(із прощальної промови на похороні п. Ярослава Лемика)
Ми зібралися тут сьогодні, щоби відпровадити в останню путь людину, до безпосередньої присутності якої ми звикли. Ми звикли до того, що пан Ярослав завжди був поруч, завжди був з нами і був завжди готовий допомогти. Його зацікавлення, а також його таланти були багатогранними і різноманітними.
Він був колекціонером фольклору і культурних надбань українського народу, видавцем, фото- і відео документалістом, організатором благодійності. У тій його багатогранності спостерігається певний стрижень, чіткі принципи, чіткий підхід ? зібрати і розподілити благодійну допомогу, зібрати і показати твори українського фольклору, зібрати і зберегти свідчення історії.
Більшість свідомого життя пан Ярослав прожив в реаліях радянського буття, реаліях наруги над людиною, знущання, топчення українства, людської гідності і людяності. Саме в тих роках сформувалась його настанова ? не піддатися знищенню, не дозволити знищення, зберегти. І коли Україна стала на шлях самостійності, він документував цей процес на відео, а відтак присвятив себе відтворенню знищеного, поверненню пам’яті, відродженню давніх традицій.
Йому ми завдячуємо поверненню славних імен на вулицях Львова. Йому ми завдячуємо унікальними відеокадрами з відродження нації. Йому ми завдячуємо усвідомленням минулого і відновлення традицій. Наприклад, традицій благодійності.
Більше десятиліття пан Ярослав був керівником благодійної організації «Карітас Львів УГКЦ». Він заклав основи, на яких його наступники зможуть розбудовувати і розвивати благодійну діяльність. Він вказав напрям, яким ми йтимемо!
Від імені Карітасу України, всіх директорів, співробітників та працівників я схиляю голову з вдячності і глибокого смутку. Вічна йому пам’ять.
Андрій Васькович, президент Карітасу України, віце-президент Карітасу Європи
Tags: #Львів