Скільки мільйонів українців працюють нелегально за кордоном?

15.01.12
В Україні за оцінками експертів, починаючи з 1991 року, до 0,5 млн. українських жінок були продані за кордон (80% всіх безробітних в Україні є жінки). Щороку жертвами торгівлі людьми стають 40-60 тисяч громадян України. За офіційною статистикою МВС України, щороку правоохоронці припиняють діяльність до двох десятків організованих злочинних угруповань, які займалися торгівлею людьми. Кількість кримінальних справ за статтею 149 (торгівля людьми) останніми роками сягає кількох сотень, але лише десятки з них отримали хоча б якийсь вирок. Улюблений напрям для бізнесменів, які продають людей у рабство, Одеса-Стамбул.

На фоні такої критичної ситуації і недостатніх зусиль по запобіганню торгівлі людьми з боку державних служб України регулюванням ситуації і наданням допомоги потерпілим від торгівлі людьми займаються громадські організації. Одна з них ? Карітас України, що впродовж 7 років провадить комплексну допомогу людям, що постраждали від торгівлі людьми, у різних регіонах України.

«З наближенням закінчення року завжди виникає бажання оглянутися назад і подумати, що доброго і корисного було зроблено за цей рік. Це передусім допомагає визначити обсяг зробленої роботи, оцінити її якість, також побачити усі недоліки та недоробки, які в ході повсякденних справ часто залишаються поза увагою», ? так розпочала річну підсумкову зустріч у Карітасі Самбірсько-Дрогобицької єпархії УГКЦ координатор Центру по запобіганню торгівлі людьми та допомозі потерпілим Наталя Голинська.

З травня 2011 року в рамках превентивної діяльності місцевим Карітасом проведено 8 тренінгів у середніх загальноосвітніх навчальних закладах міста; 6 тренінгів у вищих навчальних закладах міст Дрогобич та Стебник Львівської області; 4 тренінги для безробітних осіб, що стоять на обліку в Біржі Зайнятості; вуличну акцію до 2 грудня, Міжнародного дня боротьби за скасування рабства; конкурс дитячих малюнків «Світ без насильства»; надано близько 120 очних та телефонних консультацій; за даний період часу в Центр звернулося 13 осіб постраждалих від торгівлі людьми; вони отримали психологічну та медичну допомогу, 10 з них отримали матеріальну допомогу у вигляді найнеобхідніших для них речей.

Торгівля людьми – це третій по прибутковості незаконний бізнес у світі, саме тому ця діяльність не знає ні меж, ні кордонів. Проте багато українців і досі вважають, що торгівля людьми або рабство – це явище минулого і яке до сьогодення не має ніякого відношення.
Поняття «торгівлі людьми» охоплює широке коло соціальних явищ.

Торгівля людьми розглядається як: «здійснюванні з метою експлуатації вербування, перевезення, передача, приховування або утримання людей шляхом погрози, силою або її застосуванням та застосуванням інших форм примусу, викрадання, шахрайства, зловживання владою або вразливістю стану або шляхом підкупу, у вигляді платежів або вигод, для отримання згоди особи, яка контролює іншу особу» (протокол Конвенції ООН проти транснаціональної організованої злочинності). Жертвою торгівлі людьми може бути будь-яка особа незалежно від статті та віку: чоловіки – з метою експлуатації в праці, діти – з метою використання у жебрацтві, жінки – для сексуального рабства, будь-які особи – для вилучення і трансплантації органів, тощо.

Економічні проблеми, незадовільний стан ринку праці, значний рівень безробіття і низький рівень життя населення спонукають громадян України шукати роботу за кордоном. Нині за неофіційними даними близько 4-6 млн. громадян України працюють за кордоном нелегально. Більшість працює без необхідних документів, дозволів та контрактів, а це робить їх безправними за кордоном. Тому завданням загальнодержавної ваги є боротьба з цим явищем, підтримка і захист українських громадян за кордоном.

Оксана Устинова, керівник проекту «Розвиток мережі консультаційних центрів для протидії торгівлі людьми і допомоги потерпілим від торгівлі людьми» Карітасу України, коментує важливість теми торгівлі людьми: «Часто люди, коли чують, що якась дівчина чи жінка була втягнена за кордоном у незаконний секс- чи порнобізнес, то зразу обґрунтовують це тим, що вона сама того хотіла і саме з цією ціллю туди поїхала. І лише одиниці задумуються над цим, як над трагедією людської долі та над злочинною діяльністю, пов’язаною з порушенням прав і свобод людини.

Також в нашому народі існує переконання, що в халепу за кордоном можуть потрапити лише жінки та дівчата, і мало хто знає, що за даними статистики Міжнародної організації з міграції, 32% потерпілих від торгівлі людьми становлять чоловіки. Ця ж статистика показує, що більшість потерпілих цього року, ? жертви трудової експлуатації, а не сексуальної, як ми звикли вважати».

Кажуть у дрогобицькому Карітасі, що розповсюдження інформації про торгівлю людьми є доволі простим і водночас ефективним завданням. Перш за все, важливим моментом в цій діяльності є правильний вибір аудиторії, спеціалізовані тренінги проводяться для безробітних осіб, студентів вищих навчальних закладів, учнів старших класів загальноосвітніх шкіл, членів родин трудових мігрантів та інших.

Другим важливим етапом є підбір правильного матеріалу та його подача. Зустрічі організовані у формі тренінгу-дискусії, що дозволяє створити невимушену та дружню атмосферу, в якій легко ділитися своїм досвідом та сприймати нову інформацію. На кожному тренінгу пропонується заповнити анкети, які складаються з 10 запитань, які допомагають організаторам зрозуміти, наскільки добре людина обізнана з проблемою, чи зустрічалась з нею у житті та яка ймовірність того, що вона сама може стати жертвою торгівлі людьми.

«Отримані результати показали, що цільову аудиторію ми вибирали правильно, оскільки більше ніж 80 % опитаних виявили бажання виїхати за кордон. Були серед них і ті, які вказали, що згідні працювати за кордоном нелегально (16 %). Більшість людей, які хочуть працювати за кордоном, зробили свій вибір професій на користь хатньої господині, офіціанта, няні, будівельника та робітника по сільському господарству. Як відомо, більшість країн пропонує роботу іноземцям саме по цих спеціальностях, які дуже часто не передбачають укладання ні письмової угоди, ні договору, а усі відносини між роботодавцем та робітником ґрунтуються лише на словах.

Ще одним каменем спотикання є туристичні агенції. Адже на запитання: «Хто на вашу думку сприяє виїзду громадян за кордон?» більшість опитаних відмітили саме туристичні агенції, хоча туристична агенція має право організувати лише туристичну поїздку, але аж ніяк не робочу. Також 8% опитаних громадян в питаннях виїзду за кордон готові довіритись послугам посередників, які часто бувають шахраями. Ще однією пасткою для людей, які прагнуть влаштувати своє життя за кордоном, є шлюбні агенції, до яких багато наших громадян виявляють довіру (38 % опитаних). Приблизно стільки ж осіб позитивно ставляться до шлюбу з іноземцями та мають особисте бажання вийти заміж/одружитися з іноземними громадянами.

Проведене опитування також показало, що українці не заперечують того, що вони знають дуже мало про права українських громадян за кордоном. Незважаючи на це, в разі виїзду за кордон багато опитаних все-таки виявили бажання звернутися за порадою та консультацією до своїх знайомих, близьких, друзів (39 %), а не до фахівців міністерства закордонних справ. Але водночас втішило нас те, що в разі будь-яких труднощів, вони знають, куди звернутися за допомогою ? посольство України в даній державі, Міжнародна організація з міграції та поліція», ? каже на завершення координатор роботи по запобіганню торгівлі людьми в дрогобицькому Карітасі.

Також заохочуємо ознайомитись із матеріалами:
Видання «Українська Правда», стаття «10 міфів про торгівлю людьми»
Програма “Особиста справа” розповідає про Торгівлю людьми в Україні (ТК «1+1»), уривок 1, уривок 2