“Є дні, викарбувані в історії міста як чорні. Один із них — 8 січня 2025 року…”
— так починає свою розповідь пані Неля, жителька одного з прифронтових міст.
Того дня вона поверталася з роботи — трохи запізнилась на трамвай. Біля прохідної заводу побачила чоловіка Рустама. Кілька секунд розмови, усмішка — і миттєвий вибух. КАБ влучив у будівлю навпроти. Другий — у завод. Рустам закрив собою Нелю. Після вибуху, крізь дим і хаос, він тихо промовив: “Неля… рука…”
В день, коли Рустам втратив кінцівку, в місті загинули 14 людей. Понад 100 — дістали поранення. В трамваї, на який запізнилась Неля, жоден пасажир не вижив.
Сьогодні Рустам проходить оформлення інвалідності і робить кроки до відновлення. Неля — продовжує психологічну реабілітацію. Подружжя стало учасниками реабілітаційного табору для осіб, які отримали інвалідність внаслідок повномасштабної війни. Табори відбулися в травні–червні 2025 року в межах проєкту “Забезпечення повноцінного доступу до захисту постраждалого від війни населення прифронтових районів України” ECHO-3. Вони стали простором для фізичного, психологічного й емоційного відновлення для людей, які пережили надзвичайно важкі події.
Програма табору
Програму табору розробили фахівці Карітасу України за підтримки партнерських організацій на основі реальної оцінки потреб осіб з інвалідністю. Участь у двох п’ятиденних сесіях взяли 20 осіб з інвалідністю і 13 членів їхніх родин.
Кожного учасника супроводжував кейс-менеджер, а сам табір поєднав терапевтичну, психологічну та освітню підтримку. За кілька днів, люди отримали комплексу фізичну, психологічну, інформаційну підтримку, а також багато справжньої турботи і розуміння – вони не самі.
Учасники працювали з фізичним терапевтом, який проводив як групові, так і індивідуальні сесії. Також фахівець навчав супровідних осіб, як продовжити реабілітацію вдома.
Окрема увага — відновленню емоційного ресурсу. Психологічна допомога надавалась як самим постраждалим, так і членам їхніх родин.
Спеціалісти Карітасу розказали також про можливості працевлаштування, відкриття власної справи, пошук грантових можливостей і правову підтримку. Це важливий етап — бо реінтеграція в суспільство потребує не лише лікування, а й ресурсів для самостійного життя.
Завершальною частиною стала спільна сесія, де учасники ділились пережитим, говорили про біль, страхи, але й про силу, яка народжується у підтримці одне одного. Бо мотиваційно-ресурсний табір — це більше, ніж п’ять днів. Це — вікно можливостей для тих, хто пережив найгірше. Простір, де шрами війни не приховуються — але отримують турботу й силу для загоєння.
Після завершення програми фахівці Карітасу продовжуватимуть надавати людям підтримку в межах наших кризових центрів.
Проєкт реалізується Карітасом України за фінансової підтримки Європейського Союзу та Карітасу Австрії.
Tags: