Яка доля може чекати в нашій країні людей з обмеженими розумовими можливостями? У Львівській області функціонують геріатричні пансіонати, психоневрологічні інтернати та дитячі інтернати. Ось такі сумні перспективи: все життя бути закритими у власних домівках, або існувати в пансіонатах.
Саме тому 27 серпня відбувся круглий стіл під назвою «Особливі історії особливої молоді. Успіхи, поразки, виклики…», який організував Карітас Львів. На круглий стіл були запрошені представники Львівської міської ради та Львівської облдержадміністрації, громадських організацій та благодійних фондів, які опікуються молоддю з інвалідністю.
Головною метою проведення заходу було обговорення проблем осіб з інтелектуальною неповносправністю, які страждають від соціальної ізоляції та неприйняття в суспільстві, а також важливим було поділитися успіхами молоді з інвалідністю, які відвідують осередок-майстерню Карітасу Львова, де для них проводиться трудотерапія.
Директор Карітасу Львів о. Андрій Сенейко розповів про досвід понад 17-літньої праці з молоддю з особливими потребами: «Наше суспільство ще не зовсім готове прийняти таких осіб. Проте це є надзвичайно талановиті люди, вони можуть писати вірші, малювати, вишивати, займатися ткацтвом, у кожного з них є певний талант. Завдання зрілого суспільства допомогти цим особам».
Марія Чучман, координатор проекту «Соціальне середовище для молоді з обмеженими можливостями» розповіла як Карітас сприяє соціальній адаптації молодих людей: «Спочатку наш центр відвідувало 5, потім 7, далі 10 осіб. Навіть важко було переконати батьків, щоб вони віддали своїх дітей, адже їм здавалося, що тільки вони одні знають як піклуватися про них. Це був наш успіх, коли ми виправдали надії батьків, розкрили таланти їхніх дітей, адже в нашій майстерні кожен може знайти собі заняття для душі».
Преосвященний владика Володимир наголосив про ставлення церкви до осіб з обмеженими можливостями: «Церква – це люди, не мури чи іконостас… У церковній спільноті ми приймаємо таких людей якими вони є. Також важливим є допомогти батькам змиритися з тим, що у них така особлива дитина».
Пані Наталя, мама доньки з обмеженими можливостями і волонтер Центру, розповіла про свій досвід виховання особливої дівчинки: «Моїй Христинці пощастило, що вона виховується у повній сім’ї, добрих 40% користувачів нашого Центру – це мами, які лишилися зі своєю проблемою, зі своїм горем одні, а сильна половина людства, на жаль, їх не підтримала…»
Протягом півтори години велося змістовне обговорення проблематики, що стосується осіб з інвалідністю, також виступали координатор Карітасу України, пані Людмила, падре Вон з Канади, подружжя львівських режисерів Олександр та Дарина Балабай.
На сьогодні у Львові існує дуже мало проектів допомоги людям з обмеженими можливостями, проте є велика потреба у них, оскільки допомога потрібна не тільки таким людям, але й їхнім сім’ям, батькам, які постійно опікуються ними навіть не маючи змоги піти у магазин чи на роботу. У майстерні Карітасу займається трудотерапією лише 25 осіб, тоді як в місті таких людей близько 1600.
Tags: #Львів