19.04.12
Григорій Селещук, керівник Комісії у справах мігрантів Української Греко-Католицької Церкви, нещодавно звернувся до Карітасу України з проханням допомогти у переправленні українського заробітчанина з Мурсії (Іспанія). п. Микола, що покинув Батьківщину у пошуках заробітку і утримання своєї сімї, так і не зміг заробити коштів і отримав в Іспанії травму і проблеми з опорно -руховим апаратом.
Розповідає Ростислав Кісь, менеджер міграційних проектів Карітасу України: «Після телефонних контактів з сестрою мігранта п. Галиною та представниками спільноти українців в Іспанії з’ясувалось, що п. Микола буде мати квиток на літак з Валенсії (Іспанія) до Жулян (Київ), однак не спроможний переночувати в Києві та дістатися рідного села. А дім його на Івано-Франківщині. Оперативно узгодивши питання логістики з директором київського Карітасу, о. Романом Сиротичом, та виконавчим директором Карітасу Івано-Франківськ УГКЦ, п. Наталією Козакевич, було вирішено допомогти у даній винятковій ситуації.
Отож, Карітас Київ забезпечив зустріч в аеропорту, нічліг, харчування, перевезення на залізничний вокзал та квитки на поїзд до м. Івано-Франківська. А Карітас Івано-Франківськ УГКЦ зустрів п. Миколу в Івано-Франківську та перевіз у рідне село. Усе відбулось дуже оперативно і вдало однак історія назагал вельми прикра і ще раз змушує задуматись над реаліями українського трудового заробітчанства».
Перетинаючи державний кордон України з туристичною візою однієї з країн Європейського Союзу з метою подальшого працевлаштування, українські мігранти свідомо йдуть на величезні ризики, проте сподіваються, що негативні наслідки обминуть їх. Жодні перестороги, попередження з боку української влади та громадських організацій про небезпеку, яку несе нелегальна трудова міграція, а також жорстка міграційна політика країн Європейського Союзу – не зупиняють людину, яка твердо для себе вирішила шукати кращої долі та більших заробітків за кордоном.
У національному офісі Карітасу кажуть, що прикро констатувати цей факт, але громадянин України, що з тих чи інших причин порушив міграційний режим іншої держави та опинився у складній життєвій ситуації, може розраховувати лише на себе та низку небайдужих громадських організацій, які з розумінням відносяться до його становища та щиро бажають допомогти. Закордонні представництва України жодним чином не долучаються до вирішення проблем людини, законні права та інтереси якої, вони покликані захищати.
«На жаль, впродовж часу незалежності України питання перевезення наших громадян з-за кордону у разі інвалідизації, травми чи критичного стану здоровя залишається досі невирішеним. Більшість таких випадків стосується осіб, що перебували за кордоном напівлегально та не мали належної страхівки, або ж страховий поліс, який вони мали не покриває витрат по такому транспортуванню.
Тому, в основному питання повернення на Батьківщину вирішується завдяки приватним контактам та в довільний спосіб. Подекуди ? вибачте за прямоту чи, пак, різкість, через кордон легше переправити труп, ? адже в цьому випадку до процедури долучається українське посольство в державі перебування потерпілого мігранта», ? завершує розповідь Ростислав Кісь.
Tags: