Як вийти з камери одиночки?

Осіння замальовка: до Міжнародного дня людей похилого віку «Камера одиночка: тюремна камера для одного в’язня. Старість часто буває схожа на життя у камері одиночці. Це правда», – саме так розпочала свій виступ бенефіціар Карітасу Київ, п. Нінель Приндюк на зустрічі людей похилого віку. У свій час Нінель Іванівна працювала в інтернаті для дітей з інвалідністю. […]

Осіння замальовка: до Міжнародного дня людей похилого віку

«Камера одиночка: тюремна камера для одного в’язня. Старість часто буває схожа на життя у камері одиночці. Це правда», – саме так розпочала свій виступ бенефіціар Карітасу Київ, п. Нінель Приндюк на зустрічі людей похилого віку.

У свій час Нінель Іванівна працювала в інтернаті для дітей з інвалідністю. Вона віддавала свій час, увагу, енергію дітям. Але прийшла старість. «І тепер, – продовжує Нінель Іванівна, – ми, пенсіонери, живемо кожен своїм життям. У нас особливий світ та цінності: у когось улюблений котик, до когось синичка чи голуб прилетить та сяде на підвіконник. І ми тішимось, чекаємо на цих гостей. Водночас у цей важкий період життя ми маємо велику підтримку з боку Карітасу Київ. Не має слів, щоб описати значення та роль цієї організації у нашому житті. Адже зустрічі людей похилого віку тут у Карітасі – це ковток свіжого повітря. Нам добре тут. Ми віримо, що нас не залишать, допоможуть і підтримають у скрутну хвилину».

Неймовірно цікавим був фінал зустрічі людей похилого віку. п. Нінель Приндюк зі своїм супутником життя – чоловіком Леонтієм Андрійовичем, вирішили почастувати бенефіціарів плодами айви. Не дивлячись на важкість у ногах, на артеріальний тиск та інші фізіологічні проблеми, Леонтій Андрійович поїхав на улюблену дачу, нарвав плодів айви та приніс у Карітас. Частували… Щиро та тепло було…

Теги: