Хто, якщо не держава, потурбується про старість українців?

15.03.12
У віковій структурі населення світу відбуваються глибокі зміни — стрімко збільшується відсоток людей старших вікових груп. Люди літнього (60–74 роки) і старечого віку (75 років і більше) є найбільш зростаючою категорією населення світу сьогодні. Експерти кажуть, що незабаром кількість людей старше 65 років у світі вперше перевищить чисельність дітей віком до 5 років. Завершиться перехід від епохи високої народжуваності і високої смертності до епохи більш низьких рівнів народжуваності й смертності і старіння населення.

За даними інформаційної служби «Радіо Свобода» вік 11 мільйонів українців сягає 65 років і більше. Близько чверті населення держави є людьми похилого віку. Водночас кожен шостий із таких людей є самотнім.

Суттєву роль у догляді за людьми похилого віку та людьми з особливими потребами, також ВІЛ-інфікованими та тими, хто хворі на СНІД, в Україні відіграє Карітас України.

З 1999 року завдяки багатому і якісному досвіду здійснення комплексних соціальних програм для потребуючих людей реалізовує проект “Домашня опіка”. Протягом останніх років проект «Домашня опіка» реалізовувався у 13 містах України, на даний час географія проекту звужена до 8 міст і охоплює близько півтисячі людей.

Впродовж багатьох років проект фінансувався різними спонсорами із Німеччини, Франції, Австрії тощо. З січня 2012року цей проект фінансують Фундація “Пам’ять, відповідальність і майбутнє”, Карітас Німеччини.

Українським законодавством передбачено делегування повноважень по домашній опіці від держави громадським організаціям і благодійним фондам, однак досі немає реєстру, механізму фінансування, чіткого бачення такої системи. У Карітасі кажуть, що впродовж багатьох років чують про визнання і високу оцінку програми домашньої опіки від чиновників, але так і не отримують ані ресурсної підтримки, ані належної акредитації, її критеріїв немає досі.

Програма “Домашня опіка” має на меті доповнити стаціонарні послуги, які надаються державними установами, по догляду за людьми похилого віку і ВІЛ-інфікованими/хворими на СНІД. Послуги організацій Карітасу України орієнтовані на потреби хворих і людей, які потребують опіки. Вони надають при домашньому догляді такі послуги, які не в змозі виконати сам хворий, члени його родини чи інші люди, які здійснюють догляд.

Здійснюється наступний спектр послуг: догляд за тілом хворих і немічних, медичні послуги, ведення домашнього господарства,прокат допоміжних засобів для догляду, вирішення юридичних питань, організація дозвілля, емоційна підтримка, консультації підопічних та їхніх родичів тощо.

Мирослава Олексіївна Єльцова, що проживає в Івано-Франківську і є інвалідом 1-ої групи по зору, ділиться своєю життєвою історією: “Мені 57 років. У житті зазнала дуже багато лиха: син народився з ДЦП (прим. – дитячий церебральний параліч), 21 рік був прикутий до ліжка, не розмовляв. Чоловік, не витримавши такого випробування, почав все частіше заглядати у чарку, а згодом нас покинув. Я залишилась сама із своїми проблемами.

Піклуючись про сина, я занедбала своє здоров’я – 7 років я хворіла цукровим діабетом, а коли звернулась до лікарів, уже було пізно. Через цю хворобу я втратила зір: у 47 років стала повністю незрячою.

Але горе не приходить поодинці, – невдовзі я похоронила свого єдиного сина. Несамовитий біль, розпач, поселились у моєму серці. Та знайшлись добрі люди, які мене підтримали. Це працівники Карітасу Івано-Франківськ УГКЦ, а саме проекту «Домашня опіка».

Вони відвідують мене вдома, надають медичні послуги, доглядають і у всьому допомагають, а особливо я відчуваю їхню моральну підтримку. Я називаю їх донечками, вони немов члени моєї родини. Робіть добро і воно повернеться до вас сторицею“.

Для покращення і забезпечення домашнього догляду за здоров’ям хворих осіб Карітас ставить наступні цілі:
· Покращення забезпечення населення доступними амбулаторними і соціальними послугами.
· Залучення співпраці і активація власних сил населення.
· Сприяння здоров’ю шляхом інформування, консультацій і початкового скеровування, а також через раннє розпізнавання хвороб і запобігання ускладненню стану здоров’я.
· Створення відповідних умов праці, а саме спеціалізація, диференціація і розвиток соціальної фахової діяльності Карітасу.
· Кооперування і утворення мережі співпраці з організаціями соціального забезпечення.