Інтерв’ю тижня

 

Керівник відділу розвитку волонтаріату і розбудови громадянського суспільства Карітас України Артур Деска переконаний, що виховання молоді у волонтерському дусі є надійним шляхом розбудови громадянського суспільства.

 

Артур Деска, що родом з Польщі і з 2003 року працює в Україні, у розмові із журналістом Інтернет-видання «Захід.net»  наголосив на взаємозалежності бути готовим жертвувати заради суспільства та зростання загального блага. «Бо зрозуміло, що гарно бути героєм, стояти з прапором, захищати ідею під всезагальними поглядами. Але як треба пунктуально прийти на роботу і чесно виконати свою працю, то це вже набагато складніше», – підкреслив важливість компетентності та дисциплінованості у роботі пан Деска.

 

На думку А. Дески, сьогодні треба інвестувати в молодих, яким зараз по 14–16 років. «Це, безперечно, складна робота, бо кожна людина хотіла б бачити результат своєї праці вже, – сказав він. – А тут працюєш-працюєш, стараєшся і маєш усвідомлення, що результат того, що робиш, буде видно через багато років, і не ти користатимеш із нього. І тому треба знайти в собі силу, щоб дивитися на це у перспективі».

 

Розповідаючи про роботу Центру волонтаріату Карітас Самбірсько-Дрогобицької Єпархії УГКЦ його директор підкреслив, що українці повинні розуміти потребу жити у громадянському суспільстві: «Тому мусимо будувати суспільство, користь із якого отримуватиме вже не моє покоління. Саме тому існує Центр волонтаріату. Якби порахувати, наскільки волонтери допомагають Карітасу, а наскільки Карітас волонтерам, то це буде десь 25% і 75%. Це навпаки, ніж в інших країнах. Але ми не маємо вибору».

Цьому Центру більше 6 років, продовжує пан Деска, але він має не тільки волонтерів – це група людей, яка веде цілеспрямовані заходи спільно з волонтерами, для волонтерів або спільно з волонтерами для когось. «Ці заходи є заплановані, і вони у підсумку дають такий результат, у якому є суспільна користь. Водночас ті молоді люди розвиваються», – додав він. Загалом через Центр вже пройшло понад триста волонтерів. Зараз до нього приходить близько ста молодих людей.

 

У розмові працівник Карітас України акцентував увагу на тому, що молоді люди приходять до Центру переважно через те, що їм просто нудно вдома. «Ми маємо не багато часу для того, щоб, коли до нас приходить волонтер, змінити його поверхневу мотивацію на глибоку. Якщо цього не вдасться зробити, то волонтер з часом втрачає інтерес», – розповідає важливість уважної роботи з волонтерами Артур Деска.

 

Щоб волонтери зацікавилися громадською роботою, працівники прагнуть ставити їм такі запитання, які їм ніхто не ставить. Наприклад, «Ким ти хочеш бути в житті? А чому? А як ти собі це уявляєш? Закрий очі і уяви собі, що минуло 15 років, де ти є і що ти робиш? Як виглядає твоя сім`я?».

 

«Я розповідаю, що, будуючи хату, спочатку розробляють її план, потім ставлять фундамент, а на ньому зводять стіни… Тобто, по-перше, ми ставимо ці питання, а по-друге, вслухаємось у відповіді волонтерів і допомагаємо їм піти тим шляхом, який вони обирають», – поділився педагогічними прийомами А. Деска.

 

Щоб побачити як різні люди мають різний спосіб діяльності, відмінні способи підходу до різних питань, неоднакові способи вирішення тих питань, в Центрі організовуються зустрічі з молоддю з різних міст і країн. «Вони починають задумуватися над тим, про що у буденному житті не думають. І це змінює їхній підхід до життя, змінює їхні цінності», – доповнив А. Деска.

 

Волонтери Центру, розповів пан Деска, провадять Дитячий соціальний центр, який діє в Карітасі з понеділка по п’ятницю. Туди приходять близько 20 дітей. Волонтери готують їм невеликий обід, допомагають зробити домашнє завдання та організовують різноманітні ігри і заходи. Це переважно діти з неблагополучних сімей. Тому нерідко треба когось вимити, вивести воші. Коли якась дитина вдягнена не по погоді, підбирають їй одяг в гуманітарці. Також волонтери допомагають вихованцям дитячого будинку «Оранта», організовують  для них різні свята, ігри, виїзди на природу, шукають для них одяг та іншу гуманітарну допомогу.

 

Зі слів Артура Дески, для підтримки цих та інших цілей волонтери активно залучаються до фандрейзингу: збирають пожертви, продають свічки, влаштовують ярмарки. «Саме волонтери повністю обслуговують літні табори для дітей: розробляють програми, готують їсти, стежать за порядком, – додав він. – Власне, це і є той дієвий інструмент, завдяки якому ми вчимо їх милосердю, співчуттю, жертовності, прищеплюємо вміння піклуватися про іншого.

 

В інтерв’ю пан Деска також дав оцінку українському законодавству щодо волонтаріату. Відсутність чіткого законодавства створює проблеми для волонтерського руху. «Наприклад, я посилаю волонтерів, щоб вони щось зробили, наприклад, у самбірській лікарні, то я повинен дати їм гроші на дорогу і харчування. А за законом я не маю на це права», – зазначив А. Деска. До речі, у законах про волонтаріат, які існують в інших країнах, волонтерська робота зараховується до стажу праці.

 

Підсумовуючи розмову Артур Деска підкреслив, що повинна бути мода на волонтаріат: «Я – волонтер» – це мало б означати, що я є кращим. Я – суспільно потрібний. Я – більш активний. А в Україні нема такого, щоб при працевлаштуванні людина сказала, що була волонтером і працедавець зробив висновок, що це більш корисний працівник».