Якою має бути паліативна та хоспісна допомога хворим на СНІД та туберкульоз?

25.05.12
Нещодавно у Донецьку відбулася міжнародна конференція з проблем ВІЛ/СНІДу в Україні та Донецькій області “За союз, проти роз’єднання!». Конференція відбулася за фінансової підтримки Фонду Рози Люксембург (Німеччина) та приймаючої сторони ? Карітасу України, AVK Sozialprojekte (Німеччина) та Донецького обласного благодійного фонду «Центр соціального розвитку «Міст» за підтримки обласної ради з питань протидії туберкульозу та ВІЛ-інфекції/СНІДу Донецької облдержадміністрації.

Учасники заходу були представлені переважно двома групами: одна група – це люди, які працюють у сфері стратегічного планування та формування державних програм, та керівники громадських організацій, а друга група – це люди, які мають великий практичний та технічний досвід роботи, керівники і працівники проектів та програм, пов’язаних з ВІЛ/СНІД.

Навіть після 20 років епідемії ВІЛ/СНІД в Україні, ситуація з поширенням інфекції все ще залишається загрозливою. Епідемія проникла у всі верстви українського суспільства. «Донецька область, як один з найбільш постраждалих від епідемії регіонів, є хорошим прикладом формування механізму скоординованих дій у відповідь на епідемію.

Однак, і тут є ще багато проблем в розумінні глибини проблеми і розробці реальних кроків для зупинення генералізованої епідемії в Україні», ? кажуть організатори заходу.

Якою має бути паліативна та хоспісна допомога хворим на СНІД та туберкульоз і що в цій сфері пропонують громадські організації Донеччини ? провідні питання, що стали лейтмотивом усіх доповідей, дискусій, засідань робочих груп і неформального спілкування учасників конференції у Донецьку 16 – 18 травня.

За даними Інституту паліативної та хоспісної медицини, щорічно в Україні помирає 800 тис. осіб, з них спеціалізованого догляду потребує близько 500 тисяч. Це дорослі і діти (30%) з серцево-судинними і онкологічними захворюваннями у стані між життям та смертю, хворі на СНІД, туберкульоз, тощо. В той же час у нашій державі працює лише близько 20 хоспісів.

На фоні 25 тисяч ВІЛ-позитивних виникає природнє питання: чи є такі спеціалізовані заклади на Донеччині? Які кроки пропонують вжити громадські організації аби розробити комплексний підхід до вирішення проблем надання паліативної допомоги хворим на ВІЛ/СНІД та туберкульоз? В чому полягають особливості догляду за такими пацієнтами? Чи можливо зменшити негативний вплив цих епідемій на життя мешканців області?

Дзвенислава Чайківська, експерт з питань охорони здоров’я Карітасу України, слушно зауважує: «Чому борючись із епідемією ВІЛСНІДу і розвиваючи напрямок паліативної медицини в Україні ми організували цими днями конференцію? Ми побачили, що, конференція дійсно підвищила рівень обізнаності населення про проблеми людей, які живуть з ВІЛ / СНІД і туберкульозом, а також інтенсифікувати діалог, співпрацю усіх зацікавлених сторін ? представників громадянського суспільства, медичних працівників, представників органів влади та міжнародних спонсорів, які призведуть до подолання негативного впливу епідемії на життя суспільства. Це так само важливо, як і надання соціально-матеріальної чи медичної допомоги людям, що живуть із ВІЛСНІДом».

Організаторам видається важливим та символічним організувати дану конференцію на Донбасі, як в регіоні, де ВІЛ/СНІД є особливо поширеним, проте і досвід подолання труднощів, пов’язаних з епідемією, є найбільшим.