У Карітасі чекають з нетерпінням, коли в Україні соціальна робота фінансуватиметься з державного бюджету

28.12.12, Україна
Одеський Карітас засновано більше 7 років тому, налічує 20 працівників і групу активних волонтерів, щороку надає допомогу понад 1000 потребуючих людей. Детальніше про роботу місцевого осередку Карітасу України розповідає директор Карітасу Одеса УГКЦ о. Василь Колодчин.

– Як довго функціонує та чим займається Карітас в Одесі?
Одеський Карітас започатковано у серпні 2005-го і відтоді ми не втратили ні крихти ентузіазму і бажання служити знедоленим людям, незалежно від їхньої віри чи національності. Більше того – ми прагнемо надавати не лише разову допомогу, а комплексно і систематично покращувати життя людей, що опинились у кризових умовах життя. Наші працівники постійно підвищують свою кваліфікацію, ми заручаємось співпрацею з владними структурами та громадськими організаціями, розиваємось.

Одним з діючих нині проектів є надання медико-соціальної допомоги людям, які живуть із ВІЛ/СНІД. Маємо 350 підопічних як ВІЛ-інфікованих чи хворих на СНІД, так і їх рідних, яким також потрібна консультація і підтримка.

Ще одним значимим є проект, який стосується протидії торгівлі людьми, реалізацію якого ми розпочали 3 роки тому. Часто українці думають, що торгівля людьми — це щось таке далеко і не сучасне, воно може торкнутися будь-кого, окрім нього самого. Це неправда!

Кожен може стати жертвою торгівлі людьми, і наші працівники відзначають, що чимала кількість випадків стосується людей молодих, освічених і не зовсім бідних. Саме тому діяльність по запобіганню торгівлі людьми спрямована на те, щоб озброїти громадян знаннями. Проводимо спеціальні семінари, співпрацюємо з центрами зайнятості, Управлінням по боротьбі з торгівлею людьми та трудової експлуатації, іншими громадськими організаціями.

Окрім інформування людей, ми займаємося реінтеграційною допомогою людям, які потрапили в таку неприємну ситуацію. Для цього у нас працюють психолог та юрист. Надаємо і одноразову матеріальну допомогу для того, щоб допомогти людині повернутися з рабства.

Крім того, в одеському Карітасі діє «телефон довіри», за яким можна звернутися до психолога, юриста, медсестри чи соціального працівника. Створюємо групи взаємодопомоги, проводимо благодійні акції. Організовуємо прання одягу в соціальному центрі, проводимо для потребуючих дозвілля, свята. Купуємо необхідні медпрепарати для людей, які не мають змоги робити це самі.

– А можете детальніше розповісти про проект для хворих на ВІЛ/СНІД?
Надання допомоги людям, які живуть із ВІЛ/СНІД, реалізовується ще з початку діяльності нашого Карітасу, понад 7 років. Працюємо ми наступним чином: місто розділене на райони, у кожному з яких є пацієнти, за якими закріплені кваліфіковані медсестри і соціальні працівники. Нашими підопічними є дуже різні люди – по соціальному статусу, вірі, віку. Інколи, на жаль, трапляються випадки, коли від хворих на СНІД відмовляються близькі люди, і тоді саме Карітас стає їх найкращим другом, порадником і сім?єю.

Сьогодні також в нашому Карітасі працює соціально-інтеграційний центр для хворих на ВІЛ/СНІД. Тут організована допомога хворим і їх близькому оточенню ? консультації лікаря, психолога, юриста, соціального працівника, групи взаємодопомоги. Крім того, ми частково допомагаємо хворим придбанням ліків. Як ми бачимо, існує соціальний попит у наших подопічних на ці послуги, бо часом в іншому місці потребуючі люди не можуть отримати даних послуг в усьому комплексі.

– Наскільки мені відомо, втілюється в Одесі і проект «Домашня опіка». Яка його функція?
Він створений для людей похилого віку, які не можуть самостійно про себе піклуватися. Маємо 250 підопічних. Подібне є у Львові, Івано-Франківську, Тернополі, Коломиї і Бориславі на Львівщині. Єдина відмінність – донори; наш проект фінансується за підтримки Карітас Відень. Чекаємо з нетерпінням, звісно, коли в Україні соціальна робота, і зокрема «Домашня опіка», фінансуватимуться з державного бюджету.

Оскільки Карітас є зразком по наданню такої допомоги і втілює його саме для громадян України, що все життя платять податки до державного бюджету. А на старість літ чомусь не мають ні достатнього прожиткового забезпечення, ні опіки, ні пошани…

– Скільком людям одеський Карітас допомагає щороку? Чи є якась точна цифра?
Важко назвати. У телефонній консультації обслуговуємо людей приблизно 600 або 700, домашній догляд надаємо для 250, відвідувачів центру є 300-350, на семінари по протидії торгівлі людьми приходять приблизно 50 осіб. І це підрахунок тільки на один місяць. Отже, на рік обслуговуємо досить багато осіб, понад 1000 точно.

– А скільки працівників залучено до роботи?
Усього їх є 20. Проте є й волонтери серед віруючих та осіб, які колись отримали допомогу у нашому центрі. Люди є нині досить активними і готовими допомагати нашій роботі, хоча – ясна річ – хотілось би кратно більшої підтримки і сприяння.

– о. Василю, чи можете Ви оцінити наскільки відомою є діяльність Карітасу в Одесі?
Бачимо значний ріст популярності центру. За останні 6 років ставлення до нас змінилося кардинально. Якщо спочатку була якась пересторога, то сьогодні співпрацюємо з багатьма організаціями та органами влади, більше є волонтерів і вдячних людей серед громадськості.

– Скажіть, будь ласка, які плани Карітас Одеса має на майбутнє?
В наших найближчих планах ? створення соціально-адаптивного центру для людей з обмеженими можливостями. І ми вже на шляху до реалізації цього проекту. В більш віддаленій перспективі хочемо організувати службу мобільного хоспісу, а згодом і стаціонарного хоспісу.

– Яким чином фінансується діяльність одеського Карітасу? Чи є приватні особи в Україні або регіоні, які допомагають у цьому?
Кошти отримуємо з проектів та від міжнародних донорів. А от від місцевої влади чи олігархів ніякої підтримки у такому плані немає. Сподіваймося – поки що!

Оксана Гірчак, для Карітасу України