Чим для українських мігрантів є добровільне повернення на Батьківщину?

27.05.13, Україна
Протягом останніх 7-8 років Карітас України займається соціальними проблемами українських мігрантів. Реалізовуються програми по реінтеграції українських мігрантів, існує мережа консультативних центрів допомоги жертвам торгівлі людьми, надається допомога жертвам торгівлі людьми, раніше відбулись науково-соціологічні дослідження міграційних процесів із залученням зовнішніх експертів, лобіювання прав та інтересів українських мігрантів. Відтак наявний значимий і унікальний для України досвід у  даній сфері.

Про останні досягнення, міграційну політику у Європі і добровільне повернення українських  мігрантів ми спілкувались з Іриною Маєвською, юристом, менеджером діючого реінтеграційного проекту Карітасу України.

• Ірино, розкажіть, що таке добровільне повернення? Кому  вигідно сприяти реінтеграції українських заробітчан і з якою метою?

Програми добровільного повернення існують практично у кожній країні Європейського Союзу в результаті співробітництва урядів країн з представництвами неурядових організацій. Мета таких програм – здійснення на практиці ефективної та гуманної політики добровільного повернення іноземних громадян в країни походження або інші країни, які готові їх прийняти. Зазвичай програма добровільного повернення розрахована на:
•    осіб, які очікують рішення щодо надання їм статусу біженця чи притулку
або отримали відмову;
•    біженців або осіб, які мають тимчасовий захист, але бажають повернутися на Батьківщину;
•    осіб, у яких відсутні належні документи і вони є мігрантами з неврегульованим статусом;
•    іншу категорію іноземців, чиє повернення не порушує вимог міжнародних договорів і зобов’язань держав.

• Тобто, це врегульовано на законодавчому рівні певних держав і має діючі механізми реалізації?

Так, правовою основою програми добровільного повернення в країнах ЄС є Директива Європейської Комісії від 16 грудня 2008 року «Про повернення мігрантів з третіх країн, які мають неврегульований статус». Директива визначає процедури, згідно з якими країни-члени здійснюють повернення на Батьківщину тих мігрантів, які не мають законних підстав для перебування на території ЄС. Ця Директива підтверджує перевагу практики надання державами права добровільного повернення мігрантів над їх примусовим поверненням і надання гарантованого строку для добровільного  повернення.

• Хто фінансує добровільне повернення? І чи для всіх українських мігрантів воно гарантоване?

Мігрантам з неврегульованим статусом в багатьох країнах пропонується можливість добровільного повернення на Батьківщину, яке супроводжується, як правило, наданням відповідної фінансової допомоги. Якщо мігранти не погоджуються з пропозицією добровільного повернення, у такому випадку до них може застосовуватися процедура примусового повернення, у тому числі у порядку реадмісії.

Це випадки, коли  вступають у силу взаємні зобов’язання держав, які закріплюються в міжнародних угодах, прийняти назад власних громадян, а також громадян третіх країн та осіб без громадянства, які незаконно прибули на територію однієї із договірних сторін, або прибувши законно втратили підстави для легального перебування.

Відмова від реадмісії своїх громадян — свідома політика деяких країн (наприклад, Китаю), які прагнуть до збільшення своєї діаспори за кордоном. Українцям з тутешнім рівнем безробіття, нелегітимності влади і бюрократизацією державних установ, високих податків тощо одинаково, певно, страшна як відмова від реадмісії, так і саме повернення.

• А хто по суті займається процесом добровільного повернення мігрантів?

На Заході потужною силою, що відстоює права мігранта, є численні громадські, благодійні та релігійні організації. Вони постійно ведуть конструктивні дискусії із чиновниками, організовують адвокаційні кампанії на підтримку та захист прав мігрантів.

Деякі європейські країни з тривалими міграційними традиціями (Німеччина, Франція та Австрія) розвинули широкий комплекс послуг для мігрантів, які фінансуються як урядом, так і  неурядовими організаціями. Для організацій Карітасу в Європі консультування і допомога мігрантам є спільним робочим полем, яке дало можливість здобути величезний досвід у наданні соціальної, юридичної та психологічної підтримки.

В багатьох країнах ЄС вдалося переконати владу, що для проведення ефективної політики повернення мігрант повинен отримувати підтримку та розуміння на всіх етапах повернення, а особливо в країні походження. Бо такий підхід буде виграшним для всіх сторін.

• Виходить, що на мігранта витрачаються окремі чималі кошти, щоби повернути його на Батьківщину і соціалізувати? Чи це відбувається за рахунок країни, в яку він повертається?

Звісно, що це відбувається не за кошти української держави, аж ніяк. Для допомоги державам у фінансуванні повернення іноземних громадян до країн їхнього походження у 2008 році був створений спеціальний Фонд (Європейський фонд повернення, European Return Fund). Український Карітас отримує підтримку для своєї реінтеграційної роботи від уряду Бельгії, конкретно – агенції FEDASIL.

Впродовж 2011-2013 років Карітас України виконує проект STAVR ІІ «Стала реінтеграція після добровільного повернення». Мета проекту:  збільшення шансів успішної реінтеграції  мігрантів, що повернулися після перебування у Бельгії через  надання кваліфікованої допомоги. Щоб стати учасником проекту, необхідно звернутися до консультантів в Карітас Бельгії – вони ознайомлять мігранта, що бажає взяти участь в програмі, про критерії, умови, можливості цього проекту.

Завдяки проекту вже 34 мігранта та членів їх сімей, з яких 13 діти, отримали від Карітасу України наступну допомогу:
–    соціальна підтримка та юридичні консультації;
–    консультації по відкритті та веденню власної справи;
–    матеріальна допомога у вигляді необхідного обладнання для започаткування власної справи;
–    матеріальна допомога для покращення житлово-побутових умов;
–    тимчасова оренда житла;
–    допомога на лікування та відновлення здоров’я.

• Чим практично займаються репатріанти після повернення з Бельгії?

Основний акцент в діяльності нашого проекту ставиться на наданні можливості бенефіціарам розпочати власну справу або отримати гідну роботу, оскільки саме безробіття та неможливість забезпечити сім’ю є основною причиною трудової міграції українців. На цей час 4 осіб зареєструвалися приватними підприємцями, 4 – офіційно працевлаштовані, 2 осіб є самозайнятими без офіційного оформлення, 2 – зареєстровані в центрі зайнятості з метою працевлаштування.

• А хто ще в Україні займається добровільним поверненням мігрантів? Окрім Карітасу України.

Карітас України залишається практично єдиною організацією в Україні, яка не лише сприяє поверненню українським громадянам з-за кордону, а й надає їм реальну підтримку. А це допомагає відновити та зберегти родинні зв’язки, втрачені за роки відсутності та стати повноправним членом суспільства.

Ось нещодавно – на початку квітня – команда проекту здійснила моніторинговий візит в Херсонську область до бенефіціарів, які повернулися з-за кордону восени  минулого року. Ціль візиту – безпосередня зустріч з колишніми мігрантами, яка дає можливість оцінити стан реінтеграції, стан соціальної адаптації в теперішні українські реалії, а також ефективність використання наданої допомоги.

• Якими є ці українські реалії для колишніх мігрантів?

Історії наших підопічних дуже схожі. Міграція для них – вимушений крок, на який вони наважилися через втрату роботи та неможливість утримувати власні сім’ї. Проте життя за кордоном без належних документів не дало бажаних результатів. Знайти роботу без дозволу на працевлаштування в країнах Євросоюзу стає дедалі важче, та й такі заробітки є не стабільними та ризикованими.

Зазвичай в таких ситуаціях друзі або знайомі, які мають більший досвід перебування за кордоном, радять просити притулку в країні перебування, адже перебуваючи в процедурі отримання притулку держава як мінімум забезпечує житлом, харчуванням і захист від переслідування поліції. Не маючи належних підстав для одержання статусу біженця, мігранти принаймні отримують право на гідне повернення додому через програму добровільного повернення.

• Чи можете Ви співставити попит і пропозицію на послуги з добровільного повернення українських мігрантів на Батьківщину?

На жаль, лише мізерна кількість українських громадян можуть скористатися програмою реінтеграційної допомоги після повернення з-за кордону. Проте перебуваючи в скрутному матеріальному становищі не обов’язково вдаватися до ризикованих подорожей із сумнівними заробітками. Втративши роботу, але маючи обдуману підприємницьку ідею, можна звернутися до місцевого центру зайнятості за мікрофінансуванням власного бізнесу. Людина, яка вірить в себе та раціонально підходить до вирішення проблемних питань, має великі шанси на успіх!

А якщо хтось таки опинився за кордоном і розуміє потребу повернутись до України – у будь-якому випадку слід знайти місцевий Карітас і прохати допомогти певним чином.