30 липня – Всесвітній день протидії торгівлі людьми. Він був проголошений Генеральною Асамблеєю ООН у 2013 році для підвищення обізнаності громадськості про цю проблему і привернення уваги до тяжкого становища мільйонів людей, які потерпіли від цього злочину.
Україна – одна з основних країн походження постраждалих від ситуації торгівлі людьми в Європі. За даними дослідження, проведеного на замовлення Міжнародної організації з міграції (МОМ), з 1991 року від цього злочину постраждало понад 300 тисяч українців. Водночас за статистикою, яку МОМ презентувала в грудні 2023-го, майже кожна друга людина (59% опитаних) готова прийняти принаймні одну сумнівну пропозицію, через що може потрапити в ситуацію торгівлі людьми.
Використання людини, як товару, в Україні та за кордоном – особливо тяжкий злочин, що карається Кримінальним кодексом (ст. 149 ККУ). За даними Міністерства внутрішніх справ, лише з 24 лютого 2022 року по жовтень 2023-го в Україні виявлені 264 кримінальні правопорушення за ознаками статті про торгівлю людьми, підозри оголошені 169 особам.
Кореспонденти Укрінформу поспілкувалися з менеджером проєктів протидії людьми Міжнародного благодійного фонду «Карітас України» Наталією Голинською, яка з 2004 року працює як правозахисниця, сприяє попередженням злочину, інтеграції постраждалих у суспільство.
Що таке торгівля людьми у сучасному світі? Як змінилася ситуація з початком повномасштабного вторгнення в Україну? Як уберегти себе та близьких від загроз бути експлуатованим? Кореспонденти отримали відповіді на ці та інші запитання.
ТОРГІВЛЯ ЛЮДЬМИ – СУЧАСНЕ РАБСТВО І СОРОМ ХХІ СТОЛІТТЯ
– Пані Наталіє, для чого був заснований Всесвітній день протидії торгівлі людьми? І я бачу, що у вас на сукні прикріплене блакитне серце, що воно символізує?
– Торгівля людьми – глобальне явище. І один із найганебніших злочинів, що порушує права людини, принижує її честь та гідність.
У 2008 році Управління ООН із наркотиків і злочинності (УНЗ ООН) започаткувало кампанію «Блакитне серце», аби сприяти участі урядів, громадянських суспільств, комерційного сектору і окремих осіб для допомоги запобіганню торгівлі людьми. До цієї ініціативи почали долучатися країни у всьому світі. І ось такий значок – блакитне серце – це символ Всесвітнього дня боротьби з торгівлею людьми. Я б, звісно, хотіла, щоб тут до синього кольору ще додали жовтий (посміхається), аби акцентувати на українських символах.
– Тема протидії торгівлі людьми – непроста, не кожен зможе в ній працювати. Чому ви обрали такий шлях?
– Я не планувала займатися протидією торгівлі людьми. Маю педагогічну освіту, також здобула фах з менеджменту неприбуткових організацій. І 20 років тому я не знала, що таке торгівля людьми. Проте, коли почала працювати в одній із місцевих організацій Карітасу, мене запросили на посаду менеджера проєкту по протидії торгівлі людьми. Мені була цікава сама ідея роботи в хабі організації і я погодилася працювати в цьому напрямку.
Спершу я стереотипно думала, що це – тільки сексуальна експлуатація жінок. І направду, в 2004 році ми працювали тільки з жінками, які постраждали від торгівлі людьми, зокрема в секс-індустрії, або були експлуатовані в промисловості, сільському чи домашньому господарстві. Але зараз саме поняття «торгівля людьми» набагато ширше, аніж сексуальна експлуатація.
– То що таке торгівля людьми і які аспекти включає?
– Це явище, яке може масштабуватися та змінюватися відповідно до викликів, які вносить життя: війна, повінь, голод, кліматичні зміни чи пандемія коронавірусу, – усе впливає на цей феномен. Ми знаємо, що торгівля людьми включає в себе трудову та сексуальну експлуатації, втягнення в злочинну діяльність чи збройні конфлікти, примусове жебрацтво, використання людини для продажу органів, торгівля дітьми, немовлятами та сурогатне материнство.
– І сурогатне материнство теж?
– Так, оскільки наразі в Україні – нечітке законодавство щодо сурогатного материнства. У 2023 році було викрито масштабну схему торгівлі новонародженими дітьми під виглядом сурогатного материнства. Слідство встановило факти незаконного вивезення за кордон восьми немовлят та попередило спробу вивезення ще однієї дитини під час воєнного стану.
Є й інші види торгівлі людьми, які модифікуються, з’являються або зникають. Є такий маловідомий вид торгівлі як консумація. Це експлуатація жінок, коли їх запрошують працювати хостесами, офіціантками або танцівницями, а, по суті, змушують «розкручувати» багатих клієнтів ресторанів та готелів на дорогий алкоголь, страви, послуги, щоб бізнес мав великі прибутки.
– Тобто торгівля людьми – це процес отримання прибутку з використанням людини чи групи людей?
– Власне, у цьому й полягає вся суть торгівлі людьми. Цей процес можна поділити на три умовні фази: дія-спосіб-мета. Перше – те, як залучають людей: обманом, обіцянками, спокусами, закохуванням… Далі варто зауважити, яким чином їх переміщують, передають, продають та утримують. Мета – це прибуток через експлуатацію людини. Внаслідок цього виникають трафіки.
По суті, це – нелегальний і один із найприбутковіших тіньових бізнесів у світі. Англійською це human trafficking, як трафік наркотиків. А у нас переклали «торгівля людьми», і це звучить якось дуже просто, ніби покупець дав гроші – купив дитину. Але процес набагато складніший, відбувається завуальовано і проходить наскрізною ниткою через усі соціальні проблеми, які існують: бідність, бездомність, міграція, залежність від наркотиків чи алкоголю, безробіття, гендерна нерівність, дискримінація деяких етнічних груп, інвалідність тощо. І в цих соціальних проблемах ми всюди можемо прослідковувати торгівлю та використання людей.
В УКРАЇНІ ЧЕРЕЗ ВІЙНУ ПОСТРАЖДАТИ ВІД ТОРГІВЛІ ЛЮДЬМИ МОЖЕ КОЖЕН
– Як змінилася ситуація з торгівлею людьми в Україні від початку повномасштабного вторгнення Росії?
– Якщо говорити про ситуацію в українському суспільстві до війни, то на ситуацію впливали, здебільшого, економічні та соціальні проблеми такого характеру, як безробіття, домашнє насильство, жебрацтво.
Зараз ці виклики лишилися, але з’явилося багато нових. Звісно, в найбільшій групі ризику й надалі перебувають діти, жінки, люди з інвалідністю, багатодітні сім’ї.
Окрім того, є багато вимушених переселенців та мігрантів, які тікають від війни в їхніх містах та селах у безпечніші місця. Там вони стикаються з новими проблемами: житло, гроші, робота, навчання, забезпечення їжею, засобами гігієни тощо. Ці люди – у вразливому стані, адже втратили дім і часто можуть стати жертвами експлуатації або й торгівлі людьми.
– Тобто внутрішньо-переміщені особи зараз – у найбільшій групі ризику?
– Так, і серед наших бенефіціарів, осіб, що постраждали від торгівлі людьми, 55% – це внутрішньо-переміщені особи.
В Україні під час війни постраждати від торгівлі людьми може кожен. Ця тема дуже мало висвітлена. За даними інформаційно-обчислювального центру Мінсоцполітики, кількість офіційно зареєстрованих ВПО в країні наразі сягає 4,7 мільйона, з яких майже 21% (понад 935 000) – діти віком до 18 років. Серед них 3,6 мільйона – люди, які були переміщені (або повторно переміщені) з початку повномасштабної війни. Із них 2,5 мільйона – переміщені особи, які не можуть повернутися до своїх домівок через те, що їхнє житло або зруйноване, або в зоні активних бойових дій, або на тимчасово окупованій території. Ці люди – завжди в зоні ризику.
Разом із тим, станом на лютий 2024 року в світі зареєстровано 6,5 млн українських біженців, у основному – жінки з дітьми. Часто опинившись за кордоном, у пошуках житла, їжі, заробітку, вони можуть стати жертвами злочинців, які дуже активні в інтернеті.
– Виїжджають і чоловіки, тікаючи від мобілізації.
– Так. Разом із тим, страх перед призовом до армії призводить до масової міграції українських хлопців віком до 18 років. Ці діти без супроводу дорослих стикаються з високими ризиками торгівлі людьми через економічні труднощі та мовний бар’єр. Через страх депортації та призову вони часто неохоче звертаються по допомогу або повідомляють про експлуатацію. Цей ризик існує і всередині країни, де чоловіки-жертви торгівлі людьми можуть не бажати повідомляти про це з аналогічних причин.
– А як щодо тимчасово окупованих територій? Чи відомо, яка ситуація там?
– Понад 3,3 млн людей потребують допомоги у прифронтових громадах на сході та півдні країни. У цих громадах, включно з окупованими РФ територіями, мільйони людей стикаються з труднощами у реалізації своїх прав і свобод, а також у доступі до води, їжі, житла, медичних послуг, соціального і правового захисту та базових товарів.
Росіяни вивозять наших дітей, людей з інвалідністю в свою країну. Для чого? Щоб доглядати за ними? Сумніваюся. А, може, на органи? Вони вчиняють геноцид проти українського народу. І, разом із тим, змушують українців відмовлятися від паспортів, мобілізують в армію Росії, викрадають, утримують у полоні, завдають морального та фізичного насилля. На жаль, ми не маємо такої статистики, скільки осіб постраждали від торгівлі людьми в окупації. Але впевнена, що після нашої перемоги дізнаємося чимало жахливих фактів.
– А яким чином підраховують осіб, які зазнали торгівлі людьми в час війни?
– Цього року, станом на 10 липня, Нацсоцлужба надала 121 українцю статус особи, яка постраждала від торгівлі людьми. Серед них – 66 чоловіків, 45 жінок та десятеро дітей. В основному це – внутрішня торгівля людьми, але це лише тому, що транскордонну значно важче виявити.
Разом із тим, Карітас України веде свою статистику бенефіціарів, які до нас звертаються самостійно, або яких нашим працівникам вдається виявити в громадах, щоб залучити до допомоги. Від початку року маємо вже 128 бенефіціарів (82 – жінки, 46 –чоловіків, 12 – дітей). Із них 55% – ВПО, 14% – люди з інвалідністю.
Найбільш вразливою групою є внутрішньо переміщені особи, особливо ті, які не мають документів і не можуть отримати доступ до державних пільг або програм допомоги, що підвищує їхню вразливість до торгівлі людьми. Серед 12 випадків торгівлі дітьми, виявлених Карітасом, троє дітей були примушені до жебракування, всі – з сімей внутрішньо переміщених осіб. Більшість випадків – це трудова експлуатація, яка часто має місце в полоні.
У порівнянні з 2022-23 роками зменшилися випадки сексуальної експлуатації. Адже на Київщині та Харківщині під час окупації росіяни чинили страшні безчинства, вбивства, ґвалтували не лише жінок, а й дітей, людей похилого віку, чоловіків. Було багато змішаних випадків, коли використовували і тіло, і працю.
СВІТОВА СПІЛЬНОТА МАЄ АКТИВНО ДОЛУЧАТИСЯ ДО ВИРІШЕННЯ ПРОБЛЕМ ТОРГІВЛІ ДІТЬМИ
– Нещодавно ви брали участь у конструктивному діалозі під час Конференції учасників Конвенції ООН проти транснаціональної організованої злочинності у Відні. Що це за подія і чому важлива для України?
– Конструктивний діалог при Управлінні ООН з наркотиків та злочинності започаткували три роки тому, щоб залучити сектор громадянського суспільства до механізму впровадження в кожній державі Конвенції ООН проти організованої злочинності.
Карітас України отримував запрошення всі три роки поспіль, а цьогорічною темою була торгівля дітьми та органами. У події взяли участь понад 400 делегатів із 94 країн світу. Разом із керівницею програми «Безпечна міграція та протидія торгівлі людьми» Іриною Маєвською ми наголосили світовій спільноті, що зазначена вище проблема дуже загострилася в Україні з початком повномасштабної агресії РФ і особливо є актуальною в плані примусової депортації українських дітей та їх експлуатації. В умовах постійного переміщення, погіршення соціально-економічних умов та насильства, що калічить життя, діти щодня наражаються на екстремальні ризики, їхні права порушують. Основними причинами такої ситуації є порушення Росією основних принципів Статуту ООН та неповага до основних прав людини.
Об’єднаний демократичний світ повинен зробити пріоритетом репатріацію понад 19,5 тисяч депортованих українських дітей. Це – за даними Нацполіції, хоча, за інформацією з відкритих джерел, 744 000 дітей були депортовані на територію РФ. Точну кількість постраждалих дітей не можна встановити через активні бойові дії та тимчасову окупацію частини території України.
Карітас закликає підтримати реінтеграцію цих дітей в українське суспільство та притягнення до відповідальності воєнних злочинців, особливо тих, хто причетний до торгівлі дітьми. Я говорила з трибуни ООН у Женеві і минулого року, що примусове вивезення наших дітей – це геноцид українського народу, що визначено четвертим підпунктом цього поняття.
– Ви зазначали, що лише за цей рік серед ваших бенефіціарів є 12 дітей, які зазнали експлуатації. Чи розповідали їхні історії в ООН?
– Так, до заяви, яку ми подали на розгляд президіуму, додали історію бенефеціарки Карітасу. До одного з міст західної України з окупованих територій переїхала 17-річна дівчина, назвемо її Аліна, оскільки ми зобов’язуємося не розголошувати особисті дані бенефіціарів.
Вона звернулася до нас як ВПО за матеріальною допомогою. Соціальні працівники її скерували до центру протидії торгівлі людьми, де фахівці виявили, що цю неповнолітню дівчинку окупанти утримували в так званому поліцейському відділку протягом кількох днів. Росіяни застосовували до неї психологічне та фізичне насильство, тому що виявили її проукраїнську позицію. Більше того, кожного дня дівчину разом із дорослими українцями, які були в полоні, змушували розвантажувати тіла і рештки тіл російських солдат. Ці трупи лежали днями, а то й тижнями на полі бою. Уявіть собі, як такий жах вплинув на психіку дитини.
На щастя, вона відновилася, завершила навчання, пройшла психологічну реабілітацію, отримала статус особи, що постраждала внаслідок торгівлі людьми, возз’єдналася з родиною, якій теж вдалося вирватися з окупації, і починає нову сторінку життя. Розпочала свій маленький бізнес – виготовляє та реалізовує на ярмарках, у соцмережах свічки. Ми сподіваємося, що це молоде життя врятоване.
– А як виявити, що просто зараз дитину експлуатують або ж вона зазнає насилля?
– Насправді не складно, потрібно мати відкриті очі, вуха і серце. Коли ми проходимо повз дитину, яка просить милостиню, а мала б бути в школі, то не замислюємося, що, можливо, її до цього хтось змусив.
Ми проходимо повз будівництво і бачимо, як 13-річні хлопчики носять мішки з цементом, і думаємо: от молоці, такі малі, а вже заробляють. Але ми не замислюємося, чи той роботодавець дотримується норм, чи це – експлуатація дитячої праці за копійки.
Коли ми бачимо, що ромської національності тримає світленьку дівчинку, знову проходимо повз. А, можливо, це – викрадена дитина, її використовують, щоб викликати жаль і залучити більше коштів? Її накачують алкоголем чи наркотиками, щоб постійно спала, і так жебракують.
Кожного дня ми таке зустрічаємо. Це – торгівля дітьми! Але людям, здебільшого, байдуже. Тому важливо інформувати про протидію торгівлі людьми, щоб діти, підлітки, молоді люди знали, куди звернутися у випадку небезпеки. Власне, це стосується і дорослих, які найчастіше потрапляють у пастку, спокушаючись на «великі гроші».
КАРІТАС МАЄ В УКРАЇНІ 7 ЦЕНТРІВ З ПРОТИДІЇ ТОРГІВЛІ ЛЮДЬМИ
– Яким чином у Карітасі виявляють осіб, які постраждали від торгівлі людьми? Зазвичай такі люди рідко зізнаються, що з ними сталося.
– Цього року ми розширили масштаби проєкту з попередження, захисту та допомоги вразливим категоріям людей, які постраждали від торгівлі людьми в Україні. Наразі в нас працює сім локальних центрів протидії торгівлі людьми у місцевих організаціях Карітасу: у Києві (охоплює Київську, Чернігівську, Житомирську, Черкаську, Вінницьку області), а також у Львівській, Одеській, Хмельницький, Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях.
В завдання наших працівників входить три основні складові: превенції – запобігти, навчити, інформувати; виявлення – ідентифікувати постраждалих від торгівлі людьми, і надання їм комплексної реінтеграційної допомоги.
Ви маєте рацію, що виявити постраждалих – складно. Люди, які пережили експлуатацію та насилля, тепер часто живуть у віддалених селах і воліють мовчати. Тому їздимо у віддалені райони, розповідаємо, що таке торгівля людьми, зазначаючи: якщо з вами подібне сталося – ми готові допомогти.
Допомагаємо всім вразливим категоріям. Наприклад, людина приходить у медичний центр Карітасу і розповідає, що приїхала з тимчасово окупованої території. А ми розуміємо, що це означає: пройти фільтраційні табори, насильство, приниження, можливо, утримання в якомусь так званому поліцейському відділку впродовж кількох тижнів, експлуатація.
Медичні працівники перенаправляють таку людину до центру протидії торгівлі людьми. І таким чином ми виявляємо постраждалих. Далі вони рекомендують своїм знайомим, які були з ними в тій самій ситуації, і приводять наступних бенефіціарів.
– Як ви їм допомагаєте?
– Надається комплекс послуг і працює індивідуальний підхід до кожного бенефіціара. Ми складаємо оцінку його потреб і план реінтеграційної допомоги. Із кожним постраждалим працюють фахівці: як правило, соціальний працівник, психолог, за потреби – юрист.
Інколи залучаємо медичних працівників і надаємо матеріальну допомогу. Є випадки, коли допомагаємо людині розпочати власну справу, як дівчині, про яку я розповідала.
Допомагаємо зібрати всі потрібні документи, щоб отримати від держави статус особи, яка постраждала від торгівлі людьми.
Фінансування на проєкти з протидії торгівлі людьми надають наші донори з Франції, Іспанії, Кореї, Великобританії.
– А кому надається статус особи, що постраждала внаслідок торгівлі людьми, та хто вповноважений його надавати?
– Відповідно до закону “Про протидію торгівлі людьми” особа, яка вважає себе постраждалою від торгівлі людьми, має право звернутися до місцевої державної адміністрації із заявою про встановлення статусу. Якщо районна чи обласна адміністрація цей статус підтверджує, то документ надсилають у Нацсоцслужбу і затверджують у Міністерстві соціальної політики.
Найважливіше в цій справі – правильно оформити документи та надати детальну інформацію під час опитування. Бувають випадки, коли людині відмовляють, але найчастіше це відбувається через бюрократичний фактор. Приміром, чиновник десь у районній адміністрації не зовсім компетентний, як правильно заповнити і відобразити кейс експлуатації торгівлі людьми, де є основні маркери: дія, спосіб, мета. А в Києві ж не бачать людину, а читають папір. Тому інколи наші фахівці беруть бенефіціара за руку і йдуть разом із ним до уповноваженої особи, аби прослідкувати, щоб усі документи були оформлені належним чином.
Статус надається на два роки. Передбачає надання одноразової матеріальної допомоги у порядку, встановленому Кабінетом міністрів України, а також медичну, психологічну, соціальну, правову та іншу необхідну підтримку.
