій у сфері охорони здоров’я, соціального захисту та громадянського суспільства.
Сутність дослідження влучно передає коментар Інни Грицьків, менеджерки проєкту з паліативної допомоги Карітасу України:
«Війна оголила вразливість системи паліативної допомоги в Україні та водночас підсилила наш обов’язок діяти системно. Це дослідження – не просто аналітичний інструмент, а крок до усвідомленої трансформації підходів у догляді за людьми, які переживають останні етапи життя. Ми прагнемо, щоб зібрані дані не лише стали основою для стратегічних рішень Карітасу, а й сприяли спільним зусиллям держави, громад і партнерів у побудові гідної системи паліативної підтримки в Україні».
Дослідження Картіасу України «Визначення незабезпечених потреб у сфері паліативної допомоги в Україні під час війни»
Географічне охоплення: Івано-Франківська, Полтавська, Харківська, Хмельницька області України
Соціально-демографічна характеристика: 84% бенефіціарів – особи віком 60 років і старші, 70% – жінки. 40 % респондентів не отримують жодної допомоги/підтримки вдома. Майже кожен другий отримує щоденну допомогу від родичів, ще 7% – від сторонніх осіб (знайомі, сусіди тощо).
Соціальна вразливість та бар’єри доступу
До початку отримання допомоги від Карітас:
■ 53% не знали, куди звертатися;
■ 49% не мали транспорту або не могли оплатити послуги/ліки;
■ 44% стикалися з нестачею медикаментів і знеболення;
■ 40% повідомили про відсутність відповідних фахівців.
Більшість респондентів мають мультиморбідність (від грец. poly – багато + лат. morbos – хвороба/ наявність декількох захворювань у одного хворого), що ускладнює догляд та вимагає міждисциплінарного підходу. Потреби виходять за межі медичних втручань і охоплюють матеріальні, соціальні та психологічні складові:
■ Матеріальна підтримка – 58% (харчування, засоби догляду, базові речі)
■ Соціальна допомога – 40% (допомога в пересуванні, гігієна, побутові справи)
■ Медична підтримка – 33% (візити лікаря, доступ до знеболення)
■ Духовна підтримка – 21%
■ Психологічна допомога – 16%
■ Також згадувалися: реабілітація, допомога з документами, адміністративний супровід. Це підтверджує потребу у комплексному інтегрованому підході, що поєднує медичні, соціальні, духовні та психологічні компоненти підтримки.
Серед незадоволених або обмежено доступних послуг найчастіше називали:
▪ засоби гігієни – 44%
▪ медикаменти – 40%
▪ допоміжні засоби реабілітації – 30%
▪ професійне знеболення – 16%
Основні труднощі до початку отримання допомоги: (з чим стикаються родичі) фінансові проблеми (81%), брак фахівців (72%), брак часу/надмірне навантаження на родину (55%).
Вплив догляду на родичів: 96% відчувають емоційне/психологічне вигорання, 87% – фізичне виснаження, 70% – соціальну ізоляцію чи фінансові втрати.
Найчастішою пропозицією в дослідженні є розширити мережу закладів.
Доступність послуг: що залишалося недоступним або недостатнім
Опитані мали можливість зазначити послуги, які залишаються для них недоступними або надаються в недостатньому обсязі. Це дозволило зібрати інформацію про ключові обмеження в наданні паліативної допомоги на місцях.
Найчастіше згадувалися труднощі з отриманням засобів гігієни (44%), медикаментів (40%) та допоміжних засобів реабілітації (30%). Частина респондентів вказала на нестачу професійного знеболення (16%) та нерегулярність отримання послуг (9%).
Оцінка доступності паліативної допомоги у громаді
■ 37% вважають доступ до паліативної допомоги дуже добрим, зазначаючи, що вона доступна багатьом мешканцям;
■ 63% не мають достатньої інформації про доступні послуги, або вказують на обмежений доступ, із наявними труднощами при отриманні допомоги, або паліативна допомога в громаді практично відсутня й реалізується лише у вигляді окремих ініціатив.
Отримані результати свідчать про обмежену доступність або недостатню ефективність альтернативних джерел паліативної допомоги на місцевому рівні. Це підкреслює необхідність посилення міжвідомчої взаємодії та кращої інтеграції послуг у громадах для забезпечення безперервної підтримки людей із тяжкими захворюваннями.
Результати опитування показують, що переважна більшість респондентів до початку отримання паліативної допомоги стикалися з комплексними бар’єрами в доступі до необхідних послуг:
■ 53% не знали, куди звертатися по допомогу;
■ 49% не мали транспорту для доїзду до медичного закладу;
■ 49% не могли дозволити собі оплатити послуги або ліки;
■ 44% стикалися з браком ліків або знеболення;
Переважання хронічних неврологічних і серцево-судинних захворювань. Значна частина осіб також має онкологічні діагнози або страждає на хронічний біль. Дані підтверджують складний медичний стан бенефіціарів, що зумовлює потребу в тривалому догляді та фаховій підтримці.
77% родичів приділяють догляду за тяжкохворим рідним цілодобово.
Вплив догляду за тяжкохворим на життя респондентів:
■ Емоційне / психологічне вигорання – 45 респондентів
■ Фізичне виснаження – 41 респондент
■ Обмеження соціального життя / ізоляція – 33 респонденти
■ Зниження доходів / фінансові труднощі – 32 респонденти
Найбільші бар’єри при наданні паліативної допомоги у громадах:
■ Недостатнє фінансування для надання послуг
■ Адміністративні або організаційні обмеження
■ Брак кваліфікованих кадрів
■ Низький рівень поінформованості населення
===
Проєкт «Паліативна допомога для вразливих категорій населення в Україні» реалізується спільно з Caritas Ukraine та за фінансової підтримки Cordaid і Renovabis.
Tags: