Щороку 12 червня уряди, організації роботодавців й працівників, представники громадянського суспільства, а також мільйони людей по всьому світу об’єднують свої зусилля заради боротьби з дитячою працею.
Глобальні зусилля до ліквідації дитячої праці сьогодні докладають представники різних країн. Під егідою Міжнародної організації праці надається підтримка та допомога дітям, які стали жертвами незаконного використання їх праці.
У 2015 році були прийняті 17 Цілей в галузі сталого розвитку, 8 пункт закликає покінчити з насильницьким працею і з усіма формами дитячої праці до 2030 року. Ми повинні діяти спільно для досягнення цієї мети.
«Примусові та юні шлюби, продаж людей, експлуатація дитячої праці, нелегальна експлуатація мігрантів – це все у теперішніх реаліях називається сучасним рабством. Таких людей у світі більше, ніж населення України. Прикро, але Україна посідає у рейтингу сучасного рабства високу сходинку 25 – таке місце посіла наша країна у рейтингу рабства серед 167 країн світу. Загалом тут налічується 200 тисяч осіб, які перебувають у сучасному рабстві. Потрапити у цю категорію ризикує практично кожен другий українець», – говорить правозахисниця, керівник програми протидії торгівлі людьми Карітасу Київ Ірина Бойко.
Ситуація з торгівлею дітьми в Україні недостатньо досліджена. Є певна статистика, яка не відображає реальну картину. За неофіційними даними в Україні 350 тисяч дітей страждають від торгівлі людьми. В особливій небезпеці знаходяться діти, які зростають на вулиці.
В нашій країні торгівля дітьми існує у формах продажу немовлят та дітей, примусового жебрацтва, сексуальної та трудової експлуатації тощо. Але немає точної статистики про кількість жертв.
Доведено, що причини поширення дитячої праці мають економічну та соціальну природу. Насамперед, вони стосуються мотиву дітей працювати через низький рівень матеріального забезпечення сім’ї, а також бажання отримати кошти для задоволення фізіологічних потреб (їжа, одяг, напої). Така ситуація призводить до підміни ролі батьків і деформації життєвих пріоритетів у дітей. Вибір дитиною цінностей заробітчанства на противагу навчанню стає ризиком втрати шансів розвитку у майбутньому. Така праця може завдати дітям непоправної шкоди; вона суперечить нормам міжнародного права і українському національному законодавству.
Трудовим законодавством України враховані особливості праці неповнолітніх (мінімальний вік прийому на роботу з 15 років, але за письмовою згодою одного із батьків, скорочений робочий тиждень, заборона працювати вночі та позаурочний час тощо), які з часом можуть звести до мінімуму праці дітей. Захист прав неповнолітніх у сфері трудових відносин гарантований нормами законодавства про працю.
«Команда Карітасу проекту по протидії торгівлі людьми робить дуже багато для запобігання торгівлі людьми та допомоги тим, хто постраждав. Незважаючи на те, що ми живемо у 21 сторіччі, торгівля людьми й досі залишається однією з найбільших проблем в сучасному світі», – каже Наталя Голинська, національний координатор проекту.
Загалом у світі, за даними Міжнародної організації праці, працює 541 мільйон молодих людей віком 15–24 років, зокрема 37 мільйонів дітей, які працюють у шкідливих умовах, що становить понад 15% робочої сили. При цьому серед молоді рівень травматизму на роботі на 40% вищий, ніж серед працівників старше 24 років.
Відповідно до офіційної статистики Міністерства соціальної політики, яке являється національним координатором протидії торгівлі людьми в Україні, в 2017 році, лише 16 дітей отримали офіційний статус потерпілого від торгівлі людьми. З 2000 року МОМ допомогла 653 неповнолітнім жертвам торгівлі людьми.
За останні 2 роки працівники Карітасу України виявили та допомогли 8 дітям, потерпілим від торгівлі людьми. Більшість випадків трапились на території України.
Ліквідація дитячої праці допоможе забезпечити захист основних прав дітей, що допоможе в досягненні соціально-економічного розвитку та боротьби з бідністю.
