Неповносправна молодь зі Львова здійснила молитовне паломництво до Києва

05.06.2014, Київ
Події, що відбуваються у нашій країні протягом останніх місяців, безумовно торкнулись кожного з нас, в тому числі і підопічних Центру дозвілля та соціальної реабілітації для молодих людей з особливими потребами Карітасу Львів УГКЦ. Тому вони відважились на молитовне паломництво до столиці, щоб віддати шану героям Небесної сотні, помолитись за їх упокій та краще майбутнє для нашої України.

Львівський Карітас розпочав свою роботу з людьми, що мають особливі потреби у 2001 році і став основою для створення інших 5 осередків мережі Карітасу України (у Дрогобичі, Стрию, Івано-Франківську, Коломиї і Бориславі).  За 12 років послугами центру скористались сотні потребуючих мешканців Львова та області. Тут гармонійно поєднані праця і дозвілля: впродовж багатьох років молодь виготовляє свічки для всеукраїнської благодійної акції «Різдвяна свічка», організовує ярмарки виробів неповносправної молоді, відвідує бібліотеку, займається плаванням, влітку відпочиває на морі чи в Карпатах, а взимку ходить на каток. Тут кажуть, що команда працівників і волонтерів чудово об’єднані спільною метою – надати особам з розумовою неповносправністю можливість реалізуватися, допомогти інтегруватися у суспільство, підтримати батьків і родичів.

Молитовне паломництво до столиці неповносправними підопічними Карітасу Львів УГКЦ розпочалось відвідинами Михайлівського собору. Усі зацікавлено розглядали архітектуру та розписи на стінах, в усіх проглядався сум на обличчях та смуток в очах через події, які бачили стіни цього храму у лютому.

Розповідає Наталя Загайко, організаторка поїздки: «Спускаючись на Хрещатик, серце щеміло і стискалось від болю при погляді на обгорілий Будинок профспілок, спалені до тла легкові машини та залишені барикади. Коли ми піднялись по вулиці Інститутській львівські паломники підійшли до хреста, біля якого було багато лампадок. Зі своїх лампадок (які благодійно дав п. Степан Вовк – за що йому дякуємо) ми виклали слово «Пам’ятаємо!», запалили  свічки та заспівали тричі: «Христос Воскрес!». В той час з’явились сльози на очах у більшості з нас. Потім до нашої групи підійшов очевидець подій, який знаходиться на Майдані з листопада, і почав розповідати про ці трагічні події. Він теж розплакався…

Після цього ми пішли догори по вул. Інститутській та виклали лампадки біля іншого хреста, який поставили на місці розстрілу снайперами багатьох наших героїв і, зокрема, наймолодшого 17-тирічного Назара Войтовича. Біля хреста багато лампадок і портрети патріотів, які загинули на цьому місці. Помолившись ми тричі заспівали: «Христос Воскрес!». Також ми відвідали вул. Банкову, де трапилось згадалось жорстоке побиття мирних протестувальників 1 грудня.  Дійшовши до Маріїнського парку, наша група спустилась по вул. Грушевського до барикад перед стадіоном «Динамо», там поставили лампадки для наших героїв Сергія Нігояна, Михайла Жизневського та Романа Сеника і знову заспівали тричі: «Христос Воскрес»».

Ця мандрівка для молодих людей з особливими потребами була насправді мандрівкою по святих місцях – святих, бо освячених кров’ю наших новітніх героїв. Вона наповнила смутком їхні серця, внутрішня напруга виривалась назовні, відчуття жорстокості та несправедливості переповнювало душу. 

Відвідини Софії Київської та Патріаршого храму Української Греко-Католицької Церкви допомогли відновити душевний спокій прочанам, велич і краса храмів налаштували усіх на молитву та подарували відчуття радості та тепла. Хтось захоплено розглядав старовинні мозаїки та фрески, хтось молився. На цьому молитовний хід не закінчився. Бажаючі (хто ще мав сили, бо мандрівка була досить насичена) пішли в Андріївську церкву, відому своєю красою.

Другий  день паломництва підопічні Карітасу розпочали з літургії в Патріаршому соборі Воскресіння Господнього. Після літургії відбулася зустріч з владикою Богданом Дзюрахом, який наголосив на обов’язку опікуватися людьми, які постраждали на Майдані та відвідувати по лікарнях тих, які ще лікуються. Не оминули своєю увагою у цей день і церкву св. Миколая на Аскольдовій могилі, де помолились молебень до Богородиці. Заключним у подорожі став візит до Києво-Печерської лаври та Володимирського собору.

Ця подорож стала для молодих людей з особливими потребами дуже особливою, хоча вони об’їздили вже не мало куточків України. Цього разу, як ніколи раніше, усі пережили багато емоцій, які одночасно змушували їхні серця плакати від болю та співчуття, а молитви підносили нас і давали надію на майбутнє. На завершення хочемо висловити подяку Карітасу Київ, який тепло прийняв до себе на нічліг, та о. Михайлу, який став гідом для групи прочан зі Львова.