ІНФОРМОВАНИЙ – ЗНАЧИТЬ УБЕЗПЕЧЕНИЙ
– Я знаю, що одним із найважливіших завдань є саме попередження злочину торгівлі людьми. Фахівці Карітасу створили онлайн-курс «Торгівля людьми: як захистити себе та близьких» на платформі Prometheus, щоб поділитися унікальним досвідом організації. Наскільки це зараз актуально?
– Ми хочемо підвищити рівень обізнаності щодо торгівлі людьми під час війни і донести цю інформацію до якомога більшої кількості людей, особливо молоді.
Розуміємо, що молоді люди найчастіше черпають інформацію з онлайн- ресурсів. А ця освітня платформа – дуже популярна, лише за місяць від запуску курс пройшли 20 тисяч людей. Цільова аудиторія – необмежена, адже від торгівлі людьми не застрахований ніхто.
Важливий елемент даного освітнього курсу – правила, які, однак, не треба заучувати напам’ять! Варто лише переглянути корисні відео, виконати інтерактивні завдання та спілкуватися на форумі, щоб запам’ятати основні принципи безпечної поведінки під час подорожей, пошуку роботи, знайомства в інтернеті, навчання за кордоном, волонтерства тощо. З дописів слухачів ми дійшли висновку, що існує запит на офлайнові заходи (інтенсиви, зустрічі, лекторії, воркшопи) для працівників державних структур, зокрема ДСНС, поліції, соціальної сфери, а також освітян.
– Чи працюєте в напрямку інформування дітей?
– Діти – вразлива категорія, їх легко можна заманити в пастку, спокусивши чимось смачненьким або цікавим, а потім посадити в машину і викрасти. Зазначу, що Карітас Броди, за згоди батьків, провели такий експеримент: дітям пропонували гарненьке кошеня чи солодощі, підлітків просили про допомогу, але варто було пройти кудись… І батьки були вражені результатами, адже зізнавалися, що були впевнені, що їх дитина знає, як себе поводити з незнайомцями. Ми йдемо в освітні заклади і розповідаємо дітям, педагогам, батькам, що таке торгівля людьми та наскільки ця проблема підступна.
– Такі експерименти проводите лише з дітьми?
– Ні. В Одесі ми проводили експеримент із працевлаштуванням. Розклеїли містом оголошення з привабливими пропозиціями – роботою за кордоном для чоловіків, високою, порівняно, з ринком праці, зарплатнею, оплатою проживання для жінок тощо. Такого типу оголошення часто можна помітити на стінах або в соцмережах, але подібні пропозиції – часто шахрайські, і призводять до різного типу експлуатації.
У оголошеннях замість контактного телефону був вказаний qr-код. Людина відскановує і тут… За посиланням – поради з безпечного працевлаштування. За підрахунками кожного дня близько 11 людей переходили за цими посиланнями, сподіваючись скористатися “привабливими” пропозиціями. Тож можна дійти висновку, що щодня мінімум 11 людей наражають себе на небезпеку, їх можуть ошукати.
– Українці за кордоном тепер часто потрапляють у пастки «роботодавців»…
– На жаль, це правда. Людина, в першу чергу, сама відповідає за своє життя та здоров’я, тому важливо пам’ятати основні правила під час виїзду чи подорожі за кордон.
По-перше, слід мати контакти посольства чи консульства України в тій державі, куди прямуєте, щоб у випадку небезпеки туди звернутися.
По-друге, нікому не давати свій паспорт, адже людина без документів зазнає різних маніпуляцій від злочинців. Краще також зробити друковані копії паспорта та зберегти скановані десь на онлайн-сервері.
Важливо ніколи не залишати дитину з незнайомцями та подбати, щоб в її кишені був папірець з контактами батьків. І варто користуватися лише офіційними джерелами інформації – це може убезпечити від багатьох ризиків. І пам’ятати завжди, що жодну людину не можна експлуатувати чи принижувати, а її гідність та права мають бути захищені.
Якщо Ви бажаєте пожертвувати кошти Карітасу України та підтримувати благодійний проєкт – перейдіть за посиланням: https://caritas.ua/donate/
Tags: