13.03.13, Львівщина
Щороку відзначають українці в Україні і в зарубіжжі річницю від дня народження геніального поета і художника Тараса Шевченка, «апостола правди і свободи», борця за волю України.
Цими відомими рядками поетичного Шевченкового слова розпочався літературний вечір « Чоло схиляє Україна перед безсмертним іменем твоїм» за участю дітей мігрантів Карітасу в м. Борислав (Львівщина) та громадської організації «Союз Українок». Вечір був присвячений 199-ій річниці від дня народження Т. Г. Шевченка.
Про велич особи Шевченка в історії України написав Іван Франко такі слова: «Десять літ він томився під вагою російської солдатської муштри, а для волі України зробив більше, як десять побідних армій».
З вступним словом до присутніх звернувся о. Петро Підлубний, який наголосив на тому, що незважаючи на тяжку долю, на усі терпіння , які довелося поетові побачити та пережити за його коротке життя, Т. Шевченко понад усе любив Україну, свій народ, страждав та тужив за ним на чужині, вірив у краще майбутнє свого краю.
Багато трагічних фактів з життя Т.Шевченка прозвучало з уст дітей Соціального центру для дітей трудових мігрантів, які у своєму виступі особливу увагу приділили дитячим рокам поета – сповнених невимовного болю та страждань після смерті матері, а згодом і батька. Діти з власним інтересом і особливою старанністю готувалися до свята. Деякі етапи Шевченкового дитинства юні підопічні Карітасу майстерно передали у сценках під час проведення літературного вечору.
В святі також брали активну участь союзянки громадської організації « Союз Українок». Вони майстерно виконували твори Кобзаря, знайомили присутніх з цікавими маловідомими фактами останнього періоду життя Т. Г. Шевченка.
Минуло 199 років від дня народження славного сина України. Шевченкова поезія давно стала найважливішим і 
нетлінним складником духовного єства українського народу. Шевченко – це не тільки те, що вивчають, а й те, чим живуть, у чому черпають сили і надії. У глибини майбутнього слав Шевченко свої непохитні заповіти синам рідної землі, і серед цих заповітів перший і останній:
Свою Україну любіть,
Любіть її… Во время люте,
В остатню тяжкую минуту
За неї Господа моліть.
Т. Шевченко
«Хай же й сьогодні і в наступні роки розбудови української держави обпікає промерзлі наші душі огнем словесним Шевченко, хай воскресає він, пророк народу нашого, повсякчасно у наших благородних помислах і державних ділах», – сказала на кінець заходу Марія Підлубна, працівник місцевого Карітасу.
Tags